Війна з Іраном показує, як Китай може воювати за Тайвань?

Війна з Іраном дає важливі уроки щодо ефективності китайської військової доктрини та техніки, які використовує іранська армія, вважає Еран Орталь, бригадний генерал резерву Армії оборони Ізраїлю (IDF).

У розмові з Радіо Свобода із місця неподалік від Тель-Авіва пізно ввечері 14 березня Орталь сказав, що іранська тактика навколо Ормузької протоки дуже схожа на ту, яку Китай, імовірно, застосував би в разі майбутнього конфлікту навколо Тайваню.

Він додав, що військові США і Китаю «робитимуть нотатки», спостерігаючи за розвитком нинішнього конфлікту.

Раніше Орталь був командиром центру «Дадо» Армії оборони Ізраїлю – підрозділу військових досліджень при Генеральному штабі. Зараз він очолює військову програму в центрі Begin-Sadat (BESA) в університеті Бар-Ілан і є запрошеним науковим співробітником Американської ради з питань зовнішньої політики (AFPC).

– Іран перекрив Ормузьку протоку. Чи є військове рішення, і якщо так, то яким воно може бути?

– Така природа асиметричної війни. Можна знищити іранський флот і весь військово-морський флот Ірану – і П’ятий флот США вже це зробив. Але асиметричні можливості – швидкі катери, безпілотні човни, міни та берегові ракети – все одно залишаться. І це загроза, яку просто неможливо повністю усунути. Це схоже на проблему протитанкових ракет у Лівані. Деякі з них можна знищити, можна застосувати контрзаходи, але вони завжди матимуть змогу завдавати точкових ударів.

Можна захистити судна, що проходять через Ормузьку протоку, і виграти війну. По суті, саме така тактика і стратегія дозволяє обійти цю проблему. І, думаю, саме такою є американська стратегія.

– Ви маєте на увазі, що судноплавство можна певною мірою захистити, але гарантій немає і кораблі можуть бути втрачені?

– Так, але захист буде достатнім, на хорошому рівні. Але, знову ж таки, це не лише тактичне питання. І можна бачити, що іранці це розуміють. Тому вони атакували нафтові об’єкти ОАЕ, які обходять протоку і виходять прямо до Аденської затоки. Значна частина нафти транспортується іншими шляхами, і вони намагаються саботувати і це.

– Сполучені Штати вирішили перекинути сили з Азії. Серед них 2500 морських піхотинців і десантний корабель. Для чого це, на вашу думку? Можливо, для острова Харк?

– Перше значення – стримування: «Ми повністю залучені, можемо підтримувати це і можемо ескалувати». Друге – операційний намір. Я думаю, це може означати, що CENTCOM (Центральне командування США) може планувати операції, пов’язані з відкриттям Ормузької протоки на іранському узбережжі. Це також може означати, що ми можемо взяти під контроль острів Харк.

І, можливо, ще один операційний намір – це 440 кілограмів збагаченого урану, десь там, похованого в одній з іранських гір, який можна вилучити лише наземною операцією, якщо іранський режим не буде повалений до кінця цієї війни.

– Йдеться про 450 кілограмів збагаченого урану, про які говорив спеціальний посланець США Стів Віткофф. Давайте поговоримо про повітряну кампанію. В ізраїльських медіа звучали припущення, що Іран може виглядати як Газа – з таким рівнем руйнувань і загибелі цивільних. Чи вважаєте ви це можливим?

– Якщо ця фраза означає, що Іран може зазнати серйозної шкоди і значна частина його інфраструктури буде зруйнована, тоді так. Але Газа повністю зруйнована не через авіаудари. Вона повністю зруйнована, тому що «Хамас» підготував її як поле бою, щоб відбивати будь-який майбутній ізраїльський наступ. Це зовсім не та ситуація, яка існує в Ірані. Це країна з населенням 90 мільйонів. Вона набагато більша за Газу. Тому, ні, такий простір не може бути зруйнований так, як Газа.

Китайські технології та тактика

– Які військові уроки, на вашу думку, Ізраїль і США отримують із цього конфлікту? Наприклад, Іран має багато китайських військових технологій.

