Доступність посилання

29 Червень 2017, Київ 00:25

«Ми вимушені робити суворіші правила» – волонтер Катерина Ножевникова про допомогу переселенцям


Ілюстраційне фото. Переселенці з Донбасу, 2014 рік

Володимир Носков

Дмитро Бастанов

Одеські волонтери громадської спільноти «Корпорація монстрів» вважають, що вимушені переселенці з Донбасу, особливо ті, що мешкають в компактних поселеннях, мають відповідальніше ставитися до пошуку роботи, а не чекати безкоштовних гуманітарних наборів та фінансової допомоги від міжнародних благодійних організацій. Для цього вони радикально змінили правила роботи з переселенцями. Про це Радіо Свобода в програмі «Радиво» розповіла керівник волонтерської групи Катерина Ножевникова.

Адреса: вулиця Канатна, 35 для багатьох тимчасових переселенців, що приїхали до Одеси з Донбасу, стала на тривалий час рятівною. Тут дітям-сиротам, стареньким, людям з вадами здоров’я, мамам з немовлятами допомагали харчами, одягом, пошуком помешкання на перший час, діставали вартісні ліки й допомагали з операціями. Катерина Ножевникова, пригадуючи червень 2014-го, каже, що одеська влада кинула їм неабиякий виклик проханням про допомогу 500 сиротам із Луганської області.

Все почалося саме з 500 дітей-сиріт з Луганської області від 5 до 18 років

«Все почалося саме з 500 дітей-сиріт з Луганської області. Нам з обладміністрації зателефонували і сказали, що їх везуть потягом до Одеси. Щоб ви розуміли, це – діти від 5 до 18 років. Знаючи, що у нас є досвід швидкого реагування і збору допомоги, попросили: «Чи не можете включитися в процес для того, щоб допомогти їх взути, одягти, облаштувати їх в таборі». Я тоді й не знала, що це все переросте в такий масштабний волонтерський рух», – розповідає Катерина Ножевникова.

Власне, натиск, наполегливість, стресостійкість волонтерів, а це передусім жінки, додає вона, й породили назву проекту «Корпорація монстрів».

Спочатку ця назва була внутрішнім жартом, а потім, коли нас запросили на черговий круглий стіл, я, реєструючись, написала: «Корпорація монстрів»

«Найімовірніше, що ми є монстрами для нашої влади. (Сміється – ред.) І ми приходимо до них у страшних снах. Насправді назва народилася 2014 року, коли почалися бойові дії на Донбасі, коли до Одеси привезли дітей-сиріт. Тоді ж думали, що це ненадовго, на місяць-два. У вересні було вирішено, що діти залишаться в наших сиротинцях. І ми їх почали вдягати на зиму. Вони до нас приїхали з-під обстрілів тільки з пакунками. У нас є великий ринок «Сьомий кілометр», і ми туди їздили на закупки: чоботи, шапки купляли – все. Ми на машини вантажили величезні баули, такі як показують у Китаї та В’єтнамі. А навколо стояли «маршрутчики», таксисти-чоловіки і казали: що ж ви такі тендітні дівчата тягаєте такі важкі сумки. В черговий раз ми сіли в машину і я сказала своїй подрузі-волонтеру Олені: «Ну ми – безумовно, монстри». Вона оглянула машину і відповіла: «Та ми – не монстри, ми ціла корпорація». Спочатку ця назва була внутрішнім жартом, а потім, коли нас запросили на черговий круглий стіл, я, реєструючись, написала: «Корпорація монстрів». Коли я написала цю назву, то була така реакція, що одразу пригадався фільм «Службовий роман», пам’ятаєте такий момент? «По-моєму, ці чоботи надто кричущі! Ну значить гарні чоботи, треба брати». От так відреагували, і ми подумали, що так і називатимемося», – усміхається очільниця волонтерської групи.

Підтримка луганських сиріт, то ще був не весь клопіт благодійників. Вони якось заїхали в Сергіївку, що під Одесою, до санаторіїв, де поселили людей з інвалідністю, з тяжкими захворюваннями, і побачили суцільний жах, непридатні умови для проживання, продовжує вона.

Дітей хоч привезли в нормальні санаторії. А інваліди були в санаторіях, куди потрібно було везти від холодильників до мотузок для білизни

«Дітей хоч привезли в нормальні санаторії. А інваліди були в санаторіях, куди потрібно було везти від холодильників до мотузок для білизни. Це була надто тяжка ситуація», – зітхає Катерина Ножевникова.

У переселенців, згадує волонтерка, різнилося ставлення до діяльності «Корпорації монстрів». Прихильність або злість до волонтерів з патріотичною проукраїнською позицією безпосередньо залежала від політичних поглядів нужденних. А волонтерам доводилося допомагати всім, незважаючи на заполітизованість людини.

