Навесні 2026 року зростання ефективності ударів Сил оборони по російському тилу та окупованих територіях України стало помітним неозброєним оком. Палаючі нафтобази та станції перекачки і змішування нафти, системи ППО та радіолокаційні станції, армійські пункти управління, склади дронів, військові заводи, портова інфраструктура та військові кораблі чи не щодня успішно вражають Сили безпілотних систем, ГУР, СБУ, а також батальйони безпілотних систем у лінійних бригадах ЗСУ.
Деградацію російської протиповітряної оборони визнають і російські військові блогери, а також – регіональні російські лідери і сам президент Росії Володимир Путін, які до того применшували ефект від українських ударів.
Як і чому Україна стала ефективніше уражати російські об'єкти з повітря? Про це перша частина аналізу Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
У другій частині, яка вийде незабаром, ми розкажемо, як Росія намагається захищатися від українських далекобійних ударів – і чи вдасться це їй
«Криза ППО», – так російські військові блогери описують ситуацію із захистом неба в Росії та на захоплених нею територіях у квітні 2026 року. Скаржитись на домінування українських дронів також почали очільники віддалених від України регіонів РФ – наприклад, губернатор Ленінградської області РФ (900 км від кордону з Україною) Олександр Дрозденко.
Той на обласних В РФ законодавчі збори – це регіональний парламент.15 квітня заявив, що його регіон став «прифронтовою областю», вказавши на нещодавні українські удари по «економічних та портових» об’єктах. Згодом Дрозденко публічно заявив, що ухвалив рішення «про необхідність зміцнення на захисту Ленінградського неба від атак безпілотних апаратів» – зокрема, про створення додаткових вогневих груп для захисту підприємств та критично важливих об'єктів інфраструктури.
А після третього поспіль удару Сил оборони по нафтопереробному заводу в Туапсе на це був змушений відреагувати навіть очільник Росії Володимир Путін. Він заявив, що «все частіше завдаються удари безпілотниками по цивільній інфраструктурі», але в самому місті люди «справляються з тими викликами, з якими стикаються».
На той час в Туапсе, через багатоденну пожежу на НПЗ, стався витік нафти в море, випав «нафтовий дощ» і почалися перебої із водою, а місцева влада запровадила режим надзвичайної ситуації.
Американська аналітична організація Інститут вивчення війни (ISW) зазначив, що зазвичай Кремль не реагує на українські удари по російській нафтовій інфраструктурі.
Чому стає все більш очевидним провал російської ППО у протистоянні українським ударам? Думки про причини в цілому збігаються у російських блогерів, російських чиновників та українських експертів.
Нарощення виробництва дронів в Україні
Наприкінці квітня міністр оборони Михайло Федоров заявив, що за три місяці його роботи на посаді Україна закупила дронів і наземних роботизованих комплексів (НРК) більше, ніж за весь минулий рік. Також він відзвітував про рекордні закупівлі дронів на оптоволокні, mid-strike БПЛА (із дальністю ураження до 300 км) та дронів-розвідників.
«Це не є якимось одномоментним явищем, а є наслідком планомірної роботи з диверсифікацією серійного виробництва і концентрацією уваги на декількох найбільш вдалих рішеннях, куди були направлені дуже значні ресурси та сили щодо масштабування серійного виробництва», – каже оглядач видання «Мілітарний» Вадим Кушніков.
Широку номенклатуру українських далекобійних засобів продемонстрував на День зброяра президент України Володимир Зеленський. Серед 56 зразків українського озброєння аж 31 був дроном – серед них далекобійні, FPV, бомбери, розвідники, ударні камікадзе та перехоплювачі. Також Україна, за словами президента, розробила 7 ракет.
Серед mid- і deep strike дронів президент перелічив крилату ракету-дрон «Руту», реактивний ракетодрон «Пекло», далекобійну ракету-дрон «Паляниця», ударні дрони-камікадзе «Січень», «Лютий», «Морок», «Барс», «Обрій» та FP-1.
«Сьогодні наші українські дрони змінили докорінно підходи до ведення війни», – заявив Зеленський.
За підрахунками каналу UA War Infographics, у березні 2026 року Україна запустила по Росії рекордну кількість дронів – 7,5 тисяч. За даними українського Генштабу, це приблизно на 2,5 тисячі більше, аніж цього місяця по Україні запустила РФ. У квітні, ймовірно, Сили оборони вийдуть на новий рекорд.
«Ми зараз бачимо той момент, коли можливості протиповітряної оборони Росії сильно менші за рост виробництва українських дронів », – констатує військовослужбовець батальйону безпілотних систем 59-ї штурмової бригади СБС Серж Марко (Олександр Карпюк).
Еволюція в технологіях та тактиці
Якщо подивитись на російський далекобійний дрон «Герань-2», то його зразок 2026 року не має майже нічого спільного з іранським «Шахедом-136», який став його основою, зазначають експерти. Російські конструктори поставили на нього спеціалізовані CRPA-модулі, які дозволяють обходити роботу українських засобів радіоелектронної боротьби, нову систему супутникової навігації, спростили двигун для здешевлення у виробництві, збільшили бойову частину тощо.
За словами українських експертів, ті ж процеси відбуваються і в українській індустрії виробництва дронів. Із поправкою на те, що Україна має безперешкодний доступ до передових західних технологій – коли РФ змушена купувати потрібні деталі через обхідні шляхи.
«Якщо подивитися на перші модифікації того самого ударного безпілотнику типу «Лютий», то на сьогоднішній момент ми бачимо, що там змінилася і збільшилася маса бойової частини, були впроваджені поліпшення щодо комунікації, керування та навігації, – розповідає Вадим Кушніков. – Технології допомагають нашим військовим, даючи більший простір для маневру, для підбору найбільш дієвих тактик застосування подібного типу озброєння ».
Найбільш важливі технології, які допомагають українським дронам більш ефективно атакувати – це, як кажуть фахівці, MESH-зв'язок та машинний зір. Перша технологія, яку активно використовує і Росія, перетворює кожен дрон на ретранслятор зв'язку із оператором завдяки встановлених на них спеціальних модулях. Дальність ураження збільшується, дрони обмінюються даними між собою, що дозволяє більш дієво обходити російську ППО.
«Якщо, наприклад, якийсь борт потрапив під ворожий обстріл або ж був збитий, то решта з групи може відреагувати і змінити висоту польоту», – пояснює Кушніков.
Машинний зір же дозволяє наносити ураження по російських об'єктах, щільно прикритих РЕБом – наприклад, системах ППО та РЛС до них. Втративши зв'язок із оператором через придушення радіоканалу, дрон сам розпізнає і вражає потрібну ціль завдяки закладеним у його пам'яті її обрисам.
«Наступний рівень – це те, що на дронах з'являються програми, які більш автоматизовано можуть полювати за дроном, більш автоматизовано робити пошук, захоплення цілі, наведення. Це зараз те, що активно впроваджується нашими західними партнерами», – каже Серж Марко.
Перевагу України у війні безпілотників нібито визнав і міністр оборони РФ Андрій Бєлоусов на зустрічі із російським лідером Путіним – про це на початку квітня повідомив ISW. За словами російського міністра, ситуація є «критичною» для армії Росії, оскільки українських БПЛА більше, ніж у РФ, вони використовують «більш складні системи», працюють цілодобово, практично нечутні та невразливі до РЕБ.
Ставка Росії на ЗРК проти дронів
«Сучасна ППО, заточена під відбиття кількох масованих ударів крилатими ракетами, не готова до щоденних масованих нальотів сотень дронів. Вони просто виснажують боєкомплект та «вимикають» ППО», – так описує один із російських військових блогерів ключову проблему російської ППО.
Історично, за словами українських експертів, Росія покладалася у захисті неба на зенітно-ракетні комплекси – «Бук», С-300/С-400, «Панцир С-1», «Тор» тощо. Вони надзвичайно дорогі, як і ракети-перехоплювачі до них, а можливісті російського ВПК виявились нездатними забезпечити усі стратегічні об'єкти потрібною кількістю установок та ракет.
«Ракети [-перехоплювачі] мають набагато більше цикл виробництва, ніж дрон. Дрон набагато простіший, – пояснює Серж Марко. – По-друге, збити дрон, який йде на наднизькій висоті, на швидкості 200-250 км за годину, а це висоти 50 метрів, 30 метрів, ЗРК не дуже можуть. Це їхня велика проблема».
Навіть успішне збиття десятків чи сотень українських дронів над ціллю, яка зацікавила Сили оборони, означає, що боєкомплект російських ЗРК буде виснажений – а значить, небо відкриється для подальших ударів, каже військовослужбовець:
«Спочатку прилітають дрони, а потім прилітають ракети . «Забирають» ЗРК – ну, значить, потім по твоїм об'єктам абсолютно спокійно прилітають якісь «Фламінго» із БЧ у тисячу кілограмів».
Російські «воєнкори» почали скаржитися на брак ракет-перехоплювачів до «Панцирів» уже на початку квітня. Зокрема, після удару Сил оборони по нафтовому терміналу в Усть-Лузі один із російських «воєнкорів» опублікував записку російського військовослужовця, який служить у ППО.
«Це все сталося через явно недостатній ЗКР (зенітні керовані ракети –ред.) у ЗРК, і велику кількість цілей. Перевантажили нас, це й так зрозуміло. Ну, тобто йде наліт, умовно 4*X цілей, а у тебе на машині - X ракет », – пояснює той.
На думку українських експертів, Росія програла тут Україні «математику війни», витрачаючи ракети для «Панциря» чи С-300 (експортна ціна – до 500 тисяч доларів) на український БПЛА (30-40 тисяч).
«В них тисячі цих ракет були, вони якийсь час навіть їх використовували як балістику по наших містах. Наскільки в них їх було багато. Ну все, ті часи закінчились, вони самі про це кажуть», – каже засновник благодійної організації «Реактивна пошта» та військовий експерт Павло Нарожний.
