Лондон – День Незалежності цими вихідними українці відзначатимуть часом далеко від Батьківщини. Володимир Луців – представник повоєнного покоління, доля якого була затьмарена Другою світовою, але для якого ідея державності України завжди була символом свободи і можливості зробити свій внесок.
До незалежності України він не міг вільно відвідати Батьківщину, яку вимушено полишив, коли йому було 15 років. Більшу частину життя він прожив у Британії, а одне з досягнень у своїй кар’єрі здобув під італійським псевдонімом.
Володимир Луців співав і переміг як представник Англії під сценічним ім’ям Тіно Вальді на міжнародному змаганні співаків Coupe d’Europe у Бельгії.
«То був 1961 рік і фестиваль тривав цілий тиждень. Усе те показували на «Євробаченні», але конкурс ще не називався пісенним конкурсом «Євробачення», – розповідає Володимир Луців, який критично дивиться на систему голосування під час теперішніх концертів цього змагання, але взагалі дуже серйозно сприймає популярну музику, або, як він каже, естраду.
«Її слухають мільйони. Ті мільйони мають право голосу. Це важлива гілка і української культури. Скільки людей ходить до оперного театру? Але скільки в Англії слухають популярну музику? Beatles зробили революцію! Хіба вони зробили її оперними аріями? Ні», – каже Луців.
«…Богдан Весоловський у Львові перед війною в тридцятих роках писав естрадну музику. Вже тоді така музика поширювалася Польщею, Німеччиною. Танго, фокстроти і чарльстони прийшли з Америки і з Південної Америки. Богдан Весоловський і Степан Гумінілович почали творити українську естрадну музику. Але уявіть собі, яка наша жахлива історія. Коли в Західній Україні писали танго і фокстроти, то на Великій Україні був Голодомор і розстріли української інтелігенції», – розмірковує співак, який завжди був активістом українського громадського життя в діаспорі, а зі здобуттям Україною незалежності з ентузіазмом застосовував свої здібності організатора та імпресаріо.
«Я не мав часу на розчарування, – каже Володимир Луців. – Мене просили щось зробити, то я старався це зробити якнайкраще. Можливо, що я був оточений добрими, цікавими людьми. Категоріями садів з соловейками я не думав. Мені здавалося, що ми вже є на добрій дорозі, що Україна стала на шлях до будування держави, і це мене захоплювало».
Наступного року Володимир Луців відзначатиме 85 років з дня народження, а захоплення та ентузіазму він має досить і на себе, і на довколишніх.
До незалежності України він не міг вільно відвідати Батьківщину, яку вимушено полишив, коли йому було 15 років. Більшу частину життя він прожив у Британії, а одне з досягнень у своїй кар’єрі здобув під італійським псевдонімом.
Володимир Луців співав і переміг як представник Англії під сценічним ім’ям Тіно Вальді на міжнародному змаганні співаків Coupe d’Europe у Бельгії.
«То був 1961 рік і фестиваль тривав цілий тиждень. Усе те показували на «Євробаченні», але конкурс ще не називався пісенним конкурсом «Євробачення», – розповідає Володимир Луців, який критично дивиться на систему голосування під час теперішніх концертів цього змагання, але взагалі дуже серйозно сприймає популярну музику, або, як він каже, естраду.
«Її слухають мільйони. Ті мільйони мають право голосу. Це важлива гілка і української культури. Скільки людей ходить до оперного театру? Але скільки в Англії слухають популярну музику? Beatles зробили революцію! Хіба вони зробили її оперними аріями? Ні», – каже Луців.
«…Богдан Весоловський у Львові перед війною в тридцятих роках писав естрадну музику. Вже тоді така музика поширювалася Польщею, Німеччиною. Танго, фокстроти і чарльстони прийшли з Америки і з Південної Америки. Богдан Весоловський і Степан Гумінілович почали творити українську естрадну музику. Але уявіть собі, яка наша жахлива історія. Коли в Західній Україні писали танго і фокстроти, то на Великій Україні був Голодомор і розстріли української інтелігенції», – розмірковує співак, який завжди був активістом українського громадського життя в діаспорі, а зі здобуттям Україною незалежності з ентузіазмом застосовував свої здібності організатора та імпресаріо.
«Я не мав часу на розчарування, – каже Володимир Луців. – Мене просили щось зробити, то я старався це зробити якнайкраще. Можливо, що я був оточений добрими, цікавими людьми. Категоріями садів з соловейками я не думав. Мені здавалося, що ми вже є на добрій дорозі, що Україна стала на шлях до будування держави, і це мене захоплювало».
Наступного року Володимир Луців відзначатиме 85 років з дня народження, а захоплення та ентузіазму він має досить і на себе, і на довколишніх.
