Доступність посилання

21 Листопад 2017, Київ 16:55

Відрізані села. Як живуть там, де немає доріг


До кінця року в новий асфальт закатають 2 тисячі кілометрів українських доріг. Це амбітні плани Міністерства інфраструктури на 2017 рік. Наступного ж року планують витратити на українські шляхи вдвічі більше коштів. Коли українці їздитимуть комфортно та безпечно, дізнавались журналісти Радіо Свобода. Для цього вони проїхались гірськими дорогами українських Карпат та спробували дістатись до відрізаних від цивілізації хуторів.

За розбиту дорогу на Закарпатті, що веде до селища Лопухів, місцевих шляховиків навіть оштрафували. Вісімсот гривень. Це найбільше покарання, передбачене законом. Але, там де зекономлять дорожники, подвійну ціну платять водії.

Ще не доїхавши до селища, зустрічаємо лісовоз із розірваним колесом. Лопухів – відрізаний від країни. Кілометрів 40 не дороги, а напрямку, щоправда, із дивовижними краєвидами. Перед в’їздом у Лопухів бачимо ще одну вантажівку. У цієї на бездоріжжі зламалася задня вісь.

До райцентру – містечка Тячів – звідси 60 кілометрів. Але, подолати їх займе три години. Селищний голова Лопухова Іван Фабрицій каже: живуть тут, ніби в резервації. Із туристів доїжджають хіба що відчайдухи.

«Чотири тисячі гривень у нас на рік туристичного збору, на жаль. А дорога – це ж артерія. Як у людини кровоносна система. Від дороги багато залежить. Коли таксисти, водії автобусів чують, що треба везти до Лопухова, збільшують вартість через погані дороги», – розповідає він.

Дороги погані, та вибору немає. Двічі на тиждень до магазину в Лопухові привозять харчі. Однак, ледь Карпати вкриє сніг – навколо вибоїн на шляхах намерзне крига і ями стануть глибшими. Тоді дороги на тижні можуть стати взагалі непроїзними.

«У нас в селі нічого не родить. Сюди все возиться. І продукти возяться. Фрукти і овочі. Якщо дороги нема, то є проблема для всіх», – пояснює власник магазину Іван.

В очікуванні снігових заметів крупами, макаронами та консервами селяни закупились заздалегідь. І це при тому, що – іронія долі – Лопухів та сусідні селища, завдяки двом великим лісовим господарствам, наповнюють бюджет Тячівського району Закарпаття майже наполовину. Лісгоспи відраховують туди близько 45 мільйонів гривень на рік.

Та у селищі вірять: рано чи пізно заслужені дороги до них дотягнуть. Про те, що ремонти йдуть по всій країні тут чули. І навіть бачили, як виглядає новенький асфальт. Влітку дорожники відремонтували в Лопухові центральну вулицю. Тепер селищний голова мріє про таку ж дорогу, і на Тячів, і – як вже мріяти – до самого Івано-Франківська. Втім, з'єднати закарпатське селище Лопухів через гори можна лише із таким самим, але вже прикарпатським бездоріжжям.

У ще одному селищі, але вже з іншого боку Карпат, від вібрації розпадаються хати, а автомагазини рахують чи не згорнути бізнес.

«Я не знаю, як ми будемо їздити сюди. Ми вже і думаємо сюди не їздити. Бо машина кожного дня ламається», – каже продавець.

Це селище Кирдани в Івано-Франківській області. Його мешканці розлючені на місцевих шляховиків та урядників.

«Вони думають, що тут на вулиці люди живуть якісь дурні? Ні пройти, ні проїхати. Ви подивіться, який обрив!» – демонструє глибину ям місцева активістка Орися. Вона встигає і їздити на роботу, і поратись по господарству та ще й місцевих урядників трусити за погані дороги. Ініціативну Орисю слухають усією вулицею.

«Дядь Славік, ви в гумаках? Ходіть сюди! (чоловік міряє глибину калюжі – ред.) Дивіться! Будемо рис садити!» – жартома каже Орися, пригадуючи, що востаннє тут ремонтували дорогу в 1978 році.

Калюжі в Кирданах просихають так рідко, що в них вже є назви.

«Це в честь тої пані названо озеро. Озеро Надії», – знову з гумором розповідає жінка.

А от надії на урядників в Орисі вже нема. Тож, взялась лякати їх, що в Кирданах проведуть референдум й проголосять самоврядування.

«Допоможіть нам зробити ту дорогу. Ну сил вже немає! Зробіть нам дорогу! Люди не вірять вам, розумієте, не вірять. Швидка не хоче їхати. Нам навіть ніхто не хоче якийсь товар привезти на нашу вулицю», – адресує Орися прохання першому заступникові селищного голови Івану Кавчаку. Той слухає і «киває» на обласний автодор та Міністерство фінансів. Каже – урядники в Києві наплутали в документах, гроші «зависли» на рахунках – тому й дорогу тепер полатати не можуть.

Втім, Орися повертається до рідних Кирданів таки з обіцянкою заступника селищного голови відремонтувати дороги, але вже наступного року. Активістка каже, якщо Іван Кавчак їх обдурив, – вона організує односельців та піде блокувати траси навколо рідного селища. Минулого разу це спрацювало – дорожники підлатали трасу до райцентру – міста Калуш.

«Ну, я їм спуску не дам», – каже жінка.

Цей матеріал підготовлено спеціально для програми «Завтра» – ​ спільного проекту Радіо Свобода та каналу «112 Україна». Дивіться її щонеділі о 18:00 на телеканалі «112 Україна».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG