26 лютого виповнюється два роки з дня одного з найбільших мітингів в Криму на підтримку єдності України. Цього дня у 2014 році в Сімферополі понад 10 тисяч осіб вийшли до будівлі кримського парламенту, виступаючи за збереження Криму в складі України.
Серед організаторів цього мітингу були кримські татари, представники Меджлісу і проукраїнські активісти. Їм протистояло близько 5 тисяч проросійських активістів з партії «Русское единство», лідером якої є нинішній окупаційний «очільник» Криму Сергій Аксьонов. В результаті тисняви під час мітингу загинули дві людини, 79 активістів отримали тілесні ушкодження. Російські слідчі органи кваліфіквали ці події як «масові заворушення» і порушили кримінальну справу. Звинувачення в організації заворушень та участі в них висунули кільком активістам, серед яких і перший заступник голови кримськотатарського Меджлісу Ахтем Чийгоз. Він перебуває у СІЗО. У середині лютого справу повернули до окупаційної «прокуратури» на дорозслідування.
На початку лютого цього року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2016 році». Згідно з цим документом, зокрема, 26 лютого офіційно визнано Днем кримського опору російській окупації. Його пропонують відзначати на державному рівні. Цього дня найбільші українські засоби масової інформації, які займаються кримської тематикою, в рамках проекту «Кримське питання» проведуть телемарафон, присвячений анексії Криму. У ньому беруть участь 10 українських засобів масової інформації. Акція розпочнеться увечері 26 лютого в ефірі кількох телеканалів.
Серед учасників телемарафону – Олександр Янковський, керівник теле- і радіопроектів «Крим.реаліі».
– Це спільний телемарафон 10 медіапроектів, які в тій чи іншій мірі займаються кримською тематикою. Це спільна ідея, яка продовжує існуючу акцію «Крим – це Україна». Цей марафон буде називатися «Кримське питання». Перший подібний марафон вже був наприкінці 2015 року, проводилися різні акції на початку 2015 року, у першу річницю окупації. Головна мета сьогоднішнього телемарафону – нагадати громадянам України про ту страхітливу несправедливість, яка сталася з українським півостровом Крим в лютому-березні 2014 року, коли цей півострів був окупований, а потім анексований Російською Федерацією. Нагадати про те, що жодного визнаного референдуму не було, що це було насильницьке приєднання частини української землі до території Російської Федерації.
Дуже хотілося б почути, що робить і що може зробити українська держава, щоб допомогти дотримуватися там прав своїх громадян. Українські журналісти хочуть почути від представників української держави, яким чином країна збирається повертати собі контроль над півостровом Крим
Журналісти сподіваються, що на цьому телемарафоні вони отримають відповіді на ті запитання, які цікавлять кримчан: як тих, які зараз проживають безпосередньо на півострові, так і тих, які були змушені переїхати на материкову частину України. Це, звичайно, відповідь на запитання: як Україна збирається гарантувати права своїх громадян на території Криму? Ті громадяни України, які там жили, продовжують жити і залишатися громадянами України, навіть якщо Російська Федерація їх продовжує вважати своїми громадянами. Політичні активісти, представники національних меншин, представники корінного народу зазнають переслідувань. Дуже хотілося б почути, що робить і що може зробити українська держава для того, щоб допомогти дотримуватися там прав своїх громадян. Звичайно, українські журналісти хочуть почути від представників української держави, яким чином країна збирається повертати собі контроль над півостровом Крим.
– Як це буде виглядати? Увесь день 26 лютого в ефірі телеканалів будуть якісь матеріали та інтерв'ю на цю тему?
Цей телемарафон розпочнеться о 19 годині за київським часом і триватиме до 22-ї
– Якщо ми говоримо безпосередньо про цей телемарафон, він розпочнеться о 19 годині за київським часом і триватиме до 22-ї. Це буде одночасне мовлення відразу на чотирьох ефірних телеканалах, і це відео можна буде дивитися на дуже багатьох сайтах кримської тематики. Перед цим протягом дня буде проводитися ще багато найрізноманітніших заходів.
– Напередодні цієї дати в рамках проекту «Кримське питання» були опубліковані інтерв'ю з різними українцями. Їм, серед іншого, запитали: чому важливо пам'ятати про Крим? Чому виникло таке запитання? Є відчуття, що про Крим забувають, ця тема йде з українських ЗМІ, люди більше не думають про те, як повернути Крим?
Ми всі бачили, що це був факт відкритої агресії з боку Російської Федерації, окупації і подальшої анексії. І про це теж треба нагадувати українцям
– По-перше, Україна переживає дуже нелегкі часи, і насамперед з економічної точки зору. По-друге, в Україні фактично триває війна, хай вона називається антитерористичною операцією. Інтерес до Криму був особливо мінімальний, коли була найгостріша фаза протистояння на сході України. Коли щодня гинуть люди – це приковує увагу всієї країни. З іншого боку, коли Російська Федерація заходила на Кримський півострів, і місцевою «владою», і військовими робилося все, щоб якомога менше інформації надходило з українського півострова. Було відключено українські телеканали, кримські телеканали. Може, і тому у певної частини українців склалося враження, що Крим сам захотів і пішов, а насправді це не так. Насправді, ми всі бачили, що це був факт відкритої агресії з боку Російської Федерації, окупації і подальшої анексії. І про це теж треба нагадувати українцям.
– Як в Криму сприймають цей день?
