За переказом, у І столітті нашої ери святий апостол Андрій Первозваний, проповідуючи вчення Христове, прийшов до Дніпра. І, як пише Нестор Літописець у своїй «Повісті врем’яних літ», «став апостол на горі і рече учням своїм: «Бачите гори оці? Яка на горах цих возсіяє благодать Божа, і має бути город великий і багато церков Бог воздвигне».
Споконвіків у Києві пам’ятали не лише пророцтво апостола, але й місце, де воно прозвучало. І в 11-му столітті на Андрієвій горі князь Всеволод Ярославич зводить церкву на честь Апостола. При ній створили жіночий монастир, названий ім’ям першої ігумені – доньки Всеволода та онуки Ярослава Мудрого – Янки. Свята обитель проіснувала трохи більше ста років і у 1240-му році її зруйнували монголи.
Впродовж наступних століть на Андрієвому пагорбі, змінюючи одна одну, будуються та з часом руйнуються дерев’яні церкви. І лише наприкінці 18-го століття за проектом знаменитого італійського архітектора Бартоломео Растреллі збудували донині існуючий храм Святого Андрія Первозданного, який кілька років тому потрапив до списку «1000 чудес світу».
В давнину на Вечірню напередодні свята до Андріївської церкви сходилася хмара киян
Серед вірян завжди переважала молодь, бо саме цього вечора можна було дізнатися або ж і знайти свою долю. Ворожили з цього приводу просто під час служби – приміром, потенційними молодим і молодою вважали хлопця і дівчину, яких натовп щільно притисне один до одного. Деякі жартівники непомітно пришивали нитками штани парубка і спідницю дівчини, що призводило до загального реготу і конфузу в кінці служби, але постраждалі також вважалися так би мовити позначеними на подальшу спільну долю. Цього вечора дівчата ходили навколо церкви і запитували хлопців імена для того, щоб визначити в такий спосіб ім’я свого майбутнього чоловіка.
Часопис «Київська старовина» 1888-го року з цього приводу опублікував статтю, де, оповідаючи про такий звичай, автор пише: «На запитання дівчат «Як ваше ім’я», хлопці можуть називати неймовірні імена, наприклад, я чув таке: Коефіцієнт, Перпендикуляр. З’ясувалося, що це були студенти-математики. Деякі дівчата звернулися до простіших хлопців і тут почули у відповідь: Сорокопуд, Лоботряс, Шилохвіст. Так відповідали подільські хлопці».
Такими були вечори напередодні свята Андрія Первозванного у Києві сто і двісті років тому. Чи збереглася традиція донині? Про це можна дізнатися саме сьогодні, прийшовши ввечері до Андріївської церкви.
(Київ – Прага)
Споконвіків у Києві пам’ятали не лише пророцтво апостола, але й місце, де воно прозвучало. І в 11-му столітті на Андрієвій горі князь Всеволод Ярославич зводить церкву на честь Апостола. При ній створили жіночий монастир, названий ім’ям першої ігумені – доньки Всеволода та онуки Ярослава Мудрого – Янки. Свята обитель проіснувала трохи більше ста років і у 1240-му році її зруйнували монголи.
Впродовж наступних століть на Андрієвому пагорбі, змінюючи одна одну, будуються та з часом руйнуються дерев’яні церкви. І лише наприкінці 18-го століття за проектом знаменитого італійського архітектора Бартоломео Растреллі збудували донині існуючий храм Святого Андрія Первозданного, який кілька років тому потрапив до списку «1000 чудес світу».
В давнину на Вечірню напередодні свята до Андріївської церкви сходилася хмара киян
Серед вірян завжди переважала молодь, бо саме цього вечора можна було дізнатися або ж і знайти свою долю. Ворожили з цього приводу просто під час служби – приміром, потенційними молодим і молодою вважали хлопця і дівчину, яких натовп щільно притисне один до одного. Деякі жартівники непомітно пришивали нитками штани парубка і спідницю дівчини, що призводило до загального реготу і конфузу в кінці служби, але постраждалі також вважалися так би мовити позначеними на подальшу спільну долю. Цього вечора дівчата ходили навколо церкви і запитували хлопців імена для того, щоб визначити в такий спосіб ім’я свого майбутнього чоловіка.
Часопис «Київська старовина» 1888-го року з цього приводу опублікував статтю, де, оповідаючи про такий звичай, автор пише: «На запитання дівчат «Як ваше ім’я», хлопці можуть називати неймовірні імена, наприклад, я чув таке: Коефіцієнт, Перпендикуляр. З’ясувалося, що це були студенти-математики. Деякі дівчата звернулися до простіших хлопців і тут почули у відповідь: Сорокопуд, Лоботряс, Шилохвіст. Так відповідали подільські хлопці».
Такими були вечори напередодні свята Андрія Первозванного у Києві сто і двісті років тому. Чи збереглася традиція донині? Про це можна дізнатися саме сьогодні, прийшовши ввечері до Андріївської церкви.
(Київ – Прага)