– Стратегія Ірану – це те, що американські військові називають A2AD, тобто anti-access area denial – обмеження доступу та заперечення контролю над територією. Це означає, що за допомогою далекобійних високоточних ракет і інших можливостей ви стримуєте противника від входу в театр бойових дій. Це частина обмеження доступу.

Частина заперечення контролю над територією – це те, що ви бачите в Ормузькій протоці. Вони не можуть конкурувати з американцями у контролі над морем і повітрям. Але вони можуть намагатися позбавити американців можливості вільно використовувати ці два простори.

Китайська стратегія для свого майбутнього театру війни дуже схожа. Вони просуватимуться до Тайваню, а потім намагатимуться стримати американців від втручання саме цією стратегією.

Тож той факт, що використовується саме така стратегія і такі системи озброєння – а іранські системи багато в чому є китайськими, російськими або іранськими копіями китайських і російських технологій, з такими ж тактиками та методами управління і контролю – думаю, може дати американцям важливий досвід для аналізу можливого майбутнього конфлікту в Південнокитайському морі. Я впевнений, що американська сторона робить нотатки.

– Але слід зазначити, що китайські збройні сили значно вищого рівня за іранські – і за оснащенням, і за організацією.

– Абсолютно. І, безумовно, китайці теж роблять нотатки. І, звісно, вони думають: ми набагато кращі за іранців, як ви щойно сказали. Але водночас вони також думають: «Це моє обладнання. Це моя доктрина».

Думаю, вони повинні аналізувати поточні події, особливо в контексті оголошеного ними 2027 року – як цільового року, коли вони хочуть бути готовими до можливого конфлікту навколо Тайванської протоки та островів.

Що буде далі на Близькому Сході?

– Якщо повернутися до цього конфлікту: якщо він завершиться ослабленням Ірану, але без зміни режиму, що це означатиме для Близького Сходу і балансу сил? Чи означає це, що через кілька місяців може початися нова війна?

– Щодо усунення цього режиму – ми можемо лише створити більш сприятливі умови, якими іранці можуть скористатися. Чи станеться це – інше питання. Але позбавлення Ірану його військових можливостей і системи захисту в нашому регіоні є вкрай важливим. Це важливо не лише для стабілізації регіону, а й у ширшому контексті – наприклад, можливої майбутньої війни між США і Китаєм.

Американці не хотіли б мати Іран на південному фланзі Тихого океану в такому сценарії. Тому позбавлення Ірану його можливостей – це позитивний крок.

Існує ризик, тому що поранений звір, який прагне помсти, у цьому регіоні – це небезпечна річ. Але водночас ми створили вікно в кілька років, протягом якого з ослабленим Іраном можна буде впоратися навіть у найгіршому сценарії.

А що з іранськими цивільними?

– На завершення хочу повернутися до Ірану. Що б ви сказали людям в Ірані, які протестували проти свого уряду і духовної влади? Вони ризикували життям, у них стріляли, вони втрачали близьких. А тепер вони дуже налякані цією ізраїльсько-американською кампанією.

– Те, що я чув з Ірану і що ми бачимо, – це ті самі люди, які радіють на дахах і просять, щоб наступ продовжувався, доки цей режим не зникне. Я не думаю, що Сполучені Штати чи Ізраїль можуть відповідально щось обіцяти цим людям. Але, безумовно, мета цієї війни спільна і для цієї групи, і для союзників, які ведуть бойові дії в іранському небі.

Падіння бомб – це дуже страшно. Але, як ви знаєте, ракети падають на ізраїльські міста, містечка і громади, а також у країнах Перської затоки – і вони падають без розбору. Їхня мета – вбивати цивільних.

Американські та ізраїльські удари по Ірану спрямовані саме на цілі, визначені розвідкою. Помилки можуть траплятися, і побічні втрати завжди бувають під час війни.

Я впевнений і бачу, що ті іранці, про яких ви говорите, це розуміють. Ми бачимо, як вони ходять вулицями, надсилають фотографії постів «Басідж» у Тегерані і просять, щоб ці пости стали цілями вже наступного дня.