Чи може існувати культура в малих містах?

Значна частина культурних заходів в Україні відбувається у великих містах, здебільшого містах-мільйонниках та Львові. Всі інші території, окрім низки обласних центрів, вважаються культурним маргінесом та провінцією. Що уже говорити про невеликі містечка, населення яких менше від 100 тисяч, а іноді не дотягує й до 10 тисяч. Чи може там взагалі існувати культура? Культурні менеджери стверджують, що так, а на підтвердження цього діляться здобутками.

У містах із населенням до 100 тисяч проживає майже 9,5 мільйонів українців, себто ледь не кожен 5-й житель України. А нехтувати запитом на культурне життя такої частки населення – не дуже добре.

У великих містах існують театри, філармонії, консерваторії, культурні майданчики. Левову ж частку культурних подій у містечках складають виступи місцевих самодіяльних народних колективів та дитячих ансамблів, котрих не бракує фактично ніде. Підтримкою їм можуть стати учні музичних шкіл чи будинків творчості. На цьому вся культура в невеликих населених пунктах здебільшого й закінчується. На цьому тлі приїзд цирку, зоопарку чи атракціонів до міста видаються неабиякою атракцією, що вже говорити про концерти «зірок» навіть локального масштабу.

Проте є й кілька винятків, коли у невеликих містах вдається створити своєрідні острівці культури. Існують різні методи й можливості для того, щоб перетворити невелике містечко, якщо не в культурний центр свого регіону, то, принаймні, задовольнити запити місцевого люду на культурні події та атракції.

В тому, що висока культура мала місце в історичних містах, достатньо легко пересвідчитися, дізнавшись імена архітекторів та скульпторів місцевих пам’яток старовини. Чого лиш варте ім’я Іоанна-Ґеорґа Пінзеля, скульптурам якого знайшлося місце і в маленьких сільських храмах Тернопільщини та Львівщини, і на виставці в Луврі.

Я впевнена, що такі ініціативи варто підтримувати і розвивати – Кадирова

Мабуть мрією кожного місцевого українського чиновника є поява на підконтрольній йому території інвестора. Бажано не скупого, який одним помахом вирішить усі проблеми регіону. Московський бізнесмен та вчений Олександр Погорельський, уродженець Шаргорода, що на Вінниччині, не взявся вирішувати усіх проблем у своєму рідному місті. Натомість вирішив підняти його культуру.

В 2006 році він приїхав у Шаргород й вирішив перетворити невелике подільське містечко на центр сучасної культури. Для цього в 2006 та 2007 роках у місті були проведені мистецький та архітектурний пленери-фестивалі («Шаргород: арт-містечко» та «Шаргород: арх-містечко»), колишній цукровий завод перетворився на музей сучасного мистецтва та резиденцію для художників. У 2009-му, за підсумками свого перебування в Шаргороді, українська мисткиня Жанна Кадирова відкрила в центрі майже семитисячного міста «Пам’ятник новому пам’ятнику». Копію цього арт-об’єкту в 2013 році авторка представляла на «Венеційському бієнале».

«В Шаргороді я працювала неодноразово, тому що мені дуже подобається колектив, який допомагає резидентам та місцевий контекст! Люди за 7 років вже звикли, що іноді в місті з’являються художники та їхні роботи», – зауважує вона. На відміну від Пермі, де Жанна Кадирова теж мала досвід працювати в міському просторі, реакція простих глядачів подільського містечка більш позитивна. Проте місцевих жителів не дуже цікавить мистецтво, за винятком причетних до нього осіб.

«Я впевнена, що такі ініціативи варто підтримувати і розвивати, особисто мені дуже подобається працювати з міським середовищем, в кожному місті є свій контекст, історія, незалежно від його розміру», – підсумовує мисткиня.

Важливо, щоб створилась команда небайдужих людей

Завдяки ініціативі активних місцевих жителів, у Бучачі Тернопільської області існує Арт-двір. Він розташований у дворику в центрі міста. В теплий період року там по неділях відбуваються різноманітні мистецькі події: концерти, виступи народних колективів, літературні читання та інше.

Автором ідеї створення в Бучачі мистецького майданчика, де будь-який житель зможе долучитися до культури, є музикант Віктор Гребеньовський. Він розповів, що на його ідею відгукнулася місцева влада і допомогла з документацію та, разом із місцевим підприємцями, грішми. А бучачани самі приходили і запитували, чим можуть допомогти в облаштуванні дворика й залюбки виконували те, що потрібно.

Кураторка літературних проектів «Арт-двору» поетеса Мар’яна Максим’як підтверджує слова Віктора Гребеньовського: бучачани одразу дали зрозуміти, що ідею створення мистецького майданчику підтримують. Максим’як наголошує, що дуже важливо, щоби створилась команда небайдужих людей, які готові на початку працювати багато і часто безкоштовно, навіть збитково для себе – вкладати сили і матеріальні ресурси у проект. «Якщо є лідер, є коло зацікавлених осіб – результат не забариться, – зауважує поетеса. – Інша річ, що районні центри – це дуже специфічна містечкова аудиторія, і потрібно дуже тонко та вміло знайти підхід до цих людей, щоб не злякати їх, а зацікавити. Мені здається, нам це вдалось».

Бучачанка Юлія Михалецька каже, що жителі міста дуже люблять відвідувати Арт-Двір. На заходах люди часто підспівують та підтанцьовують виконавцям. Вона вважає, що створення мистецького майданчика дуже позитивно вплинуло на розвиток культури міста. «Відвідувачів приваблює те, що тут неформальна обстановка, без «попсових» концертів, а є тільки щирість, новаторство та приємна атмосфера», – ділиться думками Юлія. За її спостереженнями, найбільше глядачів можна побачити в Арт-дворі під час музичних номерів, літературних читань або презентацій книг.

Тенденція до зростання

Цей рік став доволі плідним на події в невеликих містах, зокрема на Заході України. Сталося це завдяки низці проектів. Один із них – новий фестиваль «Франко Місія», що утворився внаслідок об’єднання «Франко фесту» та «Фортмісії». Цей фестиваль не лише базувався в селах Нагуєвичі та Поповичі, а й мандрував невеликими містами Львівщини: Рудки, Дрогобич, Самбір, Судова Вишня, Добромиль, де відбувалися різні культурні заходи: дискусії, концерти, презентації книг тощо.

Улітку традиційно відбулися мистецькі фестивалі у малих містах: «Тарас Бульба» у Дубно (Рівненська область), «Потяг до Яремче», звісно в Яремчі (Івано-Франківська область), «Трипільське коло» в Ржищеві (Київська область) та вперше «Узвар» в Хотині. Восени знову відгриміла «Республіка» у Кам’янці-Подільському (Хмельницька область).

Також цього року ювілейний 20-й львівський Форум видавців відвідав і Дрогобич. Цьогоріч там відбулися поетичні читання за участі Наталі Хендл (Nathalie Handal), Ліни Екдаль (Lina Ekdahl) та інших. Як засвідчує повідомлення на сайті Форуму видавців, в наступні роки організатори цієї літературної події мають намір проводити Форум видавців і в інших містах Львівської області. В рамках Літературного фестивалю Форуму відбувся круглий стіл «Як розвивати та популяризувати літературу в малих містах».

А 25-26 жовтня «Книжкова Толока», котра традиційно проходить у місті Миколаєві, що на Львівщині, цього року уже втретє відбудеться і в Стрию.

Тенденція до зростання кількості культурних подій у малих містах, мистецьких майданчиків та те, що імпрези стають щорічними, вселяє надію на краще. А також засвідчує, що культура таки там існує.

Назарій Заноз – журналіст, публіцист, композитор