(Рубрика «Точка зору»)
Президент Петро Порошенко закликав ЄС діяти рішучіше у питанні мирного врегулювання ситуації на сході України. «Рішучіше діяти» – це може означати і санкції, і нову хвилю дипломатичного тиску на режим Путіна в численних телефонних розмовах високого рівня, від яких комунікації між Москвою, Парижем, Берліном та Києвом мали б уже почервоніти.
Специфіка європейської реакції на українську трагедію і російських фарс на Донбасі та окупацію Криму так чи інакше ув’язується з газом, хочеться нам це визнавати чи ні. Можна лише посперечатися щодо ступеня взаємозалежності. Від українських газосховищ до Брюсселя тисячі кілометрів. Але й на ці кілометри простягається терпкий запах блакитного палива з російських родовищ. За цим стоїть дуже проста арифметика й чіткий графік, збій і помилки в яких для Європи вкрай не бажані, м’яко кажучи.
У Брюсселі несуть відповідальність, політичну й моральну, за замерзлих у своїх квартирах жителів Болгарії чи Литви. А відповідальність за долю українських військових, молодих і чесних, які гинули під обстрілами проросійських бойовиків під час так званого перемир’я, там не несуть. Це трагедія і біль суто України.
Українські газосховища можуть вміщувати до 35 мільярдів кубічних метрів газу. ЄС дуже важливо, щоб до вересня цього року туди було закачано щонайменше 20 мільярдів російського газу. Саме стільки потрібно закачати влітку, щоб потім, у жовтні-березні, був забезпечений безперебійний транзит і потрібні резерви для країн ЄС, які залежать від поставок «Газпрому». Для того, щоб це було можливе, Україна таки має домовитися до серпня з газовим монополістом країни, яка веде проти неї неоголошену реальну війну. Домовитися й щодо термінів оплати газового боргу, і щодо ціни на газ. Як розповіло Радіо Свобода джерело в Єврокомісії, у Брюсселі сьогодні побоюються, що українські газові сховища вже поступово порожніють, адже Україні потрібно якось компенсувати зупинку поставок з Росії, а газу власного виробництва може не вистачити, хоч надворі й літо.
Жорстка військова відсіч сепаратистам на сході означатиме, що простір і тиша, потрібні для маневрування й посередництва ЄС на газових переговорах, звузяться. У Брюсселі дуже не хочуть опинитися в ситуації, коли потрібно робити якийсь однозначний і безкомпромісний вибір.
Тим часом у Болгарії, як розповідають болгарські журналісти, будівництво тамтешньої ділянки кремлівського газопроводу «Південний потік» триває. Хоч на офіційному рівні в ЄС проводять розслідування відповідності цього проекту правилам європейського енергоринку. Далі, Австрія нещодавно підписала з росіянами угоду про будівництво своєї ділянки «Південного потоку». Мабуть, і тут почнеться розслідування паралельно з безупинним будівництвом газогону. Одне одному не заважає, як показує практика.
На тлі цього всього Німеччина в особі бундесканцлера Анґели Меркель обрала максимально функціональний підхід: там готові домовлятися мало не з будь-ким, за будь-яких обставин, щоб «якомога швидше позбутися українсько-російського головного болю». У серпні в Європі почнуться літні канікули, «мертвий сезон» для політики, а тут – війна… Утім, у Брюсселі ті, хто обізнаний з українськими політичними реаліями, сміються з пропозиції Меркель залучати до переговорів на сході Віктора Медведчука.
Зрештою, Анґела Меркель також добре обізнана з цими реаліями: після засідання Європейської ради, на якому була підписана Угода про асоціацію з Україною, Грузією та Молдовою, вона навіть була спроможна наводити деталі, які стосувалися трьох захоплених бойовиками прикордонних пунктів України. Але її підхід до справи – це такий тотальний беземоційний функціоналізм. Путін вказав на Медведчука як людину, якій він довіряє на переговорах щодо Сходу? Це може допомогти домовитися про перемир’я, яке нічого не вирішує, але не змушуватиме ЄС запроваджувати секторальні санкції? Значить треба вести такі переговори й у такому складі. Нічого особистого. Нічого цинічного. Нічого смішного. Голий, абсолютний функціоналізм.
Але у всіх цих логічних взаємозв’язках є один аспект, приємний для України: Путіну в Брюсселі ніхто не вірить. Його кредит довіри – нуль, його моральний капітал – нуль, вага його слів – нуль. Багато хто хотів би підписатися під цими словами, але ранг і посада не дозволять. Ці політики несуть відповідальність за своїх громадян, які не повинні мерзнути й хворіти найближчої зими. Українські політики мають нести відповідальність за своїх громадян, військових і цивільних, які не повинні гинути й мучитися цього літа.
А ось слова керманичів ЄС під час підписання Угоди про асоціацію про те, що вони не залишать Україну на її шляху до кращого прийдешнього, – це, попри тисячі нюансів, наша надія, і те, за що варто триматися. Сам-на-сам із «Газпромом» й «Роспотрєбнадзором» Україна не залишиться.
Жанна Безп’ятчук – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
