Німецькі інвестиції в Україні посідають друге місце після Кіпру і становлять на рік близько 6 мільярдів євро. Але німецька сторона, як зауважує «Зюддойче Цайтунґ», не задоволена, бо переконана, що масштаби співпраці двох країн могли б бути у десять разів більшими.
Газета цитує депутата Бундестагу Бербель Кофлер, яка очолює німецько-українську парламентську групу і вважає, що постійні вибори в Україні і постійна зміна партнерів на переговорах дуже шкодять не лише співпраці з Києвом, але й реформам в Україні.
Депутати Бундестагу, як їх цитує «Зюддойче Цайтунґ», переконані, що українській державі необхідна політична стабільність: «16 урядів за 18 років – це більше ніж достатньо», – кажуть вони. У Німеччині не задоволені відсутністю реформ у аграрному секторі України, нечіткістю українського законодавства, засиллям корупції у владі, що відлякує інвесторів.
«Зюддойче Цайтунґ» вважає, що наявність такої можливості, як проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року – це не лише честь для України, але й можливість втягнути щонайменше 20 мільярдів євро закордонних інвестицій. Німецьке видання доходить висновку, що українській владі необхідно допомогти державі скоріше «знайти саму себе».
А український віце-прем’єр Григорій Немиря в інтерв’ю австрійській «Ді Прессе» не лише нарікав на труднощі всередині влдадної коаліції, але й погодився, що у разі «відлучення» України від проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року його держава виявить свою «недієздатність», і це «завдасть великої шкоди репутації України». Однак, як заявив Немиря «Ді Прессе», він переконаний, що «з цим завданням ми дамо собі раду, бо чемпіонат Європи – це каталізатор європейської інтеграції України».
Німецька «Таґесцайтунґ» іронізує над європейськими владними дискусіями з приводу провалу ірландського референдуму щодо базового договору ЄС і вважає, що у всьому винна брюссельська бюрократія, яка своїми «юридичними викрутасами» відлякує людей «нечитабельними документами» та губить раціональне зерно євроспільноти.
Ця газета міркує, чи не зарадить ліквідації цих непорозумінь, які, як ірландське, можуть повторюватися, найкращий, на її думку, варіант – розпустити ЄС і знову його заснувати. Тобто, рекомендує «Таґесцайтунґ», хай 15 країн, які ухвалили Лісабонську угоду, знову проведуть референдум із запитанням – чи бажаєте ви, щоб ваша країна увійшла в європейську спільноту. Газета переконана: ризик провалу такого референдуму надзвичайно низький, але, якщо все залишиться так, як є, цей ризик буде набагато більший.