Доступність посилання

ТОП новини
14 липня 2020, Київ 20:46

Українська культура у протистоянні з російською агресією. Минуле і сьогодення


Кадр із документального фільму-дослідження про українську мову «Соловей співає. Доки голос має». Синьо-жовтими кольорами позначено нинішні кордони України на Діалектичній мапі української мови станом на 1871 рік

(Рубрика «Точка зору»)

У Донецькому університеті до окупації був музей Василя Стуса. Поет навчався в 1954–1959 роках на історико-філологічному факультеті педагогічного інституту Донецька (тоді – Сталіно), на базі якого в 1965 році був створений державний університет.

Фотографії Василя Стуса, зроблені під час першого арешту, 1972 рік ///
Фотографії Василя Стуса, зроблені під час першого арешту, 1972 рік ///

У квітні 2013 року, перебуваючи в університеті на захисті дисертації з українського мовознавства моєї аспірантки Ольги Шевчук-Клюжевої, я мала можливість ознайомитися з експозицією музею. Мою увагу привернула відомість з оцінками Стуса на випускних іспитах. Здивувало те, що з російської мови він отримав вищий бал («відмінно»), ніж з української («добре»).

Але все стало зрозумілим після ознайомлення з представленими в експозиції текстами, що їх випускники історико-філологічного факультету мали написати на іспитах з російської і української мов. Для диктанту з російської мови було підібрано фрагмент з повісті Льва Толстого «Козаки». Натомість диктант з української мови студенти мали написати не за оригінальним літературним твором, а з перекладеним із російської публіцистичним текстом про В.І. Леніна. Це був типовий зразок «дубль-новомови» – семантично убогий, скалькований з російської текст із максимально наближеною до неї лексикою і фразеологією.

Історія диктантів у Донецькому педінституті виразно ілюструє колоніальну практику вивищення російської мови й пригнічення української

Смисловий і стилістичний контраст між двома різномовними завданнями недвозначно ілюстрував вторинність, неповноцінність української мови у порівнянні з багатою, стилістично бездоганною російською. Обираючи такі тексти для диктантів, викладачі педінституту, свідомо чи несвідомо, виховували у майбутніх вчителів сприйняття російської мови як мови високої культури, а української – як мови вторинної зниженої культурної вартості.

Історія іспитових диктантів із двох мов у Донецькому педінституті виразно ілюструє колоніальну практику вивищення панівної російської мови й пригнічення української.

Діалектологічна карта України із брошури Всеволода Ганцова «Діалектична класифікація українських говорів» 1923 року. Джерело: infodon.org.ua
Діалектологічна карта України із брошури Всеволода Ганцова «Діалектична класифікація українських говорів» 1923 року. Джерело: infodon.org.ua

Постколоніальне прочитання роману Толстого «Війна і мир»

Показовою у цьому зв’язку є надзвичайна авторитетність в СРСР творів Льва Толстого, попри те, що за класовим походженням письменник не вписувався в соціальні стандарти робітничо-селянської держави.

Цікаве постколоніальне прочитання роману «Війна і мир» містить праця американської славістки Еви Томпсон «Трубадури імперії. Російська культура і колоніалізм»

Творчість Толстого, однак, відповідала іншій політичній міфології – імперській.

Цікаве постколоніальне прочитання роману «Війна і мир» містить праця американської славістки Еви Томпсон «Трубадури імперії. Російська культура і колоніалізм». Як показала авторка, Толстой перетворив у романі історію на міф про «велику патріотичну війну», що додало нового блиску основоположному політичному міфу російської нації. Центральне місце в ньому посіло іноземне вторгнення і самозахист росіян. Відтак роман змальовував Росію у смиренній позі, примушуючи читача не помічати її агресії.

Росія вела війну також на Кавказі і в Середній Азії. І в цих діях була явним агресором

У 1812 році Росія вела війну не лише з французами, воєнні дії відбувались також на Кавказі і в Середній Азії. І в цих діях Росія була не жертвою, а явним агресором. Якби Петя Ростов загинув на південному чи східному фронті, пише Е.Томпсон, «чи могли б ми класифікувати його як юного і невинного героя, котрий загинув за торжество справедливості, і чи зробив би він тоді внесок у формування російської політичної міфології? Це незручне питання, і Толстой від нього спритно ухиляється».

Як зазначає авторка, роман «Війна і мир» створив «настільки привабливий образ Росії як країни, де відсутні серйозні правопорушення, і з такою кількістю видатних громадян, які діяли в «реальній» історії, що, по суті, не можна було навіть думати про якусь його серйозну критику».

Роман став переконливим посередником між російською колоніальною практикою і її образом у власних очах як могутньої нації-держави. Дуже мало народів, підсумовує Е.Томпсон, змогли в такий спосіб створити свій образ в очах світу.

Діалектична мапа української мови станом на 1871 рік. Автори: П.П. Чубинський, К.П. Михальчук та К.Л. Маржецький
Діалектична мапа української мови станом на 1871 рік. Автори: П.П. Чубинський, К.П. Михальчук та К.Л. Маржецький

Антиукраїнська культурна політика радянської доби

За радянської доби велич російської культури та її буцімто визначальний вплив на культури підкорених народів набув політичного характеру. У шкільних підручниках і вищих навчальних закладах її трактування супроводжував постійний епітет «велика»: «велика й могутня російська мова», «великі російські письменники», «великі російські романи» тощо.

Російщення і приниження української культури супроводжувалось періодичними жорстокими «чистками» творчих середовищ

Натомість з української культури по-варварському вилучили цілі пласти під приводом боротьби з «українським буржуазним націоналізмом». Російщення і приниження української культури супроводжувалось періодичними жорстокими «чистками» творчих середовищ. Все це призвело до її маргіналізації й численних лакун у процесах її історичного розвитку.

«Росіяни виявились першим народом нашого часу, – писав Томас Стернз Еліот, – що став свідомо спрямовувати культуру політично і брати під удар в будь-якій точці культуру будь-якого народу, над яким вони прагнуть встановити панування. Чим вищого розвитку чужа культура досягає, тим досконалішими є спроби її знищити шляхом усунення серед підкореного населення тих елементів, котрими ця культура найбільш усвідомлена».

Судовий процес у сфабрикованій справі так званої «Спілки визволення України». Мета – дискредитація провідних діячів української культури та громадського життя в Україні. Харків, 1930 рік
Судовий процес у сфабрикованій справі так званої «Спілки визволення України». Мета – дискредитація провідних діячів української культури та громадського життя в Україні. Харків, 1930 рік

Імперська асиміляція спричинила дисбаланс між тими групами українців, для яких своя культура становить незаперечну цінність, і тими, хто прийняв російський наратив її меншовартості.

На жаль, на сьогодні друга група за чисельністю значно переважає першу. Внаслідок цього українці обирають до владних структур людей байдужих, а то й ворожих до українства як такого.

Наслідки російських асиміляційних практик в політичному житті України

Ментальну залежність від російської колоніальної практики демонструє, приміром, всупереч своїй назві, книжка Леоніда Кучми «Україна – не Росія». Замість гуманітарної програми формування українського культурного простору на всій території країни у книзі висунуто дивну тезу про неможливість національного відродження без асиміляції загальноімперської культури. Як наголошено у книзі, «російська культура і культурна історія завжди будуть тісно пов’язані з культурою та історією українською».

Табачник втік з України. Проте в культурних інституціях і вищих навчальних закладах лишилось чимало його однодумців

Не дивно, що посаду голови Адміністрації за президентства Кучми, а згодом віцепрем’єр-міністра та міністра освіти і науки за президентства Януковича обіймав українофоб Дмитро Табачник, який відверто заявляв, що не буде «провадити культурну політику тільки в інтересах вузького прошарку українськомовної інтелігенції, яка просто боїться конкуренції в усьому».

Після перемоги Майдану в 2014 році Табачник втік з України. Проте в культурних інституціях і вищих навчальних закладах лишилось чимало його однодумців, вихованих на стереотипі величі російської культури.

За півтора року до Революції гідності. Опозиційні депутати блокують трибуну Верховної Ради України, щоб не допустити ухвалення режимом Януковича так званого «мовного закону Ківалова-Колесніченка». На банері зображені (зліва направо): прем'єр Микола Азаров, міністр освіти Дмитро Табачник і президент Віктор Янукович. Київ, 25 травня 2012 року
За півтора року до Революції гідності. Опозиційні депутати блокують трибуну Верховної Ради України, щоб не допустити ухвалення режимом Януковича так званого «мовного закону Ківалова-Колесніченка». На банері зображені (зліва направо): прем'єр Микола Азаров, міністр освіти Дмитро Табачник і президент Віктор Янукович. Київ, 25 травня 2012 року

Так, історик Георгій Касьянов, який викладав історію в престижному столичному університеті, в лекції «Націоналізація історії в Україні», прочитаній у 2009 році в Москві, виступав з критикою тих українських колег, які вважають, що Росія позбавила Україну державності в ХVІІ столітті і є ворогом України. Науковець твердив, що в тому вигляді громадянського виховання, в якому нині присутня історія України, вона не потрібна, бо дає дуже негативний образ своєї історії. «До цього додається ще й література ХІХ ст. з цими вмираючими селянами і покинутими матерями з дітьми», – зазначив Г. Касьянов.

Під час пікету Офісу уповноваженої Верховної Ради України із захисту прав людини представниками Координаційної ради із захисту української мови в зв’язку з недостатньою реакцією влади на вбивство в Бахмуті громадського активіста Артема Мирошниченка. Київ, 12 грудня 2019 року
Під час пікету Офісу уповноваженої Верховної Ради України із захисту прав людини представниками Координаційної ради із захисту української мови в зв’язку з недостатньою реакцією влади на вбивство в Бахмуті громадського активіста Артема Мирошниченка. Київ, 12 грудня 2019 року

Принижений, спотворений Росією образ України та її культури досі отруює свідомість значної частини українського населення. Як інакше пояснити перемогу на останніх виборах студії «Квартал 95» і героя її серіалу «Слуга народу»? Цей вибір уже не можна виправдати втручанням Москви. Очевидно, ідея втілення такого проєкту виникла там, але проголосували за нього українці. Електорат Володимира Зеленського і «Слуги народу» не зупинило те, що у своїх комедійних сценках кварталівці неодноразово висміювали українство, а на фестивалі в Латвії Зеленський заявляв, що вони приїхали з країни, в якій культури вистачає всього на чотири дні, і порівнювали її з порноактрисою.

Те, що більшість виборців надали перевагу претендентам на владу з таким бекґраундом, свідчить про глибинну деформацію колективної національної ідентичності. Це означає, що значна частина українців дивиться на себе і на свою культуру очима сусіднього народу. Вони не усвідомлюють, що зумисне спотворений образ їхньої культури нав’язаний їм зовні. Принизливе сприйняття її уявної неповноцінності порівняно з «вищою» російською засвоєно ними як власний етнічний автостереотип.

Все ж треба сказати й про певні позитивні явища, які відбуваються в культурному просторі після 2014 року. Навіть у найбільш зросійщених містах – Харкові, Одесі, Запоріжжі – українська культура вже вийшла з ґетто, куди її загнала радянщина. Нині тут з’являється все більше проукраїнських осередків, у яких, треба сподіватися, формується нова еліта з державницьким мисленням.

Чи вдасться їй прийти на зміну нинішнім можновладцям, для яких головну цінність становлять не мовні, а грошові знаки, покаже майбутнє.

Лариса Масенко – доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Лариса Масенко

    Доктор філологічних наук, академік АН ВШ України. Професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія» і провідний науковий співробітник Інституту української мови НАН України. Фахівець у галузі соціолінгвістики, історії української літературної мови, стилістики, ономастики.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG