Іще донедавна доступ приватних осіб до інтернету в Туркменистані був узагалі практично неможливий. Єдиний зв’язок, примітивний за сучасними мірками й повільний, через «додзвонювання» по телефонних лініях, надавав один провайдер – державний Туркментелеком. А кілька тисяч людей, які мали цей доступ, були головно працівники урядових установ і великих компаній.
До того ж «туркменський інтернет» був ще й «відфільтрований»: дістатися до сайтів опозиції чи правозахисників вдавалося тільки знавцям комп’ютерних хитрощів.
Перші зміни змінили небагато
Та від початку минулого року, коли після смерті «довічного президента» Сапармурата Ніязова головою держави став Ґурбанґули Бердімухаммедов, становище почало потроху змінюватися. У країні з’явилися перші інтернет-кафе для всіх охочих.
Щоправда, їх на всю країну досі менше від двох десятків, швидкість з’єднання так само мала, що лише на отримання своєї пошти й надсилання кількох листів ідуть іноді години, а користувачі мають спершу зареєструватися, подавши свій паспорт і заповнивши анкету з особистими даними.
І от на початку червня цього року Туркментелеком почав приєднувати до інтернету приватних абонентів. Черги відразу вишикувалися на місяці.
Телефонне обладнання державної компанії застаріле і перебуває в поганому стані, техніків бракує, тож приєднувати вдається не більш як 20 осіб на день. Як буде далі, не ясно – за повідомленнями, Туркментелеком технічно не здатний долучити до інтернету більш як 20 тисяч користувачів одночасно.
Іще однією проблемою залишаються ціни. Інтернет удома коштує в перерахунку 42 долари за приєднання, місячна абонентська плата – 8 доларів, і ще по долару за кожну годину «в інтернеті», і це в країні, де люди раді, коли за місяць заробляють доларів 200.
І, як і за часів Ніязова, усі сайти з потенційно «небезпечним» для влади змістом досі залишаються заблоковані.
Сподівання на краще
Ось за таких обставин входить на ринок послуг інтернету російська компанія мобільного зв’язку. Вона обіцяє, що швидкість з’єднання буде «достатньою, щоб регулярно користуватися ресурсами всесвітньої мережі і обмінюватися повідомленнями електронною поштою».
Але ще не відомо, чи не доведеться цьому операторові, який є туркменською юридичною особою, виконувати ті ж самі настанови, що й державному провайдерові, – тобто «фільтрувати» інтернет і обмежувати доступ до небажаних для влади сайтів.
А тим часом це оголошення розглядають як ознаку надії на те, що, можливо, в цій донедавна одній із найзакритіших від світу країн можуть таки статися зміни на краще.
