Доступність посилання

ТОП новини

НП державного масштабу – підсумки та уроки


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Кирило Булкін
Гості Свободи: начальник відділу програмування техногенних надзвичайних ситуацій Департаменту науки, освіти і програмування МНС Сергій Волошин та завідувач відділу Інституту стратегічних досліджень Максим Розумний.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Кирило Булкін: Сьогодні в Україні День жалоби, держава вшановує пам’ять загиблих у Дніпропетровську, де 13-го жовтня в одному з житлових будинків вибухнув газ. Кількість жертв вже сягнула 17 осіб.

Але, на жаль, це не єдина трагедія. Сьогодні загинуло двоє робітників на Полтавщині. Теж вибух газу. Були надзвичайні події і перед цим.

Отже, ситуація явно підтверджує народне прислів’я: де тонко, там і рветься.

Я хочу перш, ніж поставити запитання до наших гостей, навести думку експерта у сфері енергетики Валерія Боровика, який стверджує, що стан газопостачальних мереж в Україні такий, що не можна уникнути надзвичайних подій.

Валерій Боровик: В ЖКГ та в газовому господарстві можливі трагедії будь-коли і будь-де. У дуже занедбаному стані на сьогоднішній день є теплотраси, газові мережі, які йдуть до осель.

У цьому всьому винних потрібно шукати, ще починаючи з керівництва ПЕКівського в країні, тому що ті кошти, які виділяються на підтримання в належному стані розподільчих мереж, мізерні. Пане Волошин, що робиться у вашому відомстві для того, щоб запобігти цим проривам, де тонко?

Сергій Волошин: Прориви там, де тонко. Це не належить до безпосередньої компетенції МНС.

МНС у рамках попередження надзвичайних ситуацій силами і Інспекції з питань техногенної безпеки здійснює перевірку потенційно небезпечних об’єктів, а також об’єктів життєпостачання, забезпечує готовність до виникнення можливих надзвичайних ситуацій, в рамках компетенції інформує населення про можливі такі надзвичайні ситуації на певних об’єктах.

Якщо взяти, скажімо, відсотки, то скільки вдається дійсно попередити, скільком нещасним випадкам вдається запобігти, а скільки стається, і ви нічого не можете наперед зробити?

Сергій Волошин: На превеликий жаль, такої статистики навести не можна, тому що якщо не відбулася якась певна подія, то не можна з упевненістю стверджувати, що така подія саме відбулася б. Тому такої статистики, на жаль, немає.

Хоча, я думаю, профілактичні заходи все рівно дають досить великий ефект порівняно з тією ситуацією, яка могла б бути насправді.

Пане Розумний, можна сказати, що існує в державі Україна, так би мовити, антикатастрофічна стратегія? Якщо вона існує, то чому вона не працює? Адже, скажімо, ці ж події в Дніпропетровську показують, що щось не так.

Максим Розумний: Якщо говорити про стратегію, власне, то можна говорити, що вона є десь у голові, в свідомості, але, можливо, її бракує на практиці.

Можна згадати і про стратегію національної безпеки, яка була нещодавно затверджена указом Президента.

Можна згадати, так би мовити, і більш екзотичні речі. Згадаймо, десь після парламентських виборів 2002 року тодішній один із чільників цієї бюрократичної машини Віктор Медведчук попереджав про так званий “фактор-2004”. Тоді йшлося про те, що інфраструктура української як економіки, так і житлової сфери, загалом інфраструктура технічна дуже швидко застаріває, і з 2004 року нас чекають катаклізми, катастрофи, якщо не вжити заходів.

Чи вжили тоді заходів? Мабуть, що ні. Очевидно, що заходів не вжили. І тут є...

Ви знаєте, я не є, наприклад, фахівцем з технічних питань безпеки ось цих мереж і всього іншого. Мені здається, що для більшості наших слухачів і для експертного середовища важливо знайти ті важелі, які перебувають у сфері державного управління на макрорівні, які дозволять якось це передбачати і унеможливлювати.

