Усі успішні музиканти, як правило, хороші бізнесмени, переконана фронтвумен гурту «Крихітка» Каша Сальцова. Її гурт нещодавно винайшов новаторський підхід до фінансування творчості – відшкодували запис альбому з пожертв доброчинців, а потім виклали платівку на файлообмінник.
Якщо ти твориш з надією, що колись тебе оцінять, і перекладаєш на когось відповідальність за свій фінансовий стан, ти – інфантильнийКаша Сальцова
Так само вважає канадська дослідниця, експерт із культурного менеджменту Лідія Варбанова, одна із лекторів проекту Центру сучасного мистецтва «Культура 3.0».
У 21-у сторіччі мистецтво – не закон, художник не може вижити, просто створюючи щось, каже вона. Навіть подаючись на грант для реалізації певного мистецького проекту, він має бути цінним з соціальної точки зору. Утім, існує певний ідейний конфлікт між митцями та підприємцями. Для перших бізнес означає лише нескінченні фінансові звітності, а другі не вірять, що культурні проекти можуть бути прибутковими.
Є ризик перетворитися на ремісника – фахівець
Однак сталої бізнес-моделі для культури та мистецтва немає, зазначає дослідниця. Економісти спробували вирахувати, скільки об’єктів на рік має створювати художник, щоб бути успішним (від 12 до 15), але у такому підході є ризик перетворитися на ремісника. Саме тому митці мають по-новому підходити до власної творчості та зважати на запити аудиторії, каже Лідія Варбанова.
Художник має спитати себе: які його відмінності у порівнянні з усіма іншими людьми у світі? У чому його унікальність? І це стосується не тільки творчого, але й в організаційного процесуЛідія Варбанова
Що потрібно для культурного стартапу?
Ірина Соловей, співзасновниця української краудфандингової платформи «Велика ідея», каже, що сьогодні відбувається переосмислення ролі культури та мистецтва в суспільстві. Ця сфера втрачає своє розважальне значення і стає центром інновацій. А культурний стартап (тобто новий проект), як і будь-який інший, покладається на закони бізнесу, каже фахівець.
Творча організація може формувати бізнес-модель і налаштовувати її на стале функціонування тільки у тому разі, якщо вона володіє певною інновацієюІрина Соловей
Сучасне мистецтво просувати легше – воно «в тренді» і його легко поєднувати з рекламними технологіями. Однак виконавці, скажімо, класичної музики, мають дбати про персональний брендинг та шукати нових підходів до спілкування з аудиторією, пояснює Ірина Соловей.
«Популярністю користується не те, що ти прораховуєш, а робиш для себе»
Утім, єдиного правила для усіх митців не існує. «Ми знаємо приклади, коли людина писала по 70 альбомів, і це не приносило ані задоволення, ані прибутку, бо було свого роду графоманством, – каже Каша Сальцова. – Знаємо випадки, коли в історію входив один альбом. Немає сумніву, що до швидких змін у суспільстві потрібно призвичаюватись. Але я гадаю, що популярністю користується не те, що ти прораховуєш, а робиш для себе. Є комерційно прораховані проекти, але за контактом з аудиторією і художньою цінністю їх не можна порівняти з тим, що зроблено для власного задоволення».
Художники перетворилися на бізнес-машину. Всі помічають, що це більше не мистецтво, а накрутка за брендПавло Гудімов
Музика, дорожча за вугілля
Разом з тим культурні проекти у багатьох країнах приносять значну частину державного прибутку, каже Павло Гудімов. «Показовою є британська модель. У 60-х роках продаж платівок «Бітлз» приніс державі у вигляді податків більше коштів, ніж вугільна промисловість. Потім виникло багато феноменів, пов’язаних з літературою. Той самий «Гаррі Поттер» – це фантастичні ж гроші, що так або інакше спрацювали на економіку держави», – розповідає галерист.
Працювати на державу може як масова культура, так і немасова – наприклад, музейні проекти. Що ж до України, то їй для того, щоб заробляти на мистецтві, бракує системної культурної політики. Окрім того, каже Гудімов, митцям належить ще виховати свою аудиторію, адже сьогодні українці здебільшого нехтують власним культурним продуктом.