Ми однозначно говорили про те, що ми – громадяни України, і допомогу ми надаємо тим, хто підтримує Україну

«В 2014 році моя позиція була такою, що ми виконуємо функції немов лікарі. Ми тоді не запитували про їхню позицію. На нашому пункті видачі «гуманітарки» були заборонені прямі образи держави, висів прапор України. Згодом ми жорстко змінили правила. Ми однозначно говорили про те, що ми – громадяни України, і допомогу ми надаємо тим, хто підтримує Україну. Ми погашали всі агресивні напади людей з Донбасу», – наголошує куратор благодійних «монстрів».

Також, зі слів Катерини Ножевникової, їм довелося переглянути правила роботи з молодими переселенцями, що поводяться «ніби їм усі щось повинні».

Ми вимушені робити суворішими правила, щоб спонукати подружжя до усвідомленого батьківства. Тепер ми допомагаємо тільки при народженні першої дитини. Дуже багато тих, хто нічого не хоче робити, тільки чекає безкоштовних «гуманітарок», соціальних виплат, чекають благодійних фондів

«Якщо раніше до нас приходили мами-переселенки з народженими тут дітьми, у них було по двоє, троє дітей, і ми їм допомагали придбанням візочків, влаштуванням до пологового будинку, збирали для немовляти все необхідне, то зараз ми вимушені робити суворішими правила, щоб спонукати подружжя до усвідомленого батьківства. Тепер ми допомагаємо їм тільки при народженні першої дитини. До цього рішення нас призвела тенденція, коли працездатні чоловіки і жінки, а це переважно з так званих таборів або містечок переселенців, не поспішають влаштовуватися на роботу, не бажають для себе організовувати міні-садки, вони інертні. Не всі, але дуже багато тих, хто нічого не хоче робити, тільки чекає безкоштовних «гуманітарок», соціальних виплат, чекають благодійних фондів, коштів від міжнародних організацій тощо. З цим складно, дуже складно», – зазначила Катерина Ножевникова.

Окрім переселенців, команда одеситки Катерини Ножевникової опікується обласною дитячою лікарнею. Наразі всім світом збираються кошти на спеціальний комплекс «Острів життя» для недоношених немовлят».

А творчим небайдужим особистостям пропонують написати малюнок або картину веселої тематики, для оформлення дитячих палат та приймального відділення.

Картини з казковими героями, веселими тваринами роблять яскравішим життя в сірих від старості палатах, до того ж, з’являється можливість перегляду мультиків під час процедур і крапельниць, завдяки подарованим DVD-програвачам та телевізорам звичайними одеситами.

Очільниця волонтерської групи «Корпорація монстрів», відповідаючи на запитання про участь волонтерів і громадських активістів в обговоренні медичної реформи, що має побороти корупцію, злидні в медустановах, натомість підвищити фаховий рівень лікарів і ефективність роботи шпиталів, наголошує: під час реформ не маємо забувати про незахищені верстви населення: літніх людей, пацієнтів з низькими зарплатами та стипендіями.

Жодна реформа не вартує дитячого життя. Поки триває реформа, ми працюємо «милицею»: підтримуючи, закриваючи дірки з недофінансуванням ремонту, придбанням медичного обладнання та ліків, які потрібні тут і зараз

«Моя позиція така: жодна реформа не вартує дитячого життя. Поки триває реформа, ми, знов таки, працюємо «милицею»: підтримуючи, закриваючи дірки з недофінансуванням ремонту, придбанням медичного обладнання та ліків, які потрібні тут і зараз. Ми маємо рятувати тих, хто не може чекати на реформи. Я розумію, що безкоштовної медицини не існує, але при цьому я усвідомлюю, якщо медицину зроблять платною, то 60 відсотків нашого населення може відправлятися на цвинтар. На прикладі роботи з опіковим відділенням, з онкохворими я розумію, що люди цього фінансово не витягнуть. Тут йдеться не про десятки тисяч, а про сотні. Я не знаю, як зробити ефективною реформу в українських реаліях. Мабуть, потрібно підвищувати загальну соціальну ситуацію в Україні, економічний стан людей, перш ніж запроваджувати радикальну медреформу», – висловлюється Катерина Ножевникова.

Що надихає і додає сил волонтеру з Одеси Катерині Ножевниковій, почуєте в аудіоподкасті «Радиво».

«Радиво» – програма про незвичайних-звичайних українців. Звучить щосуботи о 17:08 в ефірі радіо «Ера-FM» та в аудіоподкастах на сайті Радіо Свобода.

Розповідайте програмі «Радиво» про себе, своїх друзів і колег, які мають цікаві ідеї, проекти, зрештою не стоять на місці, а повсякчас розвиваються: Vol.noskov@gmail.com

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG