Понад 100 кілометрів еколого-історичного маршруту на межі Мізоцького кряжу і Кременецьких гір відкрили на Рівненщині. Маршрут, який буде особливо цікавим для дослідників історії і природи, проходить територією Дермансько-Острозького Національного природного парку на межі Рівненщини, Тернопільщини і Хмельниччини.
Останні перекази пов’язані з розташованим неподалік урочищем Гурби, де наприкінці квітня 1944 року відбувся найбільший в історії бій між військами НКВС та повстанцями УПА. Повстанців заманили у Гурбинський котел, однак після кровопролитного бою з оточення вирвалися усі упівські курені. Вони переховувалися у цих лісах, де є достатньо джерел і карстових печер.
Одне з урочищ має назву «Зіньків камінь». Нагромаджене тут каміння пов’язують із легендою про воєводу Зінька, який у долині річки Збитинка бився з монголо-татарами, а згодом з купкою своїх воїнів заховався під каменем. Десь тут поряд – урочище «Турова могила». Кажуть, там захований турецький воєначальник, загиблий у бою з козаками. Сто років тому тут працювали археологи, котрі віднайшли поховання з рисами мусульманського обряду.
Пекло стало порятунком для упівців
Звідси ми разом із провідником, сільським головою Кутянок Русланом Павленком, потрапляємо у «Пекло». «Пекло» – це урочище з 9-ма печерами, захованими в лісі. Наявність цих печер та чистих джерел, одне з яких зникає «в нікуди», ймовірно, і спричинило таку, на перший погляд похмуру, назву.
Якщо включити фантазію, у «Пеклі» можна побачити вартового – дракона, результат дивовижного сплетіння коріння і стовбурів кількох грабів. За переказами, колись неподалік тут вирувало життя, стояв млин.
Руслан Павленко тут всього втретє. Каже: недоступність цієї місцини для автомобілів законсервувала її до кращих часів. Досі сюди діставалися учасники теренової гри «Антонівці – Гурби», а цьогоріч побували байкери. Лісники поставили тут кілька зрубів, тож туристи можуть відпочити й насолодитися природою урочища, де прохолодно навіть у 40-градусну спеку.
Нарешті ми дісталися пекельних печер. Перед однією з них помічаємо старезні кам’яні жорна.
У печері ми знайшли закопчені вогнищами місця. Наш експеримент відвідин печери був ризикованим, але ми переконалися – тут справді могли переховуватися повстанці, про що свідчать дерев’яні підпори за тридцять метрів від входу та підкопчені стіни.
Далі просуватися не ризикуємо, а майбутнім дослідникам не рекомендуємо забиратися сюди без фахівців-спелеологів.
Від «Пекла» до Рай-городка
Об’єктів, пов’язаних із козацькою та повстанською історією, тут чимало. Окрім вищезгаданих, туристи зможуть побувати на Площі Героїв Майдану, стародавньому цвинтарі з козацькими хрестами, Кунинських пагорбах, водяному млині XIX століття, джерелі Святої Варвари та відвідати «Гостинну садибу» в Зеленому Дубі.
Повертатися з «Пекла» можна через старовинну Дермань. Окрім монастиря, де працювали Мелетій Смотрицький та Іван Федоров, подорожні можуть ознайомитися з територією стародавнього Рай-городка, знищеного під час татарських набігів. Археологи сюди ще не дійшли. Але прибути сюди, щоб напитися води з віковічного джерела та вдихнути повітря, яке надихало на творчість оспівувача Волині Уласа Самчука, таки варто.
Як розповіли працівники відділу культури і туризму Здолбунівської райдержадміністрації, маршрут включає 12 природних та історичних екскурсійних об’єктів. Просуватися по маршруту можна пішки, на велосипеді або ж (до певних місць) на авто.
