– Це ціна, яку платить населення будь-якого міста, я маю на увазі розширення міста, збільшення його індустріальної й транспортної інфраструктури. А історична площа при цьому звужується, і наша мета – не дати зникнути цій симпатичній історичній мозаїці. Ми намагаємось вписати урбаністичну сучасність в історичне обличчя міста. Працюємо разом із міськими громадами, владою й фахівцями (істориками, археологами, транспортниками, будівельниками). Дивно, але в українських містах я не побачив такої співпраці: тут науковці окремо, будівельники окремо, населення окремо.
– Чому для пілотного проекту обрали Мелітополь?
– Зрозуміло, що поняття модернізації й збереження історичного обличчя міста в Україні розуміється інакше, ніж у Західній Європі. Так, Мелітополь – це переважно забудова радянських часів, своєрідний індустріальний соціалістичний реалізм. Але цей стиль настільки рідко зустрічається в Європі, що його варто зберегти. Архітектуру Мелітополя можу порівняти хіба що з Мішкольцем, де ми здійснюємо свій проект зі збереження соц-реалістичного архітектурного стилю за умов розвитку міста. Таке у нас баченням цього міста.
– Чому вважається, що очолювана Вами Європейська лабораторія міського планування унікальна? І чим Ваші проекти кращі, ніж ті, що їх пропонують місцеві архітектори?
– Статс-лаб, наша Лабораторія, працює у різних європейських містах. Ми пропонуємо місцевим колегам свої моделі і розробки щодо того, як розвивати місто і при цьому не знищити його обличчя. Ми не є унікумами, ми просто професіонали з різних європейських країн, яких об’єднує бажання зберегти для нащадків історію Європи, зафіксовану в архітектурі. Східна Європа – вельми цікавий регіон: тут помітна велика динаміка розвитку міст і водночас брак фахівців, здатних зберегти їхнє минуле.
(Київ – Прага)
– Чому для пілотного проекту обрали Мелітополь?
– Зрозуміло, що поняття модернізації й збереження історичного обличчя міста в Україні розуміється інакше, ніж у Західній Європі. Так, Мелітополь – це переважно забудова радянських часів, своєрідний індустріальний соціалістичний реалізм. Але цей стиль настільки рідко зустрічається в Європі, що його варто зберегти. Архітектуру Мелітополя можу порівняти хіба що з Мішкольцем, де ми здійснюємо свій проект зі збереження соц-реалістичного архітектурного стилю за умов розвитку міста. Таке у нас баченням цього міста.
– Чому вважається, що очолювана Вами Європейська лабораторія міського планування унікальна? І чим Ваші проекти кращі, ніж ті, що їх пропонують місцеві архітектори?
– Статс-лаб, наша Лабораторія, працює у різних європейських містах. Ми пропонуємо місцевим колегам свої моделі і розробки щодо того, як розвивати місто і при цьому не знищити його обличчя. Ми не є унікумами, ми просто професіонали з різних європейських країн, яких об’єднує бажання зберегти для нащадків історію Європи, зафіксовану в архітектурі. Східна Європа – вельми цікавий регіон: тут помітна велика динаміка розвитку міст і водночас брак фахівців, здатних зберегти їхнє минуле.
(Київ – Прага)