Пам’ятник художнику-самоуку Никифору Дровняку у Львові один із найпопулярніших, і кожен турист везе додому фотографію, зроблену біля скульптури лемківського художника-примітивіста. Немає доказів, що митець бував у Львові, але з цим містом він пов’язаний. Адже саме львівський художник Роман Турин відкрив Никифора і зібрав його колекцію акварелей і представив її у Парижі. Одразу після Франції з творчістю Никифора ознайомились львів’яни у 1938 році. Митець, як і тисячі лемків, теж був депортований з рідної Криниці (Польща) у Щецин, але пішки подолав 700 кілометрів і повернувся у рідне село.
Близько 30 лемківських місць позначили на мапі представники молодіжної організації «Лемківщина», а це, зокрема: будинок на Городоцькій, де у студентські роки мешкав поет Богдан-Ігор Антонич; у Львівській академії мистецтв навчалось чимало лемків, майбутніх художників, зокрема Мирон і Юрій Амбіцькі, Василь і Володимир Одрехівські; у львівській опері співав Модест Менцинський, який походив з давнього лемківського роду; Йосиф Делькевич був ректором університету.
Екскурсовод Богдан Сиванич каже, що лемківськими місцями створять туристичний маршрут для тих, хто цікавиться долею і культурою лемків.
«Намагалися історично охопити. До Другої світової війни лемків у Львові було небагато, це ті, хто навчався тут, працював, займався громадською діяльністю. Після відомих депортацій, вже лемки тут селились. У майбутньому, можливо, розширимо карту і ще більше буде імен і місць, пов’язаних з ними», – каже Богдан Сиванич.
«Лемки, як хлібне зерно»
Депортація лемків із їхніх етнічних земель розпочалась у 1944 році, а завершилась у 1947-му операцією «Вісла». Понад сто тисяч людей були примусово виселені зі своїх рідних домівок. Лемківські землі залишились під Польщею, Словаччиною, в Україні – це лише 10% цієї землі.
Трагічна доля і родини Івана Щерби. Спершу сім’я була депортована на Одещину, у будинок, де у роки голоду люди поїли один одного. Наприкінці 1947-го родина приїхала на Львівщину і їм надали будинок поблизу Львова, де жили поляки.
«Там нічого не було, лише гарний сад. Лемки, як хлібне зерно, закодоване на вічне життя, і де б вони не були, вони створювали оазу лемківства, переданого з молоком нені. Депортовані нації, народи мають тягу до поєднання. Лемків вирізняє працьовитість, почуття гумору. Я до третього класу говорив лемківським діалектом. Я маю можливість передати своїм дітям і онукам оту енергетику культури, традиції, духовності, мови і вони будуть розряджати цей акумулятор на наступні покоління. Такі люди як Никифор, Антонич на пустому не родились,це був великий генетичний фундамент», – зазначає професор Іван Щерба.
Мапа з лемківськими місцями у Львові допоможе згуртувати, активізувати лемківську громаду, яка розкидана по всьому світу, каже Софія Федина, голова Світової федерації Українських лемківських об’єднань.
Довгий час за радянської влади було заборонено і не прийнято говорити, що ти лемкоСофія Федина
Лемківська трагедія досі не визнана на державному рівні як злочин. Лемки вже не один рік домагаються визнати примусову депортацію геноцидом. На Львівщині є 11 лемківських осередків, до яких входить понад 11 тисяч лемків. Лемки гуртуються, відроджують свою говірку, культуру і духовність. А на День незалежності учасники Світового конгресу українців відкриють новий туристичний маршрут лемківськими місцями Львова.