Довгоочікувана зустріч президента США Дональда Трампа та лідера Китаю Сі Цзіньпіна відбудеться в Пекіні 14–15 травня. Як заявив Трамп, дата була перенесена з квітня на травень після прохання Вашингтона відкласти зустріч через війну з Іраном.
Саміт у Пекіні відбудеться після зустрічі двох лідерів у Південній Кореї в жовтні 2025 року, а також після серії військових дій США у Венесуелі в січні та війни з Іраном, що почалася наприкінці лютого американськими та ізраїльськими ударами. Хоча зустріч Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна зосередиться на тривалих торговельно-економічних суперечках між Пекіном і Вашингтоном, дії США проти двох партнерів Китаю формують нові геополітичні умови.
Щоб краще зрозуміти, як війна в Ірані вплине на майбутній саміт, Радіо Свобода поспілкувалося з Деннісом Вайлдером – колишнім високопосадовцем США, який займався китайським напрямком.
Зараз Вайлдер є старшим науковим співробітником Джорджтаунського університету. Раніше він працював директором з питань Китаю в Раді національної безпеки, старшим директором зі справ Східної Азії за президентства Джорджа Буша-молодшого, а також був старшим редактором президентського щоденного брифінгу для Барака Обами і заступником помічника директора ЦРУ з питань Східної Азії та Тихоокеанського регіону.
– Президент США Дональд Трамп заявив, що зустрінеться з Сі Цзіньпіном у Пекіні 14–15 травня. Перед цим саміт перенесли з квітня через війну в Ірані. Як війна впливає на дипломатичну динаміку напередодні цієї зустрічі?
Обидві сторони справді хочуть цієї зустрічі і прагнуть, щоб торговельна війна між країнами заморозилася
– Обидві сторони розуміють, що перенесення дати було необхідним. Виглядало б дуже погано, якби президент поїхав до Пекіна посеред війни – де б його урочисто приймали і вітали мільйони людей на площі – у той час як могла статися катастрофа.
Поки триває війна, подібна логіка діє і для Китаю. З моїх розмов із китайськими партнерами складається враження, що вони з полегшенням сприйняли рішення Трампа не їхати в квітні. З їхньої точки зору, США завдають ударів по їхньому партнеру – Ірану. Це також не показує Сі Цзіньпіна з хорошої сторони.
Втім, обидві сторони справді хочуть цієї зустрічі і прагнуть, щоб торговельна війна між країнами заморозилася.
Що стосується війни в Ірані, мене вразило – і, чесно кажучи, здивувало – наскільки вузько китайська сторона дивиться на події. Замість того, щоб бачити у ситуації з Венесуелою спробу США вирішити проблему в регіоні, створену президентом Ніколасом Мадуро, вони сприймають це як спробу відібрати Венесуелу у Китаю.
Так само вони розглядають тиск США на Панаму як прагнення витіснити Китай з Західної півкулі (у січні Верховний суд Панами ухвалив рішення, що дозвіл гонконгзькій компанії використовувати два стратегічні порти на обох кінцях Панамського каналу, порушують конституцію країни – ред.).
Ситуацію з Іраном Китай бачить як атаку на свого партнера
Ситуацію з Іраном Китай бачить як атаку на свого партнера, і аналогічно сприймає тиск на Кубу. З їхньої точки зору, зараз присутній високий рівень напруги.
Звісно, Стратегія національної безпеки США приділяє більше уваги Західній півкулі, і деякі американці вважають, що насправді це стратегія проти Китаю. Але більшість із нас так не думає – Китай є радше другорядним фактором. Водночас про це точно буде думати Сі Цзіньпін: він намагатиметься зрозуміти, що саме роблять США.
Чи веде Трамп хитру гру, щоб витіснити Китай із Західної півкулі та обмежити його міжнародний вплив? Гадаю, це стане новим впливовим фактором майбутнього саміту.
– Як ці нові обставини можуть проявитися під час саміту? Раніше вважалося, що основна увага буде приділена торгівлі – мережам постачання, критичним мінералам тощо. Чи може новий геополітичний контекст відсунути ці питання на другий план?
Трамп, як і раніше, прагне укласти «велику і красиву угоду» з Китаєм
– Трамп, як і раніше, прагне укласти «велику і красиву угоду» з Китаєм.
Я б порівняв торговельну війну з двома важковаговиками на рингу: вони обмінялися потужними ударами, обидва постраждали, але жоден не був в нокауті. Наприкінці року Трамп вирішив, що досить – час завершувати бій. Думаю, китайці відчувають те саме.
У торговельному плані я не очікую значних змін після цих подій. Уже є угода щодо закупівлі 500 літаків Boeing, яка фактично готова і чекає підписання в Пекіні. Також домовлений експорт американської сої до Китаю і, можливо, збільшення китайських інвестицій у США – це питання, за повідомленнями, розглядає міністр фінансів Скотт Бессент.
Що стосується китайської сторони, Трамп уже виконав деякі з їхніх вимог. Наприклад, ухвалив рішення щодо процесорів Nvidia H200 (H200 – це високопродуктивний процесор, розроблений спеціально для прискорення навчання генеративного штучного інтелекту, експорт якого до Китаю був обмежений США, поки це частково не скасували у 2026 році – ред.).
