Армія РФ масово штурмує позиції ЗСУ на всій лінії фронту, постійно підтягуючи резерви – людей та техніку. На лінії Лиман–Кремінна–Куп'янськ за минулу добу російські сили атакували Ямполівку у напрямку Лимана та Білогорівку на Сіверському Донці, повідомив Генштаб ЗСУ у ранковому зведенні 14 лютого. Проєкт DeepState констатував частковий успіх агресора під Іванівкою та просування під Ямполівкою. Бої там тривають цілодобово. Журналісти Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поговорили з українськими десантниками, які тримають смугу оборони на Лиманському напрямку, щоденно відбиваючи десятки атак.
«Вже звикли. Вже знаємо що, де, звідки летить»
В умовах постійних штурмів армії РФ найважче українській піхоті: вона бере на себе основний удар артилерії, мінометів, авіації противника. Та й до ближнього стрілецького бою аж до перестрілки в окопах завжди має бути готова.
«Вже звикли. Вже знаємо що, де, звідки летить. Знаємо, коли летить. Знаємо, коли можна вийти, пройтись і коли не треба цього робити. Їх штурми – я б не сказав, що вони дуже наполегливі. Вони йдуть на повний зріст. Не приховують цього, і їх добре помітно на підходах. Якщо група швидко відреагувала – ці штурми відбиваються легко. Так, їх багато, втомлюєшся, але щоб пустити їх в окопи – це треба дуже сильно постаратись», – розповідає Олександр, боєць 81-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ.
«Це не «чмобіки» (рос. мобілізовані – ред.). Це досить потужно підготовлений ворог. І вони геть там не дурні. Постійно на наших позиціях є люди, які спостерігають. Незалежно від ситуації, яка відбувається. Йде наш штурм або вони починають штурмувати – постійно є люди, які спостерігають. Позиція не має залишитися без спостерігачів. Бо позиція, яка залишається без спостерігачів – це вже, можливо, буде не наша позиція», – додає побратим Олександра Віктор.
Основною зброєю стримування російської піхоти є кулемет. Якщо противник підійшов дуже близько – ручні гранати, підствольні гранатомети, – пояснює Олександр.
«Великокаліберні кулемети сильно допомагають. Кулеметники сидять вище за нас (на висотах – ред.), більше бачать. В тому числі – як противник йде, рухається. Техніку знищують, якщо є можливість, ПТУРисти, протитанкісти. Якщо вже дуже близько до нас підійшли, маємо ручні одноразові протитанкові засоби, які відносно непогано вражають техніку», – розповідає боєць.
«Легкоброньовану – БМП, БМП-1, БМП-2 – можна навіть з одного пострілу з РПГ вразити і зробити її небоєздатною. Але буває таке, що приходить одна мала група, знищується, і через 5-10 хвилин вже йде друга мала група. І ось так лізуть, лізуть, поки на позиції БК (боєкомплект – ред.) не закінчується», – додає він.
«Перший раз не зміг вистрілити»
До війни Олександр не був пов'язаний з армією. У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну його не взяли до ЗСУ саме через відсутність досвіду.
«Найважче, мабуть, морально себе підготувати, що ти все ж таки будеш стріляти в живу людину. Ти маєш розуміти, що це ворог, і маєш знати, чого він прагне. Якщо не знаєш – не зможеш нічого зробити. Ти не зможеш вистрілити, ти будеш боятися. Буде паніка – буде важко тоді всім», – зазначає боєць.
Свій перший бій Олександр прийняв, коли став бійцем Сил ТрО. Каже – таке важко забути.
«Я не зміг натиснути на гачок, тому що розумів, що переді мною жива людина. Ще те життя було в голові: 31 рік прожив – ніколи не брав зброї до рук. Дотримувався принципу – відносься до людини так, як ти б хотів, щоб до тебе відносились. І тут таке. Не зміг… А ось вже далі, після втрат наших – 300-ті (поранені – ред.) – це теж втрати. Так, вони санітарні, ненадовго, відновлюються, однак тоді вже розумієш – якщо я зараз не зроблю постріл, поцілять у мене. А у мене вдома дві дитини маленькі, і хочуть все ж таки, щоб батько повернувся. І постав вибір – вбивати чи не вбивати. Я вважаю – я їх не вбиваю – я просто знищую ворога, який прийшов на нашу землю», – ділиться боєць.
Та, каже, найважчим була втрата першого побратима, який двічі рятував йому життя. Перший, коли встиг затягнути Олександра в окоп – прилетіла міна. А другий – накрив собою від кулеметної черги так, що не зачепило нікого.
Читайте також: Битва за Донбас: головне (оновлюється)
Боротися десантникам доводиться не лише з армією РФ, а й з погодою. Сніг, мороз, холод, дощі, багнюка. Усе це безпосередньо впливає на перебіг бойових дій.
«Так. Важко, тяжко. З настанням осені, особливо грудень. Дощі, сніг – воно все тане. Під час обстрілів траншея засипається, і болото по коліно. Але впорались. Пережили. Зараз мороз. Траншея вже суха. Поприбирали все. Тримаємось. Тримаємо позиції», – каже Олександр.
За його словами, бійців сильно виручають окопні свічки.
«Нею (окопною свічкою – ред.), звісно, ти в такий мороз не сильно зігрієшся, але як мінімум ти можеш висушити собі взуття. Бо якщо в тебе мокрі ноги – все. Це мінус. Руки, ноги повинні бути постійно в теплі. Знаєте, якісь дрібнички дуже важливі, коли ти сидиш з побратимом по коліно в болоті. І сидиш розмовляєш – зараз би круто було з'їсти «Снікерс» – є такі моменти, які закарбовуються, залишаються в пам'яті», – зазначає Віктор.
Армія РФ зараз має стратегічну перевагу у війні. Не маючи такої кількості снарядів, як минулого року, ЗСУ складно стримувати щоденні штурми противника. Вочевидь, найближчі кілька місяців українська армія триматиме активну оборону. І тут багато чого буде залежати від подальшої військової допомоги Заходу.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум