Двоє людей загинуло, троє поранено у неділю, 9 грудня 2012 року на дискотеці в Одесі. Таких новин в Україні вистачає, та цього разу «мажори», котрі розстріляли людей з автомата «Сайга», були особливими: у одного з них, за повідомленнями преси, вилучили посвідчення члена Антикорупційного комітету України.
Що ж це за структура? Її сайт за виглядом і розширенням «gov.ua» мімікрує під державний орган, на її посвідченні – текст «Відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» державним органам сприяти власнику посвідчення у виконанні службових обов’язків». На її печатці, що нагадує печатку державної установи, – герб України.
Насправді громадських організацій, основна мета яких – забезпечити власників дорогих авто посвідченнями-«всюдиходами», – десятки, якщо не сотні. І більшість із них паразитує саме на темі боротьби з корупцією, беручи участь у круглих столах і колегіях при МВС, виголошуючи пафосні промови, «представляючи» Україну за кордоном.
Саме існування таких структур уже є корупцією, але оскільки вони «гріються» близько від очільників силових міністерств, а часто є запасним аеродромом для чиновників, «антикорупціонери» почуваються безкарними. Різні структури типу Національного антикорупційного комітету при Президентові України є «братськими могилами» високопосадовців, що просто симулюють діяльність, а їхні члени часто є першими кандидатами на антикорупційну люстрацію.
Рівень корупції в країні настільки високий, що вона не лише деформує економіку і політику країни, а й загрожує існуванню Української держави. Боротьбою з корупцією зараз займаються самі корупціонери, котрі у державних органах просто покривають своїх босів. Результат – Україна посідає останні місця у світових рейтингах корупції, опиняючись на узбіччі світових процесів.
Корупція руйнує державу, і розмноження всіляких «комітетів» – пряме свідчення того. Не може корупційна система боротися сама з собою за визначенням! Тему боротьби з корупцією «забалакали» до безпечного для корупціонерів рівня. А всі ці «відділи внутрішньої безпеки» чи «департаменти з боротьби» довели свою неефективність, і тому повинні відійти у минуле.
Щоб зупинити цей процес, маємо дати інституційну відповідь на запитання, хто має боротися з корупцією в Україні. Боротьба з корупцією є визначальною у боротьбі за європейський шлях розвитку, за нову Україну. Потрібні різке скорочення бюрократів, їхніх функцій, та принципово нова структура – Антикорупційне бюро України (АКБ).
Створення Антикорупційного бюро буде одним із головних завдань у нашій законодавчій діяльності. Цей орган буде підконтрольний і підзвітний саме парламенту. АКБ повинне бути поза системою виконавчої влади і стати єдиним органом боротьби з корупцією в державі.
У керівництво АКБ, його Наглядову раду, мають входити по 3 представники від антикорупційних громадських організацій, від журналістів та посадовці АКБ. Переконаний, що публічне обговорення в парламенті зразу відсіче фальшивки типу «Антикорупційного комітету».
АКБ – це крок уперед порівняно з Рахунковою палатою, котра не мала «рук» для виконання, а могла лише озвучувати проблеми і порушення, без жодних наслідків. На сайті АКБ публікуватимуться всі декларації українських чиновників, вся інформація про державні закупівлі і тендери. Ненадання інформації для АКБ має стати підставою для звільнення чиновника та порушення кримінальної справи.
Антикорупційне бюро України – це спеціальний орган, що має повноваження слідства і затримання корупціонерів. У цьому йому має допомогти матеріальна і кадрова база, що буде передана із сьогоднішніх антикорупційних підрозділів МВС, СБУ та податкової. Вірю, що з адекватним громадським і парламентським контролем АКБ виконає покладені завдання.
АКБ за своєю суттю – це реальний механізм контролю виконавчої влади громадськістю і парламентом. Він має покласти кінець безсиллю та безправ’ю людей, безсиллю преси, безсиллю Верховної Ради.
Одного АКБ, як на мене, все ж недостатньо. Україні потрібен широкий масовий громадський антикорупційний рух. Помиляються ті, хто вважає, що його можна створити «зверху». У нас були десятки невдалих прикладів: люди відчувають фальш.
Щиро хотів би, щоб із таким рухом у нас вийшла синергія, щоб епоха корупції в Україні закінчилася і почалася епоха українського успіху та нової щирої політики.
Валентин Наливайченко – новообраний народний депутат України від партії УДАР
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Що ж це за структура? Її сайт за виглядом і розширенням «gov.ua» мімікрує під державний орган, на її посвідченні – текст «Відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» державним органам сприяти власнику посвідчення у виконанні службових обов’язків». На її печатці, що нагадує печатку державної установи, – герб України.
Насправді громадських організацій, основна мета яких – забезпечити власників дорогих авто посвідченнями-«всюдиходами», – десятки, якщо не сотні. І більшість із них паразитує саме на темі боротьби з корупцією, беручи участь у круглих столах і колегіях при МВС, виголошуючи пафосні промови, «представляючи» Україну за кордоном.
Саме існування таких структур уже є корупцією, але оскільки вони «гріються» близько від очільників силових міністерств, а часто є запасним аеродромом для чиновників, «антикорупціонери» почуваються безкарними. Різні структури типу Національного антикорупційного комітету при Президентові України є «братськими могилами» високопосадовців, що просто симулюють діяльність, а їхні члени часто є першими кандидатами на антикорупційну люстрацію.
Рівень корупції в країні настільки високий, що вона не лише деформує економіку і політику країни, а й загрожує існуванню Української держави. Боротьбою з корупцією зараз займаються самі корупціонери, котрі у державних органах просто покривають своїх босів. Результат – Україна посідає останні місця у світових рейтингах корупції, опиняючись на узбіччі світових процесів.
Корупція руйнує державу, і розмноження всіляких «комітетів» – пряме свідчення того. Не може корупційна система боротися сама з собою за визначенням! Тему боротьби з корупцією «забалакали» до безпечного для корупціонерів рівня. А всі ці «відділи внутрішньої безпеки» чи «департаменти з боротьби» довели свою неефективність, і тому повинні відійти у минуле.
Щоб зупинити цей процес, маємо дати інституційну відповідь на запитання, хто має боротися з корупцією в Україні. Боротьба з корупцією є визначальною у боротьбі за європейський шлях розвитку, за нову Україну. Потрібні різке скорочення бюрократів, їхніх функцій, та принципово нова структура – Антикорупційне бюро України (АКБ).
Створення Антикорупційного бюро буде одним із головних завдань у нашій законодавчій діяльності. Цей орган буде підконтрольний і підзвітний саме парламенту. АКБ повинне бути поза системою виконавчої влади і стати єдиним органом боротьби з корупцією в державі.
У керівництво АКБ, його Наглядову раду, мають входити по 3 представники від антикорупційних громадських організацій, від журналістів та посадовці АКБ. Переконаний, що публічне обговорення в парламенті зразу відсіче фальшивки типу «Антикорупційного комітету».
АКБ – це крок уперед порівняно з Рахунковою палатою, котра не мала «рук» для виконання, а могла лише озвучувати проблеми і порушення, без жодних наслідків. На сайті АКБ публікуватимуться всі декларації українських чиновників, вся інформація про державні закупівлі і тендери. Ненадання інформації для АКБ має стати підставою для звільнення чиновника та порушення кримінальної справи.
Антикорупційне бюро України – це спеціальний орган, що має повноваження слідства і затримання корупціонерів. У цьому йому має допомогти матеріальна і кадрова база, що буде передана із сьогоднішніх антикорупційних підрозділів МВС, СБУ та податкової. Вірю, що з адекватним громадським і парламентським контролем АКБ виконає покладені завдання.
АКБ за своєю суттю – це реальний механізм контролю виконавчої влади громадськістю і парламентом. Він має покласти кінець безсиллю та безправ’ю людей, безсиллю преси, безсиллю Верховної Ради.
Одного АКБ, як на мене, все ж недостатньо. Україні потрібен широкий масовий громадський антикорупційний рух. Помиляються ті, хто вважає, що його можна створити «зверху». У нас були десятки невдалих прикладів: люди відчувають фальш.
Щиро хотів би, щоб із таким рухом у нас вийшла синергія, щоб епоха корупції в Україні закінчилася і почалася епоха українського успіху та нової щирої політики.
Валентин Наливайченко – новообраний народний депутат України від партії УДАР
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
