Єврейські старожитності XVII – початку ХХ століть представлено у Львівському музеї етнографії на виставці «Реліквії єврейського світу Галичини». Востаннє ці предмети презентували у місті Лева у 1933 році. До Другої світової війни більшість цих експонатів належали колекціонерові, юристові, етнографові Максиміліану Гольдштайну, який збирав пам’ятки XVIII століття. А врятувати збірку в роки німецької окупації вдалось завдяки відомим українським діячам.
Понад 400 експонатів ледь помістились у п’ятьох залах Музею етнографії. Споглядаючи предмети, посуд, одяг, фотографії, витинанки, графіку, екслібриси, підсвічники, прикраси на молитовних покривалах, можна уявити життя звичайної єврейської родини в Галичині у період ХVII – початку ХХ століття. Більшість дерев’яних, металевих виробів, а також із тканини змайстрували єврейські ремісники. У кожної єврейської родини був посуд для свята Песах. Серед них спеціальна тарілка для маци і пасхальна тареля.
«Фарфор, фаянс, бронза, срібло. Таких речей у світі обмаль, є дехто, хто зберіг дещо у приватній колекції. Коли євреї святкують Песах, вони весь посуд у хаті закривають і кладуть на горище, щоб не користуватись тим, чого торкалось щось квасне. Для Песаху потрібні інші речі, які можна відкошерувати, тобто зробити дотичними для використання на це свято. На посуді написано – «Свято Песах», «Щасливого свята Песах». Тут також на виставці є унікальна річ. Я такого ніде у світі не бачив. Це могло народитись лише в Галичині: пляшка, а у ній яйце. По перше цікаво, як воно туди потрапило, а по друге – це єврейська писанка з текстом вірша «Гатіква» («Надія»), а це гімн Ізраїлю. Ось так загнати «надію» у пляшку могли зробити в Галичині», – каже співорганізатор виставки, професор із Чикаго, дослідник єврейської культури Йохаган Петровський-Штерн.
До війни у Львові були два єврейські музеї
Колекція чіпів (жіночих головних уборів), ярмулок (чоловічі головні убори), прикрас із позолотою для одягу, картини, предмети для синагоги, миски для ритуального омовіння рук. Багато з цих речей зібрав львівський колекціонер Максиміліан Гольдштейн. У 1910 році він разом із друзями вирішив відкрити єврейський музей у Львові. Але ідеї завадила Перша світова війна.
Лише у 1934 році у місті був відкритий такий музей, але він не базувався на збірці Гольдштейна, який у 1935 році відкрив приватний музей. Його велику колекцію могли вже оглянути відвідувачі. Львів до війни мав два єврейські музеї. А ось виставка експонатів єврейської культури відбулась у Львівському музеї художньої промисловості у 1933 році. Тоді представили колекції Максиміліана Гольдштейна, лікаря Марка Райхенштейна, а також були експонати з синагог Галичини.
30 серпня 1941 року, у час німецької окупації, Максиміліан Гольдштейн, розуміючи небезпеку, передав Музею художнього промислу власну колекцію юдаїки. А у грудні 1941 року Максиміліан Гольдштейн із дружиною Нусею-Фанні та молодшою донькою Іреною змушено переселився у гетто. У 1942 році родина «зникла безвісти», невідома і доля старшої доньки – Лілії. Є припущення, що Гольдштейнів вбили у гетто або в Янівському концтаборі.
Колекціонер загинув, а його велика збірка збереглася завдяки відомим львівським діячам – Іларіонові Свєнціцькому, Ярославові Пастернаку, Олександрові Чоловському, які розуміли цінність збірки єврейського колекціонера Максиміліана Гольдштейна для наступних поколінь.
«Колекція на виставці у Львові не має рівних у світі. Вона показує життя єврейського народу: як живе єврейський ремісник, різьбяр, знайомить із предметами для ритуального вжитку на кожен день. Окремі речі презентувались за кордоном, але у такому обсязі вперше від 1933 року. Ця збірка збереглась, як частина колекції художньо-промислового музею, який радянська влада закрила і на його базі створила у 1951 році Музей етнографії», – говорить Йохаган Петровський-Штерн.
Над виставкою «Реліквії єврейського світу Галичини» її упорядники працювали протягом року. До фінансування долучився Центр єврейських студій Університету Норсвестерн із Чикаго.
«Єврейська громада в галицьких містах у 1920-х роках домінувала. Вона мала цікаві контакти, на культуру євреїв впливали інші національності. 15 років тому була виставка єврейського мистецтва, але не у такому масштабі, як ми презентуємо сьогодні. Експонати відображають сакральну атмосферу синагоги, життя галицьких євреїв», – зазначає керівник Музею етнографії Андрій Клімашевський.
Не лише Музей етнографії, але й інші мистецькі установи Львова, приватні колекціонери мають збірки єврейської культури. Тому у Львові почали працювати над реалізацією створення єврейського музею.
