Денис Олейников: Україна має зрозуміти, що підприємець дуже цінний для суспільства

Україні бракує поваги суспільства до малого і середнього бізнесу, який змушений виживати у корумпованому середовищі. Так вважає український підприємець Денис Олейников, який два роки тому виїхав із України і згодом отримав притулок у Хорватії, заявивши про політичне переслідування свого бізнесу. Хорватія, на думку Олейникова, далеко не взірцева країна для підприємців, але дає можливість проявити ділову жилку, про що свідчить і його досвід.

– Ваша попередня українська компанія ProstoPrint після гучної історії з футболками «Спасибі жителям Донбасу» відома багатьом в Україні. А чим Ви займаєтеся тепер?

– У мене кілька компаній. Частина з них у Хорватії, частина працює в Європі. У Хорватії це передусім бізнес пов’язаний з рекреацією. Ми будуємо та фінансуємо проекти, які пізніше будуть використовуватися як міні-пансіонати, міні-готелі.

– Якщо порівнювати діловий клімат у Хорватії і в Україні, то в чому Ви бачите головну різницю?

– Дві головні відмінності, які кидаються в очі. Перше, це нижчий рівень корупції на побутовому рівні. Вочевидь, раю у світі немає і корупція існує всюди, і балканські країни не виняток. Але ця корупція, якщо вона є, то вона практично непомітна на рівні локальних, місцевих структур. Процедури можуть бути достатньо бюрократичними, але в них немає побутової корупції, до якої ми звикли в українських районних податкових чи пожежних службах, наприклад. Це тут майже відсутнє. Друга відмінність більш вартісна, це ставлення до малого та середнього бізнесу. Насправді це те, чого Україні бракує. Розуміння того, що підприємець – малий та середній – це не просто член суспільства, але також дуже цінний для нього. Він роботодавець, він платить податки. Напевно це пов’язано з традиціями, бо, не дивлячись на умовно соціалістичне минуле в колишній Югославії, в Хорватії зокрема, традиції приватного бізнесу бережуть десятиріччями. В Україні, на жаль, таких традицій немає. Мало.

– Щодо Хорватії, то за рейтингом Світового банку ведення бізнесу ця країна має далеко не найкраще місце серед європейських держав. Вона на 84-му місці. А Україна взагалі на 137-у. Тобто обидві держави мають проблеми, якщо Хорватія серед середнячків, то Україна в нижчій частині цього списку. Це, щоб наші слухачі і читачі мали уявлення про те, що для підприємця є проблемою і в Україні, і в такій європейській державі, як Хорватія.

– Я вже говорив на початку розмови, що раю немає ніде. Напевно найбільший мінус для малого підприємця у Хорватії – це забюрократизованість. Це доволі високий рівень бюрократії і неспішність цієї бюрократії. На відміну від тієї ж Північної Європи, від Скандинавії, де багато речей вже давно перевели в електронний вигляд, тут необхідно величезну кількість паперів нести з кожного питання, плюс ритм життя тут неспішний і багато питань розглядають досить довго.

– Влітку цього року Хорватія вступила до Європейського союзу і Ви були свідком і цього кроку. Чи щось змінилося для підприємців у країні?

– Так, змінилося в кращий бік. Тому що існують європейські норми, які з 1 липня є також обов’язковими і для Хорватії як нового члена ЄС. Термін видачі багатьох дозволів був максимально обмежений, згідно з нормами ЄС ви не можете чекати більше якогось періоду. Таким чином ця неспішність і бюрократія хорватська була обмежена за допомогою європейських норм. Це те, що найбільше помітно.

– Щоб Ви могли б порадили українським підприємцям з огляду на Ваш досвід? Я не маю на увазі політичні перипетії, але Ваш досвід підприємницький. Можливо, після того, як ви пожили певний час за кордоном, є новий погляд на українські проблеми малого і середнього бізнесу, як йому долати перепони?

– Будь-яка підприємницька діяльність, незалежно від того, чи в Україні, чи в Хорватії, чи в Америці – це адаптація до зовнішнього середовища, яке постійно змінюється. Зовнішнє середовище агресивне, але ця агресивність відрізняється. Десь йдеться про конкуренцію, десь не найкращі умови для ведення бізнесу, як наприклад в Україні, десь просто низький попит, уявляєте займатися бізнесом наприклад в Чаді, де люди живуть на долар в день? Найголовніше визначитися, де ти працюєш. Ти працюєш в Україні? Добре. Тоді треба спробувати максимально адаптуватися до зовнішнього середовища в Україні. Мені насправді дуже подобаються інтерв’ю приватних підприємців українських, які говорять, що бізнес-клімат в Україні є такий, який він є, будемо старатися в ньому процвітати. Можливо це буде не зовсім по громадянськи, але напевно громадянська позиція може бути реалізована по-іншому. З точки зору підприємництва напевно це правильно. Тобто, ми маємо середовище і треба старатися пробиватися в ньому. А, можливо, у вільний від роботи час якоюсь громадянською активністю напевно треба це середовище потихеньку змінювати.