У дискусії на Лейпцізькому книжковому ярмарку, що проходив минулого тижня, українські письменники були в центрі уваги відвідувачів, зокрема, через ситуацію довкола Євромайдану та захоплення Росією Криму. Радіо Свобода вже публікувало інтерв’ю з Юрієм Андруховичем та Іреною Карпою, які брали участь у дискусії «Євромайдан і викликані ним зміни в Україні та Європі». Сьогодні почуємо українського письменника Андрія Куркова, який пише російською, і саме про російську мову його й запитали кореспонденти Білоруської редакції Радіо Свобода.
– Ви сказали: важлива не мова, а важливий мессидж. Але якщо Ви пишете російською мовою, то – хочете цього чи ні – неминуче потрапляєте в контекст російської літератури, в контекст того всього російського, що було висловлене російською мовою, чи не так?
– Нічого подібного. Російською мовою в Україні говорять зовсім інакше, ніж у Росії. Тому російська мова не несе російського контексту. У нас вона є інструментом культури, через який передаються думки, артикулюються ідеї і так далі. Питання – чи це мова Пушкіна чи Путіна – не виникає.
– Наскільки, на Вашу думку, вторгнення Росії до Криму змінило підхід українців до росіян? Наприклад, чи з’явилися у Вас якісь нові відчуття до росіян? Чи змусив Вас Путін переглянути Ваш погляд на Росію?
– Для мене Росія давно вже була закордоном. Я туди їжджу раз або два рази на рік і дивуюся, що я говорю тією ж мовою з людьми, яких я не розумію або бачу, що вони наче з іншої планети. Так що зараз нічого в цьому плані не змінилося. Єдине, що мені шкода Росії, шкода, що росіяни пішли на цей експеримент над своїм мозком, над своєю психологією і ментальністю, що вони обрали собі ідола і готові за ним йти хоч куди. Це гальмує майбутнє Росії. Я туди не збираюся, я вирішив у найближчі 5-10 років туди взагалі не їздити і не мати з ними нічого спільного, хоча там у мене є друзі, з якими я листуюся і передзвонююся, які не представляють Путіна і його політику – це, наприклад, і Володя Сорокін, і Борис Акунін-Чхартишвілі, і Людмила Улицька, і Таня Щербина, і багато інших...
– А яке було Ваше перше враження, коли Ви дізналися, що росіяни вже в Криму?
– Це був шок. Друзі мені казали після абхазької війни: наступним буде Крим. Я говорив, що цього не може бути. Крим – це 27 тисяч квадратних кілометрів і 2 мільйони населення. І лежить він в європейській частині Чорного моря, де існують різні міжнародні угоди щодо ГУАМ і так далі... Виявилося, що я був наївний.
– Як цей кримський конфлікт може вплинути на геополітичну ситуацію в світі? Чи не маєте Ви враження, що в світі починається епоха нової Холодної війни?
– Вона вже почалася. Я думаю, що за життя Путіна поліпшення відносин з Євросоюзом або Америкою не буде. Всі будуть чекати на наступного президента. Якщо Захід, як обіцяла Меркель, почне тиснути на Росію економічно, то економічні проблеми змусять Путіна зосередитися на внутрішній політиці. А це буде дуже погано для опозиції, тому що завжди, коли Путін зосереджується на внутрішніх справах, більшає кількість представників опозиції та інакодумців, які опиняються у в’язниці.
Людмила Ваннек за матеріалами білоруської служби Радіо Свобода
– Ви сказали: важлива не мова, а важливий мессидж. Але якщо Ви пишете російською мовою, то – хочете цього чи ні – неминуче потрапляєте в контекст російської літератури, в контекст того всього російського, що було висловлене російською мовою, чи не так?
– Нічого подібного. Російською мовою в Україні говорять зовсім інакше, ніж у Росії. Тому російська мова не несе російського контексту. У нас вона є інструментом культури, через який передаються думки, артикулюються ідеї і так далі. Питання – чи це мова Пушкіна чи Путіна – не виникає.
– Наскільки, на Вашу думку, вторгнення Росії до Криму змінило підхід українців до росіян? Наприклад, чи з’явилися у Вас якісь нові відчуття до росіян? Чи змусив Вас Путін переглянути Ваш погляд на Росію?
– Для мене Росія давно вже була закордоном. Я туди їжджу раз або два рази на рік і дивуюся, що я говорю тією ж мовою з людьми, яких я не розумію або бачу, що вони наче з іншої планети. Так що зараз нічого в цьому плані не змінилося. Єдине, що мені шкода Росії, шкода, що росіяни пішли на цей експеримент над своїм мозком, над своєю психологією і ментальністю, що вони обрали собі ідола і готові за ним йти хоч куди. Це гальмує майбутнє Росії. Я туди не збираюся, я вирішив у найближчі 5-10 років туди взагалі не їздити і не мати з ними нічого спільного, хоча там у мене є друзі, з якими я листуюся і передзвонююся, які не представляють Путіна і його політику – це, наприклад, і Володя Сорокін, і Борис Акунін-Чхартишвілі, і Людмила Улицька, і Таня Щербина, і багато інших...
– А яке було Ваше перше враження, коли Ви дізналися, що росіяни вже в Криму?
– Це був шок. Друзі мені казали після абхазької війни: наступним буде Крим. Я говорив, що цього не може бути. Крим – це 27 тисяч квадратних кілометрів і 2 мільйони населення. І лежить він в європейській частині Чорного моря, де існують різні міжнародні угоди щодо ГУАМ і так далі... Виявилося, що я був наївний.
– Як цей кримський конфлікт може вплинути на геополітичну ситуацію в світі? Чи не маєте Ви враження, що в світі починається епоха нової Холодної війни?
– Вона вже почалася. Я думаю, що за життя Путіна поліпшення відносин з Євросоюзом або Америкою не буде. Всі будуть чекати на наступного президента. Якщо Захід, як обіцяла Меркель, почне тиснути на Росію економічно, то економічні проблеми змусять Путіна зосередитися на внутрішній політиці. А це буде дуже погано для опозиції, тому що завжди, коли Путін зосереджується на внутрішніх справах, більшає кількість представників опозиції та інакодумців, які опиняються у в’язниці.
Людмила Ваннек за матеріалами білоруської служби Радіо Свобода
