У ніч проти 10 серпня російська армія знову скинула на українське місто Суми кілька авіабомб. Місцеві жителі та влада кажуть, що такі інциденти трапляються по кілька разів на тиждень – поряд із російськими дронами, які залітають уже в усі райони міста і регулярно б’ють по будинках, автівках та об’єктах міської інфраструктури. Люди вважають, що так Росія «витісняє» жителів із міста, від якого лише 50 км до кордону з РФ, і змушує їх виїжджати в інші регіони України.
Кореспондент телевізійній та онлайн-мережі «Настоящее время» (створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії) побував у Сумах і поспілкувався з містянами про те, що таке життя під постійними російськими атаками.
Микола Труханов – водій тролейбуса в Сумах. Він майже щодня виходить на маршрут і з сумом каже, що останнім часом пасажирів стало набагато менше, ніж раніше. Через постійні російські удари все більше людей виїжджають із Сум: у місті залишаються лише ті, кому, кажуть, їхати нікуди, переважно пенсіонери.
«Місто стає, я сказав би, порожнім: на вулицях немає людей, воно неживим стає, – каже Труханов. – Ми звикли, що завжди у нас на вулицях є люди, завжди хтось кудись поспішає, хтось кудись їде».
Микола розповідає, що у п'ятницю, 7 серпня, йому довелося зупинити тролейбус через атаку російського дрона:
«Ми зупинялися на проспекті Перемоги, навіть виходили з пасажирами, бо було дуже лячно, «Молнія» летіла, – згадує він. – Були готові навіть іти в укриття. Але, на щастя, дрон полетів в іншому напрямку, тому ми продовжили рух за маршрутом».
Громадський транспорт у Сумах уже не раз потрапляв під удари російських дронів та авіаційних бомб.
У 2025 році після російського ракетного удару по центру міста загинув водій автобуса Микола Леон.
«Так сталося, що саме в той момент були люди на пішохідному переході, і він зупинився їх пропустити, – каже Микола Труханов. – А щойно рушив з місця – прилетіла ракета».
У червні 2026 року в Сумах загинув Василь Криштоп – водій тролейбуса. Труханов згадує, що той став жертвою російського КАБа – керованої авіабомби.
Дивіться також: Згорілий автобус на вулиці міста Суми після російської ракетної атаки
Речник ДСНС у Сумській області Олег Стрілка каже, що російські війська сьогодні скидають авіабомби на місто щодня.
«Стандартно це 9-та година ранку, після обіду, о 15-й годині, і потім ближче до ночі, о дванадцятій, – розповідає Стрілка. – Плюс FPV-дрони. Вони літають практично в кожному районі міста Суми».
Російська армія, зауважує, завдає ударів по всьому місту: під обстріл потрапляють поштові відділення, автозаправки, гіпермаркети та звичайні людні вулиці.
«Щодо керованих авіаційних бомб: коли б'ють і коли є влучання поруч із житловим сектором, на жаль, це завжди 3–5 загиблих громадян, – каже Стрілка. – Коли у нас було влучання біля кінотеатру «Дружба», були люди з важкими ампутаціями, у свідомості, вони, ймовірно, ще не розуміли, з яким горем їм далі доведеться жити. Тоді загинула і мати, і її п'ятирічна донька. Важко це все переносити».
«Я тоді поїхав на це місце влучання і зустрів там лікаря, який мене лікував. Він навколішки сидів біля тієї дитини і каже: «Олеже, дивись, що вони роблять! Це жах! Ну як так? Ну, мати вбита, поруч із нею її дитина, її відкачують, не можуть реанімувати!» – згадує той день представник ДСНС. – І ти бачиш оці всі жахіття і не знаєш, що тобі робити: людей рятувати чи бігти? А куди бігти? Ну де ти сховаєшся від тієї коригованої авіаційної бомби?»
Одна авіабомба, скинута російськими військовими, влучила в город Віктора та його дружини. Самі вони дивом не постраждали, але від їхнього городу майже нічого не залишилося.
«Ось тут паркан був колись, а оце (вибухом) картоплю викопало, – показує Віктор. – Ну нічого, якось переживемо, усі живі».