Подібний шок Україна пережила влітку минулого року, коли Росія різко наростила виробництво «шахедів» і застосувала тактику масованого нальоту на українські міста. За 10 місяців, що відтоді минули, Сили оборони розгорнули ешелоновану системи детекції та оборони проти масованого нальоту дронів, де усе більшу частку знищення посідають дешеві дрони-перехоплювачі та мобільні вогневі групи, озброєні кулеметами.
«Коли ти запускаєш 300 шахедів по 60-70 тисяч доларів, і з них 200 збивають дрони за 2-3 тисячі доларів, то в тебе (Росії – ред.) бухгалтерія війни просто перестає працювати, – каже Серж Марко. – У Росії теж є зенітні перехоплювачі, але вони не масштабовані в таких кількостях. У них немає такої ешелонованої оборони. І в них бухгалтерія війни працює в сторону ракет. Тобто не працює ».
Через побоювання атаки на столицю Росії та резиденцію російського лідера почали стягувати дефіцитні «Панцирі» саме туди. У березні 2026 року з'явилася інформація про зведення 7 нових веж для таких установок на Валдаї наівколо резиденції Путіна, а також про появу 43 нових веж навколо Москви.
«Близько 60 подібних систем використовується для оборони Москви. І на сьогоднішній момент вже є свідчення про те, що біля резиденції Путіна було збудовано ще додаткові вежі і загалом кількість цих веж, а відповідно і системи, які на них розміщені, збільшилася до 28. Це приблизно дві третини від загальної кількості панцирів, які є в російській армії», – каже Вадим Кушніков.
Винищення російської ППО
Протягом березня 2026 року Сили безпілотних систем знищили 41 одиницю російської ППО – про це повідомив командуючий СБС Роберт «Мадяр» Бровді. За його ж словами, за три місяці зими Україна уразила 54 російських ЗРК та РЛС-комплексів – тобто за перший місяць весни СБС майже досягнули квартального показника знищення систем ППО.
Консервативний проєкт Oryx за той же березень нарахував 18 знищених та пошкоджених систем ППО «земля-повітря» та 7 радарів армії РФ. Збільшення кількості ударів українських військ по російських системах протиповітряної оборони визнали і аналітики ISW, зазначивши, що це допомогло Силам оборони проводити контрнаступальні дії та уповільнити просування армії РФ на полі бою.
Однак, на думку українських оборонців та експертів, це дозволяє більш вільно почуватися не тільки українським винищувачам чи «фронтовим» дронам.
«Це комплекси середньої дії, які прикривають шляхи пересування наших дронів, маршрути. І звичайно, що така кількість уражених засобів відкриває вікно для діп-страйків, мідл-страйків і для ефективних ударів. Ми їх бачимо і в Леніградській області, і по Чорномор'ю», – каже в ефірі Радіо Донбас Реалії спікер 413 окремого полку безпілотних систем «Рейд» Олексій Безуглий.
Уражати системи, які самі покликані збивати загрозу з неба, Силам оборони допомагають кілька факторів, кажуть експерти. По-перше, це системи супутникової навігації Starlink, якими оснащені українські дрони. Їх неможливо придушити засобами РЕБ, а у разі збиття інформація про це передається на інші дрони за допомогою того ж MESH-зв'язку – інші дрони «рахують» кількість витрачених російською установкою ракет або змінюють тактику атаки.
«Командувач СБС Роберт Бровді опублікував відео, коли один «Тор» було знищено аж третім засобом. Дві ракети він встиг випустити і два дрона збити», – зауважує Безуглий.
По-друге, акцент в ураженні російських систем ППО часто робиться не на пускові установки, а на РЛС-станції – тобто радари. Наприклад, стандартний дивізіон найпоширенішої у армії РФ системи С-300 складається із командного пункту, радарів «Обзор-3» та «Имбирь», а також до чотирьох вогневих батарей. Радар може перебувати на певній відстані від пускових, а значить – бути відносно вразливим.
«Якщо ми виносимо один радар, то система С-300 – всі її пускові, все інше – це все просто, грубо кажучи металобрухт, який може йти тільки на канібалізацію, відновлення інших систем. Весь дивізіон стає недієздатним », – пояснює Павло Нарожний.
По-третє, розповідають експерти, в ураженні систем ППО армії РФ важливу роль відіграє розвідка.
Командувач СБС регулярно публікує відео, на яких видно, що удар по системах завдається у момент переміщення або розгортання.
«Ми бачимо, як по засобах об'єктивного контролю, по тих відео та фото, які є в відкритих джерелах, дуже часто подібні системи вражаються не в активному стані», – пояснює Вадим Кушніков.
Уже наприкінці березня стало відомо, що Росія перекинула від кордону із Фінляндією маловисотні радіолокаційні станції «Каста-2Е2» та «Подлёт», «оголивши» кордон із країною-членом НАТО. Ймовірно, це пов'язано із втратами відповідних систем на українсько-російському кордоні.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org , у фейсбук . Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info . Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Форум