Як робити кар’єру в Україні?

Київ – Міжнародний кадровий портал hh.ua провів опитування серед своїх користувачів і з’ясував, що 54% українців почуваються нещасними на роботі. Про те, як робити кар’єру в Україні і чи можливо це без зв’язків, в ефірі програми «Молодь плюс» говорили з директор з персоналу міжнародної кампанії Валерією Казадаровою.

– Чому не всі вірять в те, що досягти успіху можна самостійно?

– Мені здається, тут дуже багато факторів впливають.

І найперше, дуже велику роль в цьому відіграють батьки: як вони комунікують зі своїми дітьми, що вони розказують, яким прикладом вони слугують. Дуже важливо, щоб батьки правильно направляли своїх дітей на їхньому кар’єрному шляху. Це можна зробити за допомогою професійних тестувань, щоб зрозуміти, до чого дитина більш схильна.

Дуже багато говорять про «хорошу» роботу. Що таке хороша робота? Високооплачувана? Тут постає дуже багато питань, на які потрібно дати собі відповідь, коли ти збираєшся піти працювати і робити кар’єру.

– Чи важко зараз робити кар’єру?

– Важко. Є певна демографічна ситуація, коли старші люди намагаються втриматися за робочі місця, бо їм потрібно заробити на пенсію. І тут є молодь, яка без досвіду, лише з освітою приходить. Їм теж треба ставати до лав української робочої сили, але вони не можуть, тому що найбільш важливі робочі місця зайняті старшими людьми.

Відірваність нашої вищої освіти від реалій бізнесу теж ускладнює дорогу молоді сьогодні. Зараз дуже багато робиться проектів, щоб їх якось наблизити. Але в цілому, по-перше, є велика прірва між освітою і вимогами бізнесу. Плюс є велика прірва між розумінням того, що є факторами успішності на робочому місці, і реаліями, в яких є наші студенти. На сьогодні вища освіта абсолютно не спонукає студентів, щоб вони вчитися стресостійкості, гнучкості, роботі над проектами. Це те, на чому наголошують працедавці в різних опитуваннях. Для молодих випускників, для молодих людей дуже важливі особисті якості, рівень розвитку практичних навичок і такі речі, як вміння спілкуватися, вести переговори, розв’язувати конфлікти, працювати в команді, працювати з клієнтами. На жаль, цього не навчають.

– Чи може людина, наприклад, у 23 роки бути успішним керівником?

– Мені здається, я в 23 роки була зрілою, але я не готова була бути керівником. Бо для того, щоб бути керівником, потрібно мати і життєвий досвід, і власний професійний досвід, який буде прикладом для твоїх підлеглих (якісь твої особисті досягнення), ти мусиш мати харизму, бути лідером.

– А вам хтось допомагав, коли ви робили кар’єру?

– Ні. Мені ніхто не допомагав. Я в своєму житті всього добилася сама. І я дуже прагну того, щоб мої діти теж йшли таким шляхом. Єдине, чим я можу їм допомогти, – це «наставити їх на істинний шлях», тобто допомогти якимись знаннями, розвити в них якісь навички, показати погані і гарні приклади того, як люди роблять кар’єру.

Це важливо – говорити з дітьми про свій власний досвід, щоб вони розуміли, що у мами не все було ідеально «за помахом чарівної палички». Розказую про свій життєвий шлях, як мені вчилося в двох університетах паралельно, при цьому ще працювалося, при цьому ще народжувалися діти. Треба показати своїм прикладом, прикладом своїх друзів і знайомих, як треба добиватися результатів без того, що прийшла мама чи тато і попросили, щоб тебе взяли на роботу.

– В які сфері пробиватися нагору простіше?

– Усюди є можливості. На сьогодні роботодавці дуже зацікавлені у тому, щоб до них приходили молоді люди зі знаннями і навичками. І не просто тому, що вони молоді, вони закінчили виш і їм потрібно дати роботу, а тому що вони заслуговують на цю роботу, підходять роботодавцеві.

Мабуть, важче робити кар’єру в бізнесі, бо там більш конкурентне середовище. Люди розуміють, що там є більше можливостей, щоб отримати вищу заробітну плату, і конкуренція зростає.

Юристів й економістів у нас сьогодні дуже багато, тому, мабуть складніше зробити кар’єру у цих сферах.

Але найперше треба зрозуміти, чого ти прагнеш, а потім буде набагато легше. Дуже часто молоді люди не розуміють, чого вони хочуть. Вони йдуть вчитися, бо так сказали їм батьки. Вони йдуть на ту спеціальність, на яку їх направили батьки чи за яку вони можуть заплатити. Це дуже погана стратегія з боку батьків.

– Може, тоді простіше рухатись кар’єрними сходами у державних структурах?

– Не працювала в державних структурах. І дуже часто ловлю себе на думці, що я б не змогла там працювати. Дивлячись на те, що зараз все більше людей з’являється в державних структурах, мабуть, можна сказати, що там легше зробити кар’єру. Але потрапити одразу на якусь високу посаду… В мене це викликає якісь запитання, чи дійсно людина має достатньо досвіду роботи за тим чи іншим напрямком, щоб так швидко досягти тієї посади, яку вона обіймає.

– Що б ви порадили, щоб прискорити просування кар’єрними сходами?

– Дуже багато відповідей є у результатах досліджень, які проводяться серед роботодавців.

Роботодавці кажуть, що фактори успіху – це практичні професійні навички, навички роботи з людьми (це дуже важливо сьогодні: спілкування, міжособистісне спілкування, навички роботи в команді, приязність), навички самоуправління, ставлення до роботи. Коли ти лояльний, коли ти відповідальний, коли ти бажаєш вчитися, тебе помітять і тобі будуть сприяти в кар’єрі. Ну і, звичайно, професіоналізм.

– Краще довго лишатись у одній компанії чи наповнити резюме різними посадами в різних місцях?

– Досвід роботи у різних сферах дає тобі можливість побачити якісь речі, які людина, яка працює багато років в одній сфері, може не побачити.

Звичайно, погано, коли людина змінює роботу кожні півроку. Є такі думки, що сьогодні бажаний період для зміни роботи зменшився до двох років.

Але дуже важливо показати, що ти прогресуєш в кар’єрі. Навіть якщо ти змінюєш роботу кожні два роки, це дуже добре, коли в тебе є кар’єрне зростання за позицією і відповідальністю.