Як жителі півдня ставляться до процесу дерусифікації після початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну? Наскільки це відрізняється від декомунізації? Як відбувається дерусифікація у Запоріжжі, Херсоні, Одесі та що про це думають місцеві жителі, з'ясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я».
- У Запоріжжі перейменували низку вулиць, пов'язаних з історією Росії. Це рішення ухвалили на сесії Запорізької міської ради. Депутати проголосували за перейменування 11 вулиць, повідомили 8 грудня на сайті мерії. Відтак, у Запоріжжі з'явились наступні назви вулиць: Бориспільська замість Братської, Романтична замість Рязанської, Чорних Запорожців замість Ростовської, Запорізьких вогнеборців замість Російської, Волонтерська замість Гродненської, Олешківська замість Підмосковської, Маєткова замість Московської та інші.
- Крім того, на сесії Запорізької міської ради депутати підтримали рішення щодо позбавлення раніше наданого звання «Почесного громадянина міста Запоріжжя» героя РФ і російського космонавта Олега Скрипочки та керівника міської організації ветеранів Віктора Короленка, який, нещодавно переїхавши до російського міста Ростова, у своїх виступах дискредитує Україну.
- Водночас підконтрольна Росії окупаційна влада Запорізької області оголосила, що до кінця року «поверне колишні назви вулицям, алеям і паркам, а також відновлять історичні пам’ятники, зруйновані з 2014 по 2022 роки». В повідомлені окупаційної адміністрації Мелітополя сказано, що «за період декомунізації в Запорізькій області перейменовано близько 600 вулиць та демонтовано понад 100 пам'ятників».
«Зсуви в українському суспільстві»
Керівник соціологічної компанії із Запоріжжя Independent Researching Group Фелікс Хрустальов у коментарі «Новинам Приазов'я» зазначив, що зараз суспільство переходить від здійснення процесу декомунізації до дерусифікації.
Люди вже готові відмовлятися не тільки від радянських назв, а і взагалі від російськихФелікс Хрустальов
«Після 24 лютого ситуація настільки змінилась, що люди вже готові відмовлятися не тільки від радянських назв, а і взагалі від російських, щоб бути якомога далі від цього, щоб це не нагадувало їм про Росію тут у нас в Україні. Адже будь-які назви, топоніми, це є пропаганда, в тому числі наявність у нас такої великої кількості топонімів, пов'язаних з російськими містами, діячами, письменниками й таке інше. Це, звісно, свого часу був процес впливу на жителів України», – зауважив експерт.
Соціолог каже, що протягом 20-го століття Україна втратила велику кількість власних топонімів.
«Можу говорити на прикладі Запоріжжя мого рідного, де у нас свого часу був Ленінський район з проспектом ім. Леніна, з Дніпрогесом ім. Леніна. Багато топонімів втратили свої назви, які мали до революції радянської та ми зараз фактично не користуємось і багато людей не знають ці топоніми. Та було б добре їх відновити замість російських назв», – зазначив Хрустальов.
Він висловив сподівання, що після закінчення війни українське суспільство буде одностайним у процесі дерусифікації.
Ті процеси, які відбуваються зараз в Україні, це є досить тектонічні зсуви в українському суспільствіФелікс Хрустальов
«У будь-якому суспільстві є певні реакції, певний реванш. Будемо сподіватись, що після подій, які відбулися в Україні, це вже неможливо чи це не буде мати силу та, як відмічають більшість соціологів, науковців – ті процеси, які відбуваються зараз в Україні, це є досить тектонічні зсуви в українському суспільстві», – зазначив експерт.
«Це дійсно дуже потужні зміни, які пов'язані з переходом багатьох на українську мову, з деімперіалізацією, дерусифікацією свідомості українців, з розумінням того, наскільки наша культура є іншою, самобутньою та наша історія, вони є іншими, пов'язані зовсім з іншими процесами», – наголосив соціолог.
«Прибічників Росії поменшало»
У Херсоні ще також зберігаються назви вулиць, які асоціюються з Російською імперією або Радянським Союзом. Місцеве видання «Мост» 9 грудня опублікувало матеріал, в якому автор В’ячеслав Гусаков вказує, що під час окупації Херсону російські сили часто звертали увагу на те, що начебто «Херсон – російське місто», бо там і досі збереглося чимало назв вулиць, які є свідченням так званої «російської історії» міста. Казали й про пам’ятники Суворову, Потьомкіну, Ушакову. Крім того, у Херсоні є вулиці Московська, Потьомкінська, Суворова, Гоголя, Чайковського, Нахімова, Ладичука, Гірського, Чкалова, Гагаріна, проспект Ушакова, провулок Пугачова та інші.
Політолог із Херсону Олександр Мошнягул розповів, що питання про перейменування деяких вулиць вже підіймалося громадськістю.
«Є закон про порядок перейменування, який визначає, що географічні назви, назви вулиць мають надаватись особам, які мають величезний вклад у здобуття незалежності України, які зробили якийсь видатний вчинок, подвиг заради України», – каже політолог.
Ані Суворов, ані Ушаков, діячі Російської імперії, не є діячами мистецтва, письменниками. Вони є політичними діячами імперіїОлександр Мошнягул
«У нас, на мою думку, ані Суворов, ані Ушаков, діячі Російської імперії, не є діячами мистецтва, письменниками. Вони є політичними діячами імперії, тобто згідно з законом, який визначає встановлення назв географічних, ми не можемо мати вулиці, які названі прізвищами цих діячів», – зауважив експерт.
На думку політолога, війна сприяє тому, що прибічників «спільної з Росією історії» у Херсоні стає все менше.
«Війна призвела до того, що навіть ті, хто вважав себе прибічниками, симпатиками РФ, їх різко поменшало. Єдине питання, яке залишається на мою думку дискусійним, – що робити з діячами російської культури. які визнані у світі. Мається на увазі той же Олександр Пушкін, який не був комуністом, не був противником України», – зазначив Мошнягул.
Він зауважив, що згідно з законом про місцеве самоврядування, перейменування вулиць можуть здійснюватися за рішеннями міських, сільських і селищних рад.
«Я вважаю, це дуже добре, аби ми не керувалися емоціями. В кожній раді, яка збирається перейменовувати вулиці, має бути створена спеціальна комісія, яка має визначити: по-перше, чи за законом особа, іменем якої названа вулиця, можна поширити на пам'ятники, заслуговує того, аби її ім’ям була названа вулиця», – каже Мошнягул.
«Потрібен час на те, щоб поспілкувавшись з людьми, з’ясувати, чи потрібна громаді вулиця Пушкіна. За законом, ми можемо називати вулицею Пушкіна, бо це визнаний діяч світової літератури та нам не заборонено, але громадяни під час такого обговорення мають висловити свою думку», – пояснив політолог.
«Маніпуляції» із перейменуванням
Виконавчий комітет Одеської міської ради 24 листопада підтримав рішення про демонтаж пам’ятника «Засновникам Одеси», ключовою фігурою якого є російська імператриця Катерина ІІ. Раніше президент України Володимир Зеленський звернувся до міськради Одеси з проханням розглянути пропозицію про знесення пам'ятника імператриці.
Політолог Мошнягул у коментарі «Новинам Приазов’я» розповів, що в Одесі свого часу перейменували й вулицю, яка була названа на честь Катерини ІІ, але при цьому вдалися до «маніпуляцій».
Саме до Катерини ІІ в 1775 році ліквідувала Запорізьку Січ. Вона звільнила від всяких зобов’язань дворянство російське, поміщиків і перевела в кріпацтво все вільне українське населенняОлександр Мошнягул
«В українців є свій рахунок саме до Катерини ІІ, яка в 1775 році ліквідувала Запорізьку Січ, по-перше, по-друге, вона звільнила від всяких зобов’язань дворянство російське, поміщиків і перевела в кріпацтво все вільне українське населення, переважну більшість. Коли Катерининську в Одесі змінювали, і частина депутатів, можливо, не хотіли, тоді інші були настрої в Одесі, вони залишили назву, але вона формально називається не ім’ям імператриці, Катерини ІІ, а святої мучениці християнської Катерини», – повідомив експерт.
Більше не «почесні»
Блогер і активіст із Херсону Олександр Рудоманов зазначив, що останнім часом процес дерусифікації відбувається навіть у тих громадах, де раніше цього не ставалося.
«Мій особистий приклад, це Подільськ. У них була вулиця Терешкової й вони довго відмовлялися перейменовувати, збирали фейкових ветеранів Афганістану, ще чогось там, які писали, що проти перейменування. Потім я заходжу на їхній сайт і бачу, що сама міська рада пише: «А давайте перейменуймо цю вулицю на Маріупольську». Насправді, зараз процес зрушив і навіть ті ради, які не хотіли йти на конфлікт з місцевими жителями, вони почали, дійсно, перейменовувати це все», – розповів активіст.
За його словами, чіткого механізму щодо позбавлення звань російських діячів поки ще немає.
«Наскільки я пам’ятаю, зараз немає чіткого механізму позбавлення Героя України, оцих усіх народних артистів, які підтримують анексію Криму і ТОТ. У нас велика кількість артистів мають досі певні звання в Україні та чиновники як правило нічого не рухають, бо це їм додаткова робота. Чи варто це робити? Однозначно варто. Чи є механізми? Далеко не завжди вони є», – пояснив блогер.
Втім, поступово українське суспільство змінюватиме своє ставлення до необхідності проведення дерусифікації, впевнений Рудоманов.
«Але це буде не скоро. Тобто ті, хто підтримує те, щоб все як було, так і залишилось, вони були, є та будуть і я не впевнений, що будь-які наші зусилля щось змінять. Просто треба, щоб вони не мали ніякого впливу», – наголосив експерт.
- 9 квітня 2015 року Верховна Рада ухвалила пакет законів про декомунізацію. Згідно з цим законодавством, забороняється радянська символіка і засуджується комуністичний режим.
- 15 травня 2015 року закони підписав п’ятий президент України Петро Порошенко, а 21 травня того самого року вони набули чинності.
- Відповідно до закону, мають перейменувати всі вулиці та населені пункти, назви яких пов’язані з комуністичним режимом, а також демонтувати пам’ятники тоталітарної доби.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
