Російськомовних киян обмежують в освіті?

Київ – Жителів української столиці змушують віддавати дітей до шкіл з українською мовою навчання, заявляє регіонал Вадим Колесніченко. На доказ своїх слів він покликав на прес-конференцію в Києві кількох батьків та матерів, які не хотіли б, щоб їхні діти навчалися українською мовою. Між тим, експерти й представники опозиції вважають, що проблема є надуманою, і називають такі заяви спробою відвернути увагу суспільства від нагальніших питань.

Більшість російськомовних дітей у Києві позбавлені можливості навчатися російською мовою, заявив у вівторок депутат-регіонал, керівник руху «Русскоязычная Украина» Вадим Колесніченко. Порушенням закону він вважає те, що мова викладання в кожному класі не визначається відповідно до заяв батьків.

«З’ясувалося, що практично ніде в Україні не виконується норма закону – отримання заяв від батьків про мову навчання їхньої дитини. Зараз Міносвіти не має уявлення про ситуацію в Україні. Ми звернулися до міністра освіти та науки Дмитра Табачника, і він надіслав циркуляри в обласні управління освіти, за якими ми сподіваємося до вересня отримати ці заяви від директорів шкіл, – заявив Колесніченко. – Давайте згадаємо, що Україна як держава відбулася не завдяки етнічним українцям, а всім громадянам цієї держави, незалежно від національності й віросповідання. Друге – думка науковців-педагогів: через навчання нерідною мовою дитина втрачає від 20 до 60 % свого інтелектуального потенціалу».

Киянка Ольга Староверова підтверджує слова Вадима Колесніченка. «Я писала заяву про те, що хочу, щоб моя дитина навчалася російською мовою. Мені сказали, що кількості цих заяв недостатньо для створення російського класу. Мені порадили іншу школу, однак там дуже великий конкурс, моя дитина його не пройшла», обурюється Староверова.

Інша киянка, Валентина Корзун, наголосила, що навчання українською мовою не означає, що дитина забуде свою рідну. «З моєю дитиною навчається дитина з китайської родини. Вони окремо вивчають рідну мову і не бачать в цьому проблеми», – каже вона.

Під час прес-конференції не вдалося уникнути скандалу. Представниця «Коаліції учасників Помаранчевої революції» Катерина Кобко кинула в Колесніченка гамівну сорочку зі словами «Примірте, вона вам до лиця!».

«Головна проблема – це якість освіти, а не мова викладання» – Гриневич

Ініціативи окремих депутатів збирати підписи батьків за російську мову не мають нічого спільного з реальними потребами школярів, вважає голова парламентського комітету з питань освіти і науки, депутат від «Батьківщини» Лілія Гриневич.

«Головна проблема – це якість освіти, а не мова викладання. За час моєї роботи в комітеті не було жодного звернення від батьків з приводу права на російську мову навчання, не було таких звернень і коли я працювала в управлінні освіти КМДА. Дуже показовим є ситуація зі школою, яка будується в Дарницькому районі. Її планували зробити російськомовною, однак місцеві мешканці, які хотіли віддати туди дітей, вимагають української мови викладання», – зазначає Лілія Гриневич.

За її словами, Вадим Колесніченко та його однодумці навмисне драматизують ситуацію.

Нині у Києві з 540 шкіл – 7 мають російську мову викладання, 12 – російськомовні класи, решта шкіл – російську мову як предмет чи як факультативний курс.

Переважна більшість киян є толерантними і до української, й до російської мов, тож заяви Вадима Колесніченка про масові мовні утиски у столичних школах є надуманими, вважає письменник Тарас Антипович.

«Більшість батьків розуміють, що їхнім дітям треба вивчати і українську, і російську, й інші мови. Вони нормально ставляться до того, що їхня дитина на вулиці говорить російською, а в школі навчається українською. Я не бачив жодного численного мітингу ображених киян, які вимагали б російської мови навчання для своїх дітей. – аргументує свою позицію письменник. – Це давня тема – про утиски російської мови. Однак щодо переважно російськомовних міст, таких як Київ, Харків чи Донецьк – це цілковитий абсурд».

І Тарас Антипович, й експерти висловлюють припущення, що окремі політики навмисне створюють конфліктні ситуації, щоб відвернути увагу людей від інших питань.