Доступність посилання

23 Листопад 2017, Київ 13:19

Прага – Як написав у нью-йоркському книжному огляді Тімоті Снайдер, найкращим гідом української політики, з її авантюризмом і гротеском, сьогодні є Микола Гоголь. Великий українець із Великих Сорочинців не лише вніс абсурд у російську літературу, а й геніально передбачив набагато років уперед весь абсурд сучасної української політики, де присутнє все авантюрне та гротескне із Гоголіани – мертві душі, спотворені носи, підкупи й зради, вкрадені шинелі, шуби і шапки... Хоча дещо реалістичніші оглядачі попереджають про нові загрози для України, що йдуть, на їхню думку, насамперед, не від планів русифікації, а від можливої «путінізації». Окремі аналітики до цього зауважують, що однією з основ нестабільності й непослідовності сучасної української політики є зажерливість і зрада.

Австрійська «Ді Прессе» в особі її оглядача Едуарда Штайнера зауважує: «Юлія Тимошенко передбачливо прийшла на сесію Верховної Ради у середу в тій же світло-сірій сукні, в якій програла місяць тому президентські вибори, бо передбачала, відмовляючись цього разу від будь-яких квітів, що не має жодних шансів залишитися у прем’єрському кріслі». Тут також наголошено, що «леді Ю», як охрестили Тимошенко за аналогією із «Залізна леді» Маргарет Тетчер, програла упродовж місяця обидві битви – за президентство і за коаліцію. Риторично запитуючи, «чи розбушується ще колись так «леді Ю», Штайнер прогнозує, що здатність Тимошенко до нарощування риторики і популізму в опозиції створює дуже непросту ситуацію для нового Президента у майбутньому. Хоча тут же автор статті в «Ді Прессе» сумнівається в реальності можливостей Тимошенко зберегти в найближчій перспективі демократичну консолідацію її коаліційних соратників, тепер уже опозиційних, бо чимало з понад 70 членів ющенківської фракції вже хочуть розіграти свою ключову акцію в новій коаліції.

Чеський оглядач «Лідових новін» Любош Палата звертає увагу на те, що й сім депутатів від БЮТ, за прикладом новозавітного Юди, проголосували за відставку їхнього політичного шефа з посади Прем’єр-міністра України. Автор наголошує, що тут нічого дивного, бо в українській політиці політична корупція є «багаторічною нормою». Вже давно, як пише Палата, «десятки українських депутатів, так звана «сіра зона парламенту», використовують свої мандати як засоби для збагачення». Благо, що є в цій українській політиці олігархи, які й є поживною базою такої торгівлі мандатами, бо й самі стають депутатами і створюють власні партії. Любош Палата також попереджає, що з приходом до влади Віктора Януковича, який відразу ж концентрує у своїх руках політичну потужність, Україні більше загрожує не русифікація, а «путінізація». Тут також висловлюється думка, що ідея євроінтеграції буде для Януковича і його олігархів всього лише «прикриттям» їхньої власної політики в Україні.

Відоме американське видання The New York Review Of Books друкує статтю Тімоті Снайдера про часту з’яву тіні Миколи Гоголя в нинішній Україні, хоча б тому, що політичні горизонти його рідної землі й нині нагадують, за своїм політичним авантюризмом і гротеском, головних гоголівських персонажів, на весь світ знаменитих героїв його творів. Снайдер наводить свого роду сміливі літературно-політичні паралелі світу творів Гоголя з українською політичною сучасністю, на кшталт політичної самостійності носа з оповідання Гоголя «Ніс» і політичної ролі понівеченого діоксином обличчя Віктора Ющенка, коли парадоксально, як це часто у Гоголя, «фізичний стан Ющенка поволі відновлюється, а його політична сила зникає». Або ж унікальний політичний нюх найреальнішого персонажа української політики, Юлії Тимошенко, якій і можна лише довіряти як жінці, «котра відчувала дух Януковича» у порожній телестудії в Києві. Або ж у порівнянні зниклої шинелі з однойменної повісті Гоголя з руками Януковича, які крали хутряні вироби і били по писках людей, скупляли «мертві душі» на виборах. У статті Снайдера гротеск, так само як і в Гоголя, перемішаний з реальністю, тому тут висловлюються сподівання на «чесність» українських олігархів, які «вже стали прозорими», та успішність ролі ревізора... в особі ЄС, для слабкої на хабар України. Про своєрідний символізм присутності тіні Гоголя в Україні і його демократизм, свідчить, на думку Снайдера, той факт, що Великі Сорочинці проголосували 5 років тому за Ющенка, а на останніх виборах – за Тимошенко. І вже, мабуть, за оптимізмом «Ревізора», у Снайдера десь жевріє надія, що «той, хто крав шапки і голоси виборців, а нині ходить у штиблетах зі страусової шкіри і переміг на виборах, все ж розуміє, що таке бідність та корупція...». «І, може, є шанс, як висловлює обережне сподівання Снайдер, що Янукович все ж зверне увагу, користуючись специфічними перевагами свого виховання та нинішніх зв’язків, на головну проблему злиднів і бідності українців, як на Сході, так і на Заході, а саме – на їхнє повне безправ’я. Ось де й мають зосередити свою увагу і американці, і європейці», – завершує Тімоті Снайдер свою статтю в The New York Review Of Books.

Чеський оглядач Петра Прохазкова у тих же «Лідових новінах» звертає увагу не невичерпну енергію жадоби до влади у Юлії Тимошенко і зауважує, що «ця жінка так просто ні одного бою не здавала». Прохазкова також наголошує, що «розкол сили Ющенка втопив здатність Тимошенко застосовувати й надалі недозволену зброю для досягнення свого, за що її Ющенко найбільше критикував. Від їхніх незгод і екстремального марнославства терпіла вся Україна. Аналітики вважають, що розкольництво (зрада) Тимошенко є одним із головних джерел краху Ющенка... Так само, як Тимошенко зрадила у тяжкі хвилини Ющенка, вчора її зрадили сім членів її ж фракції...». Такий стиль політичного життя в Україні, на думку Петри Прохазкової, «веде лише до подальшої нестабільності та безвиході».
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG