Частину останків канонізованого Російською православною церквою московського князя XIV століття Дмитра Донського, витягнутих у серпні з саркофагу в Архангельському соборі московського Кремля, які в РПЦ вважають святими мощами, відправили за наказом лідера Росії Володимира Путіна на фронт в Україні.
Військовий відділ Московського патріархату повідомив, що ковчег із часткою мощей «перебуває на шляху до лінії бойового зіткнення».
Володимир Путін – колишній офіцер КДБ, який переслідував релігійних діячів в СРСР, тепер є оплотом Російської православної церкви. І навіть вірить у силу останків померлих?
Двоє російських курсантів урочисто стоять перед іконостасом невеликої, нещодавно збудованої православної каплиці, хрестяться і вклоняються. На тлі звучить хоровий літургійний спів.
На відео міністерства оборони Росії, яке показує цей ритуал, не уточнюється, де саме розташована каплиця – лише те, що десь у Новосибірській області. Також не повідомляється, коли відбулася ця подія і ким були ці чоловіки.
А вже 8 вересня з'являється відео, у якому йдеться, що каплиця названа на честь канонізованого князя XIV століття, чиї нещодавно віднайдені кістки Кремль сподівається перетворити на «нову зброю», яка допоможе змінити перебіг бойових дій після 4,5 років повномасштабної війни проти України.
Як повідомляли в РПЦ , у липні під час реставраційних робіт у кремлівському соборі віднайшли «святі мощі Дмитра Донського». Це отримало широкий розголос в Росії. Про це повідомляли усі російські медіа.
У сучасній російські версії історії, яка повторює наративи СРСР, Дмитро Донський є симолом військових перемог через нібито його перемогу над Золота Орда – під такою назвою увійшла в історію держава, створена в першій половині ХІІІ століття нащадками великого завойовника Чингісхана – його старшим сином Джучі та онуком Батиєм. Улус Джучі – так попервах називалося це державне утворення – займав великі степові території Східної Європи, Центральної Азії та Західного Сибіру – від Дунаю на заході до Іртиша на сході.
Руські князі з династії Рюриковичів визнавали зверхність володарів Золотої Орди та сплачували їм данину.
Попервах Улус Джучі вирізнявся нетиповою для свого часу віротерпимістю. За спогадами тогочасних мандрівників, місто Сарай на Волзі – столиця степової імперії – було дуже великим і доволі благоустроєним.
В другій половині XIV століття Золота Орда пережила глибоку політичну кризу, відому з літописів як «Велика замятня», коли за 20 років змінилося 25 правителів. А невдовзі смертельного удару їй завдав середньоазійський правитель Тамерлан: розгромивши золотоординське військо, він дощенту знищив Сарай та інші міста. Відтак почався тривалий процес розпаду степової імперії, а на початку XVI століття кримські хани остаточно добили Золоту Орду., хоча через два роки після Куликовської битви (вона подається, як перемога московського війська під керівництвом князя Дмитра Донського) хан Тохтамиш спалив Москву (1382 рік). А сам Донський при наближенні ординців втік із Москви.
Володимир Путін 20 серпня, як повідомило державне агентство ТАСС, прибув до Архангельського собору московського Кремля. Там він взяв участь у молебні.
Володимир Путін хреститься біля мощів у соборі 20 серпня 2026 року. За повідомленнями РПЦ, ці останки належать московському князу XIV століття Дмитру Донському і вони протягом століть перебували у соборі Московського Кремля
Російська влада відправляє частини останків у різні регіони країни. Праву руку Донського тим часом доправляють на передову, де солдати, як очікується, вшановуватимуть її як святиню, сподіваючись на божественний захист у бою, або використовуватимуть в інший спосіб.
9 вересня Українська редакція Радіо Свобода повідомила, що частину останків Дмитра Донського вже доправили на окуповану Росією територію Донецької області. Йдеться про фрагмент правої руки князя, який РПЦ має намір провезти різними російськими військовими частинами.
«Пахне відчаєм»
Відтоді як останки викопали в липні, про їхні фрагменти надзвичайно прихильно інформують на російському державному телебаченні, не кажучи вже про телеканал «Царьград» – консервативний канал, що належить мільярдеру-ультранаціоналісту Костянтину Малофєєву.
Малофєєв, як і патріарх Млсковської православної церкви Кирило (Володимир Гундяєв), називають повномасштабну війну проти України «священною війною проти Заходу».
