Доступність посилання

19 Серпень 2017, Київ 19:42

У Романа Насірова є шанси втекти (огляд преси)


Керівник Державної фіскальної служби Роман Насіров. Київ, 17 серпня 2016 року

У відстороненого від обов'язків керівника Державної фіскальної служби України Романа Насірова є шанси відмитися, навіть утекти, і вони достатньо великі, переконує «Український тиждень». Уже подана апеляція, армія адвокатів намагатиметься завалити справу (якщо оскарження не спрацює), задіяні перемовники вже ведуть торги в темних коридорах влади, є маса варіантів, як відмазати клієнта такого рангу. Утім, як зазначає видання, після розіграного спектаклю дедалі менше віриться, що йдеться лише про боротьбу з корупцією і що антикорупційні незалежні органи нарешті запрацювали. Навряд. Журналісти переконані, що відбувається війна кланів, гра набагато вищого рівня й дуже високих ставок. Просто громада в цій грі, правильно оцінивши ситуацію, нарешті зуміла використати чужу підкилимну гризню та інтриги небожителів на свою користь, наголошує тижневик у матеріалі «На короткому повідку».

Від часу створення Податкової адміністрації відомство виступало як силовий інструмент для підпорядкування бізнесу державі. Як результат – тисячі скарг на дії податківців і гучні справи найбільш скандальних фіскалів країни: Миколи Азарова, Олександра Клименка і Романа Насірова. Тижневик «Фокус» розповідає, чому в Україні глави фіскальної служби рано чи пізно стають підозрюваними. Заголовок матеріалу – «Фіскали в клітинку».

Шанс, що справу Романа Насірова доведуть до логічного кінця, ще є, переконує тижневик «Новое время». Однак очікувати швидких результатів не варто: процес може розтягнутися в часі і звинуваченню потрібна потужна доказова база, щоб підтвердити вину. А вирішуватиме все звичайний суд, який засуджує одного корупціонера із сотні, та й то – рядового за рангом. Тому в Україні потрібно створити спеціалізовану інстанцію, яка займеться справами топових хабарників, наголошує видання у статті «Пора садити».

В цьому ж числі дописувач тижневика «Новое время» журналіст Павло Казарін розмірковує, де грань між журналістикою і провокацією, опозиційністю і саботажем? А також про те, чому можна брати гроші у негідників і вважати себе при цьому порядною людиною? Заголовок публікації – «Гроші пахнуть».

Немає сумнівів, що план «віджиму» підприємств на окупованому Донбасі був готовий давно і Москва просто шукала нагоди, щоб втілити його. Зручним приводом для цього стала блокада залізничних шляхів, переконує «Український тиждень». Видання пише, те, що відбувається на Донбасі сьогодні, є наслідком деградації регіону, яка почалася задовго до бойових дій. І донбаські олігархи, які встановили контроль над місцевою промисловістю на рубежі століть, самі винні в тому, що сьогодні втрачають свої активи. Отримавши радянські підприємства практично задарма, за допомогою різних шахрайських схем, ці люди ніколи не знали їхньої справжньої ціни.

Заробивши мільйони й мільярди, представники донецьких та луганських кланів так і не стали розвивати Донбас, вирішувати його соціальні проблеми, інвестувати в нові галузі промисловості. Донецькі клани змогли захопити владу в країні, проте не змогли запропонувати ані Донбасу, ані Україні жодної притомної стратегії розвитку. Їхня політична діяльність полягала в культивуванні ностальгії за радянським минулим та побудові якоїсь альтернативної, антиукраїнської України – України без української мови, української історії та української самосвідомості, наголошує «Український тиждень» у матеріалі «По той бік блокади».

Слабка працездатність Верховної Ради України вже стала «притчею во язицех», стверджує «Дзеркало тижня». І справа не тільки в якості депутатського корпусу – в усі часи парламент демонстрував низький «коефіцієнт корисної дії», послуговуючись технічними термінами. Немає жодних гарантій, що ситуація покращиться і у випадку приходу до влади нинішньої опозиції, оскільки умови функціонування вищого законодавчого органу не сприяють формуванню дійсно конструктивної опозиції. Хронічне запізнення з ухваленням законодавчих актів, надмірна завантаженість, помножена на, м'яко кажучи, невисоку відповідальність народних обранців, які або не ходять на засідання парламенту, або засмічують «спамом» законодавчу кухню – це далеко не всі об'єктивні фактори низької продуктивності «фабрики виробництва законів». Про те, як можна і потрібно змінити ситуацію, «Дзеркало тижня» розповідає у статті «Як перетворити законотворчість із хаосу в процес».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG