«Крамничка добра» – так волонтер Олена Сотничок назвала проект, мета якого – підтримати онкохворих українців, серед яких чимало учасників бойових дій на сході Україні. Принаймні, таке завдання стояло на початках роботи цієї соціальної інтернет-платформи, хоча наразі «крамничка» охоплює кілька напрямків. Але її завдання залишається незмінним – підтримати тих, хто потребує допомоги, каже Сотничок у розмові з Радіо Свобода:
– На сайті «Крамнички добра» чітко виписане завдання проекту: «Саме тут ви маєте змогу допомогти воїнам АТО, чи то вже Операції об’єднаних сил, волонтерам АТО, онкохворим та мамам особливих діток, купуючи товари, виготовлені їхніми родинами». Насправді, нам пропонують свої вироби небайдужі люди з усієї України та з-за кордону; купують ці лоти небайдужі люди також з різних куточків світу. Ще одна особливість «крамнички» – це те, що вона має потужний зворотний зв’язок.
– Що для благодійної е-платформи означає поняття «зворотний зв’язок»?
Сім’я з Донбасу, перебуває у «чорному списку» «ЛДНР». Проживає нині на Івано-Франківщині, де винаймає будиночок. Цим людям потрібні кошти, щоб його довести до ладу
– Наведу кілька прикладів: ми виставили на продаж прекрасні дитячі книжки, які ще називають «книжки для розвитку», які зробила дружина учасника бойових дій. Він пішов добровольцем на передову, хоча за законом не мав іти – у родині шестеро діток. Сім’я з Донбасу, перебуває у «чорному списку» «ЛДНР». Родина була змушені втекти, проживає нині на Івано-Франківщині, де винаймає будиночок. Цим людям потрібні кошти, щоб його довести до ладу, тож жінка до нас звернулась і запропонувала зроблену нею власноруч книгу виставити на аукціон. Книгу купили. Родина отримала потрібні їй кошти. Це і є зв’язок.
Ще приклад: наші посестри з українського благодійного Charity Club попросили підтримати хлопчика, який задля порятунку хворої мами робить прекрасні речі hand-made. Я написала історію сім’ї, виставила деякі речі на продаж – дуже швидко з усього світу почали надходити і кошти, і просто слова підтримки. А кілька благодійників замовили хлопчику зробити для них певні речі, наразі він виконує замовлення.
– Як розвивається е-платформа, з якими проблемами стикаєтесь?
– Знаєте, є такий вираз: «Ворог не спить». Оскільки «Крамничка добра» активно розвивається. Я вирішила писати короткі статті, чи то історії, про наших воїнів та про їхні родини, які «працюють» у «крамничці». Люди почали коментувати та «лайкати» ці історії. І несподівано «крамничку» «атакували», невідомі видалили всі статті, розміщені на нашій сторінці у мережі Facebook, потім «злетів» основний допис про проект. Я вступила у переписку з службою підтримки Facebook, аж доки всі дописи не повернулись на нашу сторінку.
– Які маєте цікаві анонси на платформі?
Команда «Крамнички добра» приєдналась до організації Першого всеукраїнського сімейного фестивалю для онкохворих дітей
Команда «Крамнички добра» приєдналась до організації Першого всеукраїнського сімейного фестивалю для онкохворих дітей, який заплановано провести у вересні: ми отримали картини для продажу через «крамничку». Отримані кошти будуть використані на такі питання, як організація майстер-класів і придбання подарунків. А ще ми хочемо познайомити одного нашого майстра, сироту Мишка, який робить прекрасні вироби з дерева, з командою піцерії Pizza Veterano. Михайло має серйозні проблеми із здоров'ям, для нього дуже важлива наша підтримка, і то не лише матеріальна: хлопець відчуває, що комусь потрібен, що його роботи комусь можуть допомогти.
– Які ще проекти припали до душі та запам’ятались?
Я переглядала вишиванки і думала над тим, наскільки справедливим є твердження: вишиванка – це код українського народу
– Був чудовий проект, спільний з організацією «Волонтерська сотня», коли ми фактично усім світом збирали вишиванки у подарунок дітям з так званої «сірої зони», а фактично для дітей, які мешкають у зоні бойових дій. Це дивовижний проект. Він об’єднав тисячі людей з України та інших держав! Мене потішило, що багато вишиванок передали діти і молодь з різних куточків України, і додавали ще й свої листи на підтримку малечі з «сірої зони». Я переглядала вишиванки і думала над тим, наскільки справедливим є твердження: вишиванка – це код українського народу.
Для мене кожен проект важливий, тому що від успішної його реалізації часто залежить здоров’я, а то й життя людини.