– Нинішня «влада» Криму, призначена Росією, робить все, щоб про 26 лютого люди теж пам'ятали. Триває судовий процес над організатором цього мирного мітингу Ахтемом Чийгозом та іншими людьми, які брали в ньому участь. На той момент територія Кримського півострова була територією України, не була окупована Росією, і говорити про те, що можна судити когось за порушення законів Росії на той момент, коли це була територія України, напевно, якось неправильно. Багато людей, навіть проросійських поглядів, теж дотримуються такої думки.
– Ви, як представник видання, яке регулярно стежить за тим, що відбувається в Криму і спілкується з людьми, які там живуть, чи маєте якесь відчуття, уявлення про те, чи змінилося щось у свідомості людей через два роки після цих подій? Вони стали розуміти, що сталося, стало їм гірше, краще?
– Ми такі опитування робимо практично регулярно, щотижня, ми запитуємо простих кримчан в найрізноманітніших містах і селищах, як вони себе почувають, як змінилася їхнє життя. Звичайно, ті люди, які дотримувалися проукраїнських поглядів, спочатку вважали, що російська анексія Кримського півострова була величезною помилкою. Вони, як і раніше, так вважають. Ті люди, які дотримувалися проросійських поглядів, теж продовжують вважати, що все було зроблено правильно, що Крим – це «споконвічно російська земля». Але з іншого боку, коли їх запитуєш: чому ж тоді ситуація економічна така? Людям розповідали ж, що життя в Російській Федерації буде набагато кращим, а поліпшення не відбулося. Вони пояснюють це тим, що криза, «американці їм насолили», а так було би все добре. Якщо раніше кримчанам говорили, що треба потерпіти до будівництва моста, то тепер в місцевих медіа з'явилася вже інша риторика: що треба почекати, коли почнеться зростання цін на нафту, і ось тоді все повернеться до рівня добробуту тієї Росії, куди ви прагнули.
– Тобто, по суті, вони теж стали жертвою російської пропаганди?
Більшість людей в Криму не знають, що нинішня Росія – це відсутність свободи слова, це гоніння на бізнес, це засилля чиновників
– Фактично так. Більшість людей в Криму жили в такому «радянському заповіднику». Вони не жили в умовах нинішньої Росії, вони не знають, що нинішня Росія – це відсутність свободи слова, це гоніння на бізнес, це засилля чиновників і так далі. Вони думали, що, коли вони опиняться в сучасній Росії, вони опиняться в Радянському Союзі з безкоштовними квартирами, з високими пенсіями, з безкоштовною медициною і так далі. Але замість Радянського Союзу вони опинилися у сучасній Росії, яка дуже не схожа на той Радянський Союз, який вони застали у 80-ті роки.
Напередодні пам'ятної дати журналісти запитали українських діячів, чому важливо не забувати про Крим, що для них означає анексія півострова і чи може республіка знову стати частиною України.
Ось думка української телеведучої Марії Єфросиніної, яка народилася і жила до анексії Криму в Керчі: «Хоча і минуло два роки, я не можу сказати, що у мене стало боліти менше або більше. Воно болить так само сильно. Для мене анексія Криму – це, насамперед, розкол, початок розшарування. Друга болюча точка, пов'язана з цим, – моя особиста. Це мої рідні, це мої друзі. Це неможливість туди поїхати. Усі зацікавлені люди розуміють, що такі, як я, які протестують проти анексії Криму і вважають дії Росії окупацією, вже давно внесені в усі списки і далі за аеропорт Сімферополя навряд чи зможуть вирушити. Тому це фізична неможливість побачити своє місто, свою землю, могилу батька. Третє – люди, які живуть там. Я пережила кілька фаз ставлення до них. Спочатку мені було за них дуже страшно: що ж з ними буде, чому вони? Потім мені було важко від безпорадності, через те, що я не можу нічим допомогти, окрім як кричати з кожної праски, що ми проти і треба щось робити. А зараз мені шкода їх. Шкода, тому що вони розчаровані, шкода, тому що, як мені здається, вони стали гірше жити, і шкода, тому що, мені здається, їм моя жалість не потрібна».
Українська художниця Марія Куликовська, яка також народилася в Керчі, вважає, що ситуацію в Криму можна змінити культурним, а не військовим шляхом: «Я – громадянка України, громадянка світу, і я не вірю в кордони, але я поважаю кордони кожної людини і кожної держави. Дуже важливо говорити про Крим, згадувати і не закривати очі на те, що там сталося два роки тому і що відбувається зараз. Анексія не закінчилася, окупація не закінчилася. Величезна кількість татар, українців, росіян, різних національностей людей, які перебувають на окупованих територіях, не згодні з цією ситуацією. Ми повинні згадувати, пам'ятати і думати про те, як можна змінити цю ситуацію культурним шляхом. Бо війна і військові дії ніколи не можуть призвести до миру або вирішення проблеми. Ситуація з Кримом, з анексією, з цинічним вторгненням є прикладом для всього світу, що війна може статися на кожній території. Тому це питання потрібно обговорювати якомога більше, щоб розуміти причини і не допустити в подальшому подібних ситуацій в жодній країні світу».
Верховна Рада України офіційно оголосила 20 лютого 2014 року Днем початку тимчасової окупації Криму Росією. Міжнародні організації визнали анексію Криму незаконною і засудили дії Росії. Росія заперечує окупацію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості».
Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