«Вони вибивають усе, намагаються вибити народ, щоб ми виїхали. Я так розумію, що починають тиснути. Усе повз та повз летіло, а тепер і до нас прилетіло», – розмірковує Віктор.
З огляду на важку ситуацію з обстрілами в місті, водій тролейбуса Микола тепер завжди возить із собою аптечку.
«Зараз вона вкрай необхідна: тут усі засоби, які потрібні для надання першої медичної допомоги, – показує він. – Ти приходиш на роботу вранці й думаєш: відпрацюєш ти зміну чи не відпрацюєш? Де чекати на небезпеку? Ми виглядаємо дрони. При загрозах КАбів зупиняємося, дивимося, читаємо постійно телеграм-канали, куди воно летить – щоб не наражати пасажирів на небезпеку. Це ж наш обов'язок, наша робота. Пасажири мають безпечно й комфортно доїжджати туди, куди їм потрібно. Ми це робимо».
А ще через удари Росії по енергооб'єктах у Сумах на різних ділянках маршруту зараз немає мережі, і Миколі кілька разів доводиться опускати струмоприймачі тролейбуса та їхати на акумуляторах.
«Куди мені їхати?»
Пасажири його тролейбуса теж скаржаться на постійні обстріли. Особливо важко, кажуть, їх переживати вночі, коли в місті темно.
«Дуже важко, особливо вночі. Про що наше керівництво думає? Щось треба робити, щоб по місту Суми так не бехкали, – каже пасажирка Віра. – Жах, що коїться. Так не можна далі жити, щось треба вирішувати! Ти й ночі не спиш, і вдень, тільки де почув, біжиш, ховаєшся. І ось так увесь на нервах, в істериці вже! А їхати нікуди. Куди мені їхати?»
Ще одна пасажирка Тетяна їде до Білопільської громади на північ від Сум: там у селі на лінії фронту живе її літня мама, яка теж не хоче виїжджати з рідної хати.
«Мама сюди не хоче, сказала, що доживатиме у своїй хаті, – каже жінка. – 87 років! Будемо сподіватися, що все буде добре».
Ще одна пасажирка Раїса їде на дачу в передмістя Сум – бо там город. Її не зупиняє навіть те, що там теж поруч лінія фронту.
«Город! Треба їздити, – каже вона. – Звісно, страшно. Цілий день не вщухає, бахає і бахає. І свистить, і пищить. Страшно, що коїться. Але я сховаюся в будиночок і побуду там, поки мине все».
Українські військовослужбовці кажуть, що більшість російських ударних БПЛА їм вдається перехопити ще на підльоті до Сум. Але, на жаль, є й ті, що долітають до міста.
«Основна маса, 90%, знищується ще біля лінії бойового зіткнення, усі екіпажі намагаються зробити так, щоб вони через лінію бойового зіткнення не пролетіли, – каже Олександр Музика, військовослужбовець 68-ї бригади ЗСУ, дислокованої біля Сум. – Але все одно: ми не можемо гарантувати стовідсоткову безпеку, тому що є випадки, коли вони пролітають. Є різні погодні умови, якими вони користуються. Є різні висоти, якими вони користуються. Тобто ворог теж розвивається».
Очільник Сумської обласної військової адміністрації Олег Григоров каже, що російські війська все частіше б'ють у Сумах саме по цивільних об'єктах.
«Якщо ми порівнюємо кількість ворожих ударів за звітний період 2025 року та 2026 року, то кількість таких ударів залишається приблизно на тому ж рівні, це трохи більше ніж 13 тисяч ударів. Але якщо у 2025 році удари здебільшого зосереджувалися безпосередньо по лінії бойового зіткнення, то наразі більшість ударів завдається по об'єктах тепло- та енергопостачання, по закладах освіти, медичних установах, житлових будинках громадян», – наголошує він.
- Повномасштабна війна Росії проти України триває від ранку 24 лютого 2022 року.
- Керівництво РФ називає велику війну «спеціальною військовою операцією» («СВО»). Кремль заперечує, що російська армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.
- Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.
- Обстріли систем життєзабезпечення населення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги й інших необхідних умов для життя є Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники. А саме:
оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
публічні заклики до знищення українців;
цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя;
переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій..
Форум