Окремо стоїть питання Тайваню. На що готовий піти Трамп? Можливо, на певні зміни у формулюваннях – наприклад, перейти від позиції «США не може не підтримувати незалежність Тайваню» до більш м’яких формулювань. Думаю, він буде готовий, якщо отримає вигідну угоду. Але це викличе серйозні занепокоєння як в його адміністрації, так і в Конгресі, оскільки, хоча для нього це просто слова, для жителів Тайваню це має принципове значення.
Якщо держсекретар США Марко Рубіо буде присутній, міністр закордонних справ Китаю Ван Ї спробує з’ясувати через нього нинішні стратегічні пріоритети США. Одним із ключових питань стане Куба. Чи планують США активні дії щодо Куби? Китай має там значну мережу розвідки і фактично є головним партнером острова після відходу Росії. Можливо, це питання не поставлять прямо, але непрямо китайська сторона намагатиметься зрозуміти: чи стане Куба наступною ціллю?
– Ви брали участь у багатьох подібних зустрічах між американськими та китайськими лідерами і знаєте, як відбувається підготовка та що відбувається після них. Білий дім також планує запросити Сі Цзіньпіна в США цього року. Що може відбуватися в американській політиці між цими двома самітами?
– Адміністрація Трампа діє інакше, ніж ті, де працював я. Його підхід – призначити відповідального переговірника. У цьому випадку таким представником є Скотт Бессент, і ключові дискусії ведуться між ним і віцепрем’єром Китаю Хе Ліфеном. Я очікую, що між двома самітами відбудеться серія переговорів щодо економічних питань.
Китайську сторону, наскільки я розумію, розчаровує те, що Марко Рубіо не проявляє особливого інтересу до діалогу з ними. Водночас він поєднує ролі радника з національної безпеки і держсекретаря, тому з стратегічних питань китайці хотіли б взаємодіяти саме з ним.
Такий холод є сигналом для Пекіна
Поки що він, схоже, не прагне до такого діалогу – і це створює проблему, якщо така дистанція збережеться. Такий холод є сигналом для Пекіна. З огляду на його тісну пов’язаність із Кубою, китайці можуть припускати, що він утримується від контактів, бо має певні плани і не хоче їх обговорювати.
У попередніх адміністраціях Державний департамент, Пентагон та інші відомства обговорювали конкретні пропозиції, готували їх і надсилали до Білого дому, де такі люди, як я, формували з цього пакети варіантів і представляли їх президенту. Натомість у цій адміністрації все відбувається безпосередньо в Овальному кабінеті. Президент фактично сам собі центр ухвалення рішень, і саме це робить ситуацію значно більш непередбачуваною.
– Чи дає така непередбачуваність, у поєднанні з військовими діями в Ірані, Сполученим Штатам якісь переваги на переговорах?
Це справді дає Трампу певну перевагу, оскільки він може змінити свою думку буквально на ходу
– Це справді дає Трампу певну перевагу, оскільки він може змінити свою думку буквально на ходу – навіть на борту Air Force One, прямуючи до Китаю.
Згадайте рішення щодо Nvidia: воно було ухвалене в Пусані, Південна Корея, безпосередньо перед зустріччю Трампа із Сі (жовтень 2025 року), коли генеральний директор компанії Джен-Хсун Хуанг отримав можливість особисто поспілкуватися з президентом, і той прямо на місці вирішив послабити експортні обмеження.
Здається, Трамп добре ладнає із Сі. Що сам Сі думає про Трампа, я навіть не беруся припускати
Фактично зараз немає класичного політичного процесу, Трамп має значну свободу дій і широкий простір для маневру. Як сказав мені один китайський партнер, ми маємо найпередбачуванішого лідера у світі, який взаємодіє з найбільш непередбачуваним – і це дуже дивне поєднання. Здається, Трамп добре ладнає із Сі. Що сам Сі думає про Трампа, я навіть не беруся припускати.
– А як щодо іншої сторони? Чи бачить Китай у цьому підході та війні з Іраном якісь переваги для себе?
– У моїх зовсім нещодавніх розмовах із китайськими партнерами вони звертають увагу на те, що США змушені передислоковувати військову техніку, оскільки її не вистачає. Що ми швидко витрачаємо дрони, ракети – зокрема THAAD і Patriot – і вони точно знають, скільки наша оборонна промисловість здатна виробити на рік.
Вони буквально підраховують цифри і кажуть: «У вас нічого не залишиться в резерві для Східної Азії», тож вони це бачать як цілком реальну вигоду для себе. Крім того, – і це певною мірою суперечить сказаному раніше – вони вважають, що зосередження США на Західній півкулі відвертає увагу від Східної Азії.
Гадаю, з китайської точки зору, те, що Сполучені Штати можуть загрузнути на Близькому Сході, є хорошою новиною. Дехто з них уже проводить аналогії з В’єтнамом і називає це «трясовиною». Водночас наразі це радше їхні сподівання, ніж остаточна реальність.
Отже, так – вони, безумовно, бачать для себе певні вигоди, якщо події розвиватимуться за бажаним для них сценарієм.
Форум