Представники офіційного Берліна запевняють, що нічого особливого не трапилося: президент Німеччини просто задовольнив прохання Конституційного Суду не підписувати ратифікаційну грамоту, поки триватиме розгляд скарг на Лісабонську угоду. Подібні формальні затримки в ратифікації європейських документів у Німеччині були і в минулому.
Цього разу до суду звернулося загалом дев’ять позивачів. Серед найвідоміших – депутат Бундестагу від баварського Християнсько-соціального союзу Петер Ґаувайлер, а також представник фракції Лівої партії Дітер Лем.
Одні позивачі вважають, що Лісабонська угода загрожує суверенітетові Німеччини. На думку інших, вона порушує принципи демократії.
Отже, зараз Конституційний Суд має з’ясувати, чи відповідає Лісабонська угода Основному законові країни.
Нещодавно обидві законодавчі палати, Бундестаг і Бундесрат, великою більшістю голосів підтримали Лісабонську угоду. Згідно з німецьким законодавством, процес ратифікації завершується тоді, коли під документом поставить свій підпис ще й голова держави.
Коли це станеться, тепер ніхто прогнозувати не береться. Висловлюються лише сподівання, що Конституційний Суд не розтягуватиме процес до нескінченності. Вже до кінця липня судді хочуть заслухати всі сторони процесу.
«Німеччина опинилася в останньому вагоні ЄС»
У ці дні на адресу Келера пролунала критика з боку політиків, які прагнуть прискорити процес європейської інтеграції. Як відомо, Німеччина вважає себе локомотивом такого розвитку.
«Але тепер ми опинилися в останньому вагоні», – заявив голова європейської комісії в Бундестазі Ґунтер Кірхбаум. А на думку соціал-демократа Акселя Шефера, таким чином Келер послав «неправильний сигнал».
Прихильникам європейської інтеграції тепер нічого іншого не залишається, як уважно вивчати промови конституційного судді Удо ді Фабіо, який визначатиме подальшу долю Лісабонської угоди в Німеччині.
Кілька років тому під час виступу в Університеті імені Гумбольдта в Берліні від нього можна було почути такі слова: «Вже давно порушено баланс між поглибленням і розширенням ЄС».
Це може означати, розмірковують німецькі оглядачі, що Конституційний Суд визначить чіткі кордони подальшого розвитку ЄС.
Але ді Фабіо належать також слова: «Європа – це історія успіху».
(Берлін – Прага – Київ)
Цього разу до суду звернулося загалом дев’ять позивачів. Серед найвідоміших – депутат Бундестагу від баварського Християнсько-соціального союзу Петер Ґаувайлер, а також представник фракції Лівої партії Дітер Лем.
Одні позивачі вважають, що Лісабонська угода загрожує суверенітетові Німеччини. На думку інших, вона порушує принципи демократії.
Отже, зараз Конституційний Суд має з’ясувати, чи відповідає Лісабонська угода Основному законові країни.
Нещодавно обидві законодавчі палати, Бундестаг і Бундесрат, великою більшістю голосів підтримали Лісабонську угоду. Згідно з німецьким законодавством, процес ратифікації завершується тоді, коли під документом поставить свій підпис ще й голова держави.
Коли це станеться, тепер ніхто прогнозувати не береться. Висловлюються лише сподівання, що Конституційний Суд не розтягуватиме процес до нескінченності. Вже до кінця липня судді хочуть заслухати всі сторони процесу.
«Німеччина опинилася в останньому вагоні ЄС»
У ці дні на адресу Келера пролунала критика з боку політиків, які прагнуть прискорити процес європейської інтеграції. Як відомо, Німеччина вважає себе локомотивом такого розвитку.
«Але тепер ми опинилися в останньому вагоні», – заявив голова європейської комісії в Бундестазі Ґунтер Кірхбаум. А на думку соціал-демократа Акселя Шефера, таким чином Келер послав «неправильний сигнал».
Прихильникам європейської інтеграції тепер нічого іншого не залишається, як уважно вивчати промови конституційного судді Удо ді Фабіо, який визначатиме подальшу долю Лісабонської угоди в Німеччині.
Кілька років тому під час виступу в Університеті імені Гумбольдта в Берліні від нього можна було почути такі слова: «Вже давно порушено баланс між поглибленням і розширенням ЄС».
Це може означати, розмірковують німецькі оглядачі, що Конституційний Суд визначить чіткі кордони подальшого розвитку ЄС.
Але ді Фабіо належать також слова: «Європа – це історія успіху».
(Берлін – Прага – Київ)