Я б з дуже здалеку почав. Все ж таки, що більш ефективне в даному контексті: чіткий державний механізм, чітка державна монополія чи конкуренція, економічна і політична в тому числі? Бо ми сьогодні чуємо заяви про те, що рветься і не доглядається, бо передали в приватні руки. Це перший приклад.

Другий приклад. Монополісти починають піднімати ціни на квартири в Дніпропетровську. А поруч з тим ще деякі люди, заяви політиків звучать про те (ми ще пам’ятаємо заяву міністра Рудьковського), що можуть бути сплановані терористичні акти і так далі. Тобто, окрім цієї, на межі державної власності і капіталу ще розігрується те, яка політична сила винна, а яка політична сила не винна.

Тому все ж таки, мені здається, на стратегічному рівні треба визначити, чи в державі повинен бути єдиний господар, хоча б тих самих мереж, і має за щось відповідати, чи це так само предмет політичної конкуренції і політичної відповідальності?

Шановні гості, яка, на вашу думку, проблема з тих, що їх виявила, зокрема, остання трагедія в Дніпропетровську, є найболючішою серед усіх проблем?

Максим Розумний: Як це не парадоксально, але, як на мене, є сьогодні ключовою проблемою, від якої похідними стають всі інші, то це проблема політичної відповідальності, яку мають розділити порівну і чиновники, і політики. Тоді від цієї точки відліку ми вже можемо знайти відповідальних за будь-яку ситуацію.

Але найголовніше, мабуть, навіть не це. Не найголовніше проти кого порушать кримінальну справу і кого затримають або кого знімуть з роботи, а найголовніше те, хто все ж таки візьме на себе відповідальність розробити справді стратегію, справді стратегію заходів, хто буде її послідовно реалізовувати і не під якусь виборчу кампанію, а на такій довготривалій державній основі.

Сергій Волошин: На мій погляд, основна проблема – це недостатнє проведення запобіжних заходів, недостатнє здійснення профілактичної діяльності, яка не вимагає якихось значних коштів, а хоча б, скажімо, просто перевірка.

Стосовно залучення якихось політичних мотивів, то я думаю, що це не зовсім доречно, тому що на надзвичайній ситуації своїх жертв не вибирають за якимись політичними вподобаннями, а діють негативно на всіх членів нашого суспільства.

Власне, пан Розумний не про це говорив, я думаю, а про відповідальність за те, щоб розробити стратегію.

Сергій Волошин: А розробити стратегію, то знову ж таки я хотів би наголосити, що є достатня кількість нормативно-правових документів, зокрема концепція захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, є декілька законів, є декілька цільових програм, які спрямовані на подолання і на профілактику можливих надзвичайних ситуацій.

Більше проблема стоїть не стільки за розробку, скільки за якісне і досконале виконання того, що передбачено законодавством.

У незлагодженості ланок якихось, у системі проблема. Правильно я Вас розумію?

Сергій Волошин: Мабуть, і в цьому є певна проблема. Хоча потрібно всім нам пам’ятати те, наскільки великим є той обсяг роботи, який необхідно зробити навіть з профілактичних міркувань.

У нас близько 200 тисяч кілометрів мереж газопостачання. Зрозуміло, що на такій великій території і з такими великими кількостями не все може бути зроблено вчасно, хоча це не знижує відповідальності за проведення тих чи інших профілактичних заходів.

Пане Розумний, Ви сказали, що потрібна стратегія. Як Ви бачите реальну можливість її розробити і втілити?

Максим Розумний: Щоб не бути надто абстрактним і надто далеким від предмету, то я зверну увагу на таку річ. Звичайно, профілактичні обстеження мереж, вжиття заходів – це важливі і професійні речі, але, як відомо, телефонували люди буквально за день, за 20 хвилин до вибуху, і на їхні дзвінки не реагували.

Треба бути державним чиновником і нести відповідальність.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG