Україна витрачає на охорону здоров’я пропорційно до своєї економіки не менше, ніж навколишні європейські країни, але використовує ці гроші вкрай неефективно, говорить незалежний експерт з питань реформ в галузі охорони здоров’я Володимир Курпіта. На його думку, якщо закони, запропоновані урядом та розроблені, зокрема, і завдяки рекомендаціям групи, яку він очолював, будуть ухвалені цього тижня, позитивний ефект від реформ українці могли б відчути вже на початку наступного року. А почали ми розмову з того, чи не входять реформатори в протиріччя з Конституцією України, яка говорить, що кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, а у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно.
Нинішнє формулювання 49-ї статті Конституції не забороняє проведення реформ і переходу до іншої форми організації медичної допомоги
– Насправді, нинішнє формулювання 49-ї статті Конституції не забороняє проведення реформ і переходу до іншої форми організації медичної допомоги, оскільки Конституція гарантує базове право людини на отримання такої допомоги. А яким чином воно має здійснюватися, повинен визначати уповноважений орган, яким є Міністерство охорони здоров’я. Саме тому Міністерство охорони здоров’я зараз і пропонує заходи, які можна було би здійснити в межах тих конституційних норм, які наявні в Україні.
Вони повинні вплинути на 2 основні проблеми української системи охорони здоров’я. Перша проблема це – повна залежність від державного фінансування з неможливістю легального залучення інших коштів. І друга проблема – абсолютно директивна процедура управління кадрами і закладами охорони здоров’я. Держава у даному випадку повинна забрати на себе функції замовника послуг і гарантувати якість певного обсягу медичної допомоги, який вона може гарантувати в межах свого фінансування. Саме на це мають бути спрямовані законопроекти, які розробляються парламентом і Міністерством охорони здоров’я.
Держава повинна гарантувати заходи для певних верств населення, які є найбільш незахищеними. Усі інші групи повинні отримувати медичну допомогу в межах того, що можуть закупити їхні роботодавці, або може виділити держава в межах субвенції
Зокрема, ми повинні дуже чітко говорити про те, що базові принципи надання екстреної медичної допомоги повинна гарантувати держава. Держава повинна гарантувати заходи, наприклад, для дітей і вагітних. Держава повинна гарантувати заходи для певних верств населення, які є найбільш незахищеними. Усі інші групи населення повинні отримувати медичну допомогу в межах того, що можуть закупити їхні роботодавці, або може виділити держава в межах субвенції, які вже зараз запроваджені в Україні.
– А яким чином держава зможе проконтролювати, що гроші, отримані легально через касу тієї чи іншої лікарні, будуть використані саме на розвиток цієї лікарні?
– З цією метою в законопроектах, які підготовлені Міністерством охорони здоров’я, пропонується збільшити автономність прийняття рішень на рівні кожного медичного закладу, при цьому, запровадивши систему громадського контролю, яка буде вирішувати шляхом створення відповідних наглядових або громадських рад у цих закладах. І сама громада буде контролювати, куди пішли кошти, на що вони витрачені, і чи усі громадяни, які проживають на території обслуговування лікарні, задоволені тими послугами, які вони отримують.
– Рано чи пізно Україна, як і інші пострадянські держави, прийде до страхової медицини, і страхівники, очевидно, не захочуть фінансувати тиждень на пологи, або те, що дитячий лікар приходить додому, а не хвору дитину потрібно відвести до цього дитячого лікаря, і подібні речі, до яких звикли вже в Україні. Як це буде змінено?
Для того, щоб запровадити усі стандарти, я думаю, потрібно буде наступних 3-5 років, але щонайменше за основними проблемними речами це можна буде зробити протягом року-двох
– На даний момент Україна вже протягом останніх 3-х років намагається перейти до стандартизації медичної допомоги, запроваджуючи національні стандарти і протоколи лікувань. Для того, щоб запровадити усі стандарти, я думаю, потрібно буде наступних 3-5 років, але щонайменше за основними проблемними речами це можна буде зробити протягом року-двох.
– Коли Ви очікуєте позитивний ефект від цієї реформи, той, який би українці могли підтримати? Бо з досвіду Грузії ми знаємо, що вона пройшла певний етап роздержавлення цього сектору, але справді підтримали його грузини тільки тоді, коли збільшилося державне фінансування. І зараз грузинський бюджет витрачає до третини своїх грошей саме на це.
– Видатки ВВП на систему охорони здоров’я складають в Україні 7 з половиною відсотка. Це останні доступні дані за 2013 рік. Ці кошти приблизно такі ж самі, як і у більшості країн Європейського Союзу. Але основна проблема полягає у тому, що в абсолютному еквіваленті ця сума є дуже незначною, і зараз становить десь приблизно 100 доларів на одну людину, а може, ще й навіть менше протягом року. І для того, щоб українці змогли відчути, перше – безперечно потрібно стабілізація і політичної ситуації, і військового конфлікту, і економічної стабілізації в країні.
Перші результати діяльності лікарень у випадку запровадження відповідного законодавства, я думаю, що можна буде відчути у першому кварталі наступного року
Перші результати діяльності лікарень у випадку запровадження відповідного законодавства, я думаю, що можна буде відчути у першому кварталі наступного року. Оскільки в Україні зараз паралельно запроваджується декілька реформ, у тому числі, децентралізація і адміністративно-територіальна реформа, це може бути тим негативним ризиком, який повпливає на швидкоплинність реформ.