Малофеєв назвав віднайдені мощі «дивом», яке провіщає майбутню перемогу.
Очільник РФ Володимир Путін, який представляє війну в релігійних або месіанських термінах, здійснив широко висвітлений візит до собору, де були поховані останки Донського, через кілька тижнів після того, як їх вийняли із саркофагу.
Це відбувається тоді, коли Кремль досі не досяг початкових цілей свого масштабного вторгнення до України в лютому 2022 року, попри те, що Росія За липневою оцінкою Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), від лютого 2022-го до червня 2026 року російська армія могла втратити близько 1,4 мільйона військових убитими, пораненими та зниклими безвісти, з них 400–450 тисяч – загиблими. За оцінкою дослідників, кількість загиблих російських військових більш ніж у дев’ять разів перевищує сукупні втрати СРСР і Росії в усіх війнах після Другої світової., разом узятих. Серед проголошених Кремлем цілей – усунення українського уряду, захоплення всієї території Донбасу та гарантії того, що Україна ніколи не вступить до НАТО. Однак, аналітики наголошують, що усі заяви очільника Росії Путіна (особливо його трактування історії) і удари по містах та всій цивільній інфраструктурі Українипрямо свідчать про Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники. А саме:
оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
публічні заклики до знищення українців;
цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя;
переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій. мету Кремля щодо українців.
«У російській історії існує уявлення, що наявність правильної ікони може змінити вашу долю на полі бою, – сказала Люсі Еш, авторка виданої у 2024 році книжки The Baton and the Cross: Russia's Church from Pagans to Putin («Жезл і хрест: російська церква від язичників до Путіна»). – У певному сенсі це може трохи віддавати відчаєм».
«Це мова, якою говорить Путін. Вона історична. Це сакральна історія, вона надзвичайно символічна й справді розрахована на внутрішню аудиторію, – сказала Емі Адамс, професорка російських студій та світової літератури Коледжу Святого Хреста у Вустері, штат Массачусетс. – Це постійне переплетення сакрального і військового, яке зовсім не є чимось новим у російській історії».
Український військовий оглядає уламки знищеного російського танка
Від Куликового поля до Донбасу
Російська історія має безліч прикладів використання релігійних ікон у війнах. Однак випадки, коли йшлося про справжні мощі або частини тіл святих, є рідкісними, кажуть історики.
- У 1170 році, під час міжусобних війн, коли Суздальське князівство взяло в облогу Новгород, захисники винесли з місцевої церкви ікону, відому як «Знамення Пресвятої Богородиці», після чого, за легендою, нападники осліпли.
- Інша ікона – Володимирська ікона Божої Матері – нібито захистила Москву від вторгнення в XIV столітті центральноазійського завойовника Тамерлана, або Тимура. Під час Смутного часу – періоду внутрішніх потрясінь приблизно у 1600 році – Казанській іконі Божої Матері приписували допомогу у вигнанні польських військ, які на короткий час захопили Москву.
- На початку XVIII століття, коли Петро I воював зі Швецією переважно за контроль над торговельними шляхами Балтійського моря, він наказав дістати з церкви у Володимирі, неподалік Москви, останки Олександра Невського – князя-воїна, який кількома століттями раніше воював зі шведами, – і перевезти їх до нещодавно збудованого Санкт-Петербурга.
- У романі Льва Толстого «Війна і мир» згадується Смоленська ікона Божої Матері: реальний російський генерал Михайло Кутузов молиться перед нею і цілує її під час битви проти французької армії Наполеона, яка вторглася до Росії в 1812 році.
Путін викликав хвилю обурення, коли наказав передати священну 600-річну ікону «Трійця» пензля Андрія Рубльова з Третьяковської галереї до монастиря в Сергієвому Посаді
«Це певною мірою схоже на католиків і всю віру в цілющу силу реліквій, але тут те, як мощі й ікони використовують у бою, – це зовсім інший рівень», – сказала Еш, колишня московська кореспондентка BBC.
Про подвиги Дмитра Донського російським школярам розповідають уже протягом багатьох поколінь.
У російській версії історії князь Московський Донський у 1380 році розбив сили монгольського воєначальника на Куликовому полі приблизно за 200 кілометрів на південь від Москви. Цю перемогу вважають переломним моментом у монгольському пануванні, який проклав шлях до перетворення Московського князівства на ядро майбутньої російської держави.
