Міністерство економічного розвитку України звітує про найнижчий за останні 10 років рівень тіньової економіки. В опублікованому міністерством звіті, з яким знайомить «Україна молода», зазначено: цьому процесу сприяє одразу низка чинників, серед яких збереження макроекономічної стабільності, зростання доходів населення і «зміцнення інвестиційної складової економічного зростання» на тлі позитивних очікувань бізнесу. У відомстві додають – динаміка детінізації могла бути й кращою, якби не «невирішені проблеми», що негативно позначаються на розвитку економіки в цілому. Серед них згадується і «наявність непідконтрольних владі територій, утворених у ході військової агресії на території країни». Натомість зарубіжні експерти газети не так оптимістично оцінюють економічну ситуацію в Україні, особливо розміри тіньової економіки. Утім, підстави говорити про певні успіхи детінізації української економіки є, зазначають експерти. Йдеться, передусім, про макроекономічні причини цього процесу. Це фінансова стабілізація, певне зростання ВВП, відносно стабільна інфляція. Суб’єкти економічних відносин схильні використовувати перехід у «тінь» в періоди економічної нестабільності. Оскільки зараз економіка України стабілізувалася, і це призвело до повернення в легальне поле тих, хто використовував тіньовий сектор задля мінімізації ризиків. Заголовок статті – «З’явилися мотиви вести легально бізнес?»
Експерти газети «Україна молода» спростовують теорії, що влада «тримає» курс гривні до виборів, а причиною зміцнення вважають рекордний урожай зернових, який зараз активно почали продавати. Так, інвестиційний банкір Сергій Фурса нагадує, що рік тому виборів не було, а гривня зміцнювалася так само і в точно в такі ж дати. І, почавши з 28,8 гривні за долар у другій декаді січня, гривня потім опустилася нижче від 26,0. Сьогодні відбуваються ті ж процеси, з корекцією на рекордний урожай минулого року, який обертається рекордними надходженнями валюти, зазначає експерт у публікації «Не вибори, а пшениця».
«Справи Катерини Гандзюк» можна було б уникнути, стверджує газета «День». Видання пише, що вимоги активістів в самому Херсоні і по всій Україні розслідувати вбивство Катерини Гандзюк свідчать про такий важливий елемент в громадянському суспільстві, як самоорганізація. Це позитивний сигнал. Однак активістам і взагалі суспільству слід пам’ятати – якби попередні вбивства журналістів чи активістів були б до кінця розслідувані, то трагічної історії, яка трапилася з Катериною, можна було б уникнути. Газетярі наголошують, що тоді як «нагорі» політичні сили чи групи ще вдають боротьбу між собою, то на місцях їх зрощення триває роками. За задумом децентралізація – це позитивна реформа, але чи відбулася вона у стосунках місцевих чиновників? Наприклад, якщо до патрульної поліції у журналістів питань майже немає, то в ГУ Національної поліції області і в цілому правоохоронних органах нічого фактично не змінилося. На посадах ті самі люди, які саботують розслідування резонансних справ за вказівкою «згори». Якби не тиск журналістів і активістів, реально за ґратами опинився б невинний у цій справі Новіков, зазначає газета. Заголовок статті – «Давнє «викривлення».
12 лютого минуло чотири роки, коли у столиці Білорусі був підписаний Комплекс заходів з виконання Мінських угод, які ще називають «Мінськ-2». Як згадує експерт газети «День» Сергій Солодкий, мінські домовленості дали можливість призупинити гостру фазу конфлікту, суттєво зменшити інтенсивність воєнних дій. Вони дали час для України спробувати знайти додаткові важелі впливу на Росію для припинення агресії, час для втілення реформ і консолідації західної підтримки для перетворень у країні. Інше питання – наскільки ефективно українська влада могла скористатися цим часом? З одного боку, санкції як ЄС, так і США тривають – відбувається їх поступове посилення. З іншого – підтримка Заходу так і не призвела до припинення російської агресії. Більше того, залишається ризик масштабного нападу з боку Росії. В ЄС і США, як пише газета, так само часто говорять про «втому» від зволікань, байдужості, ухиляння багатьох українських можновладців на шляху втілення реформ. Проте, на думку експерта, головний виклик полягає навіть не в зовнішніх викликах, а у внутрішніх. Чи адекватно українське суспільство сприймає зовнішні загрози? Чи не вдалося Росії розмити хронологію подій, відповідальність сторін за ці чотири роки? Про це йдеться в матеріалі «Мінськ-2» і 4 роки».
