У Харківському метрополітені впровадили новий сервіс для незрячих пасажирів: людей з тяжкими вадами зору супроводжуватимуть на станцію, у вагон, навіть проведуть підземним переходом на сусідню лінію. З ідеєю супроводу до міської влади та керівництва метрополітену звернулися незрячі активісти, бо вважають підземний громадський транспорт небезпечним для життя. Незрячі пригадують, що минулого року між вагони потрапила незряча поетеса, науковець Ольга Тільна і отримала тяжкі травми.
Для незрячої людини, яка передусім покладається на слух, станції метрополітену складні за акустикою. У суцільний шум зливаються кроки і розмови людей, звукові оголошення з рекламних моніторів, усе це відлунює від стін, облицьованих каменем і кахлями, а ще до загальної звукової какофонії додається грюкіт потягів, що прибувають чи вирушають зі станції. Тому незрячим пасажирам в підземці вкрай складно зорієнтуватися, де сходи, а де колії. Ольга Ремез щоразу з тривогою заходить на станцію.
Хоч би не впасти туди, на коліїОльга Ремез
«Відчуття, хоч би не впасти туди, на колії, воно якось дискомфортно», – каже Ольга.
Віднині Ольгу та й решту незрячих пасажирів харківського метро без будь-якого завчасного попередження зустрічатиме черговий персонал і супроводжуватиме на станцію до потрібного вагона. Чергова по станції Тетяна Верниціна та її колеги запропонують допомогу супроводу, щойно сліпий пасажир підійде у вестибюлі до турнікетів.
«Ми представимося, скажемо, що є співробітником метрополітену і запропонуємо допомогу. Якщо пасажир погоджується, то ми проведемо до ескалатора, запитаємо, на яку станцію йому їхати, до якого вагона краще провести. Садимо до потяга і дивимось номер маршруту, яким він їхав. На наступній станції незрячого буде зустрічати наш співробітник», – розповіла Тетяна Верниціна, як буде працювати супровід незрячих.
160 працівників метрополітену, які безпосередньо допомагатимуть пасажирам з вадами зору, пройшли курс практичних занять. Для цього залучили тифлопедагога із Харківського спеціального навчально-виховного комплексу імені В.Короленка, де навчають дітей з тяжкими порушеннями зору.
У нас є спеціальні прийоми супроводуОльга Мацкевич
«Перше, на що я звертала увагу, – на те, що це звичайні люди, які їхні особливості, хто що бачить, як себе може поводити. У нас є спеціальні прийоми супроводу. Ми особливим способом беремо незрячого за руку, є у нас спеціальні рухи: коли піднімаємо руку вгору, то незряча людина знає, що ми піднімаємося вгору сходами, опускаємо – спускаємося вниз. Перед кожною перепоною затримуємося на кілька секунд, той хто супроводжує йде попереду», – ці та інші секрети фахівець із тифлопедагогіки Ольга Мацкевич передала черговому персоналу 30-ти станцій харківського метрополітену.
Також спеціаліст радить позбавленим зору пасажирам не соромитися і брати із собою спеціальну тростину, виходячи на вулицю чи прямуючи до метро, бо йдеться про особисту безпеку. Тоді й оточуючим, у тому числі співробітникам метро, буде легше зрозуміти, що ви потребуєте допомоги.
Як перетворити метрополітен на безбар’єрне середовище?
В метрополітені сподіваються, що новий сервіс дозволить людям з тяжкими вадами зору безпечно пересуватися маршрутом, а падіння на колії, потрапляння між вагони електрички – залишаться в минулому. Проте експерти з безбар’єрного середовища наголошують: метрополітен необхідно облаштовувати спеціальними попереджувальними рельєфними і яскраво-жовтими смугами – перед входом до підземки, перед сходами, біля країв платформи тощо.
Днями, під час акції «Метро на дотик», присвяченої доступності станцій для незрячих людей, громадські активісти намагалися привернути увагу міської влади та керівництва метро до серйозної проблеми. Валентина Бутенко, керівник харківського центру реабілітації «Право вибору», разом з активістами проекту запропонували звичайним пасажирам заплющити очі й спробувати з допомогою супровідника проїхатися в метро.
Ми хочемо, щоб харківське метро було комфортним, зручним і безпечнимВалентина Бутенко
«Акція «Метро на дотик» спрямована на те, щоб наше харківське метро стало дружнім для всіх: для слабозорих, незрячих, візочників. Ми хочемо, щоб харківське метро було комфортним, зручним і безпечним», – каже Валентина Бутенко.
Харківська міська влада запевняє, що всі нові станції вже споруджують і надалі будуватимуть за всіма законами безбар’єрності: на станції «Олексіївська» та «Перемоги» розміщені рельєфні смуги біля сходів та країв платформи, на останній станції встановили ще й ліфт, яким можуть користуватися як сліпі пасажири, так і маломобільні, які пересуваються на візках. Заступник міського голови Світлана Горбунова-Рубан наголошує: для того, щоб зробити безбар’єрними старі станції, збудовані ще за радянських часів, потрібні чималі кошти.
У проектній документації не було враховане встановлення знаків або засобів, які могли б допомогти людям з проблемами зоруСвітлана Горбунова-Рубан
«Харківський метрополітен споруджувався дуже давно, і в проектній документації не було враховане встановлення знаків або засобів, які могли б допомогти людям з проблемами зору», – наголосила Світлана Горбунова-Рубан.
Керівництво харківського метрополітену обіцяє при ремонті станцій і підземних переходів ураховувати потреби й специфіку пасажирів із вадами здоров’я.