Донського канонізували в останні роки існування Радянського Союзу – у 1988 році, за часів горбачовських реформ, відомих як «гласність», або відкритість.
«Священна війна»
Колишній офіцер КДБ, який виріс за офіційно атеїстичної політики Радянського Союзу, Путін із дедалі більшим завзяттям публічно демонструє прихильність до російського православ’я в міру того, як став найдовше правлячим російським лідером із часів Йосипа Сталіна.
Особливо коли йдеться про Україну.
У 2014 році, після того як Росія захопила український півострів Крим у Чорному морі, Путін представив Крим як святу землю, «Храмову гору» для росіян. На півострові, за літописною традицією, у 988 році хрестився правитель часів України Русі великий князь Володимир, після чого християнство стало державною релігією.
У грудні 2014 року Путін публічно назвав Крим територією «величезного цивілізаційного і сакрального значення» для Росії, порівнявши значення Херсонеса для росіян із Храмовою горою в Єрусалимі. Україна та міжнародна спільнота вважають Крим частиною України, незаконно окупованою Росією.
У липні 2014 року, через кілька днів після того, як над сходом України російська ракета класу «земля – повітря» збила малайзійський пасажирський літак, Путін приєднався до святкування 700-річчя Сергія Радонезького. За російською версією історії, цей монах XIV століття відіграв ключову роль в об’єднанні князів, зокрема Дмитра Донського, для боротьби проти монголів.
Тим часом патріарх Кирило (Гундяєв), глава Російської православної церкви, активно підтримує Путіна та військових.
Московський патріарх, голова Російської православної церкви Кирило (Гундяєв) цілковито і палко підтримав війну проти України
Православні капелани, які колись були рідкістю у збройних силах Росії, тепер регулярно надають духовну підтримку на передових позиціях.
Священників часто можна побачити, коли вони окроплюють святою водою міжконтинентальні балістичні ракети, підводні човни та іншу військову техніку.
Патріарх РПЦ Кирило також беззастережно підтримав війну проти України, яка сама є переважно православною християнською країною.
У березні 2024 року він очолив ухвалення документа, в якому вторгнення оголосили «священною війною», яка також «захищає світ від натиску глобалізму і перемоги Заходу, що впав у сатанізм».
У березні 2024 року Всесвітній російський народний собор під головуванням патріарха Кирила офіційно назвав війну проти України «екзистенційною і цивілізаційною священною війною». У документі також ішлося про необхідність включення всієї території України до сфери виключного впливу Росії.
Водночас десятки священників були позбавлені сану, покарані або зазнали переслідувань через виступи проти війни.
Те, що останки Донського перебували в кремлівському соборі, не було таємницею. Вони лежали там протягом століть поряд із представниками російської царської родини, останки яких перенесли після того, як за Петра I столицею Росії став Санкт-Петербург.
У липні 2026 року архітектори ремонтували конструкції собору, коли робітники, як повідомлялося, виявили тріщини в саркофазі з останками Донського.
Після цього посадовці вирішили вперше відкрити саркофаг – із великим розголосом, благословенням Кирила та схвальними реакціями провоєнних націоналістичних блогерів у телеграмі.
«Перед вирішальною битвою за визволення Донбасу покровитель військових з’являється поруч із армією, – написав один із блогерів. – Росія знову виходить на Куликове поле. Це означає, що перемога вже не за горами».
20 серпня Путін особисто відвідав Архангельський собор XVI століття і помолився у храмі – цю подію широко транслювало державне телебачення.
8 вересня – того самого дня, коли Міністерство оборони оприлюднило своє відео, – руку Донського, як повідомлялося, привезли до військового меморіалу на окупованій Росією частині Донецької області України.
Ажіотаж навколо фрагментів останків Донського підкреслює, наскільки глибоко церква переплелася з державною політикою, сказав Олександр Занемонець, православний священник і дослідник Хайфського університету в Ізраїлі та Університету Радбауд у Нідерландах.
«Держава, втягнута у війну, намагатиметься змусити всі інституції, включно з релігійними, брати в ній участь», – сказав він.
«У Російської православної церкви по суті не залишилося жодного служіння, окрім «патріотичного», до якого князь Дмитро... вписується ідеально, – написав він у коментарі, опублікованому 8 вересня. – Люди майже нічого не отримують від церкви такого, чого вони не могли б отримати від державного телебачення».