Тіла двох військовослужбовців збройних сил Росії знайшли пошуковці Асоціації дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм» у лісі між селами Краснопілля та Мазанівка Краматорського району на Донеччині. Тут усю весну та літо точилися запеклі бої: окупанти безуспішно намагалися вийти до околиць Слов’янська. Знайдені останки після експертиз мають обміняти на тіла загиблих бійців ЗСУ.
Лишаємо автівки на околиці Краснопілля біля розбитих будинків. До місця ексгумації треба йти пішки з чотири кілометри – подекуди шлях перегороджують встановлені у кілька рядів протитанкові міни. Рушаємо майже у суцільній тиші, шурхотять лише потривожені вітром мертві соняхи обабіч дороги.
Сліди війни
Спочатку зустрічаємо скелети розбитої російської бронетехніки.
«Це російська техніка: БМП, далі танчик, далі ще одна БМП. Їх розбили влітку українські війська, коли звільняли цю територію. А росіяни покидали все і втекли», – пояснює Олексій Юков, керівник Асоціації дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм». Пошуковець додає: тут вже знаходили тіло окупанта, воно лежало, причавлене відірваною танковою баштою.
Йдемо далі, переступаємо через міни. То тут, то там стирчать із землі хвостовики від «Ураганів». Привертає увагу зелена обстріляна «Волга». Вона стоїть посеред поля, та підходити до автомобіля через міни небезпечно.
Поле закінчується, починається ліс. Поміж дерев лежать боєприпаси до ручного гранатомета. Деякі ще запаковані в поліетилен. Також валяються бляшанки з тушонкою російського виробництва, картонні зелені упаковки з зіркою від пайків російської армії.
Приходимо на місце. Зупиняємося. Спочатку між побитих уламками снарядів дерев йдуть пошуковці «Плацдарму». Обстежують місцевість, шукають різні смертельні «сюрпризи»: окрім різних нерозірваних боєприпасів і мін, тут зустрічаються ще й «Пелюстки».
Кажуть, що місцевість чиста, можна підходити до місця, де знайшли останки під час попереднього обстеження. Проте попереджають, що самому в хащі ходити категорично не можна.
Загарбник у смітнику
На цій ділянці лісу між Мазанівкою та Краснопіллям весною і влітку тривали запеклі щоденні бої. Російські війська намагалися прорвати українську оборону та вийти на околиці Слов’янська. Та врешті відійшли, кинувши своїх загиблих.
Тіло російського військового змогли знайти завдяки взуттю – помітили кросівки, що стирчали назовні з ями, закиданої сміттям. Пошуковці починають працювати лопатами: розгрібають порожні бляшанки з-під тушонки та різний мотлох, потроху викидають землю.
«Банки російські, смітник і тіло, поховане у смітнику», – коментує непоказну картину Олексій Юков. А його колеги-волонтери продовжують працювати, обережно, ювелірно очищуючи від українського ґрунту кожний сантиметр тіла.
Згодом проступає упізнаваний камуфляж військових РФ, затим – шматок білого скотчу на останках руки. У ямі також знаходять радянський кровоспинний джгут. Врешті від землі очищують шеврон із написом «Вооруженные силы России».
Звернення зі смітника, що став могилою
Пошуковці продовжують працювати. Керівник загону Юков допомагає, дає поради, як зробити краще. Адже, каже, з останками не можна працювати грубо, треба діставати все, до останньої кісточки.
Маємо трохи часу поспілкуватися. Зважаючи на те, що матеріали Української служби Радіо Свобода дивляться у Росії, Олексій Юков з ями, де лежить невідомий поки що загарбник, звертається до російських матерів: «Для чого ви ростили цих дітей?! Ви ж пам’ятаєте, як хотіли та чекали цю дитину?! Як вона народилася, як зробила перші кроки?! А потім хтось вирішив, що може розпоряджатися життями ваших дітей, відправляти їх на війну, війну гасел, що не мають жодного сенсу. Це ж ваше майбутнє. Без цих дітей (показує рукою на останки у ямі-смітнику – ред.) у вас немає майбутнього. Не дозволяйте тим людям відправляти ваших дітей на забій!»
Врешті очищене тіло виймають з ями і перекладають на білий мішок. Починається огляд. Пошуковці знаходять особистий металевий жетон з номером військової частини, помаранчево-чорну стрічку та зелений прозорий камінець.
Кулеметник зі зламаним черепом
Олексій Юков за допомогою металевого щупа починає обстежувати ділянку у кількох десятках метрів від першої могили. Пошуковець пояснює: якщо у ґрунті нічого немає, щуп проходить без перешкод.
Коли ж металеве вістря наштовхується на плоть, кістки чи тканину, це завжди відчутно. Ще одна ознака – характерний запах розкладу. Олексій кілька разів штрикає щупом землю, потім дістає і принюхується до вістря.
«Ніби запах мертвого тіла. Це може означати, що тут є тіло людини. Зараз будемо розчищати і передивлятися», – зауважує Юков.
Так і сталося: на цьому місці відкопали тіло ще одного російського військовослужбовця. Частина черепа зруйнована. Поруч з тілом знайшли каску, сумку з кулеметними стрічками, знову джгут і фляжку.
«Буде менше смерті...»
Поміж іншим, питаю у пошуковця Артура, чи є різниця, коли їхній загін піднімає тіла українських і російських військових.
«По-перше, я бачу смерть. І вона жахлива. По-друге, коли ми піднімаємо наших солдатів, ми розуміємо, що повернемо їх батькам. Коли піднімаємо російських солдатів, ми розуміємо, що буде менше смерті у нашій країні. І я розумію, що його обміняють на нашого загиблого. Це буде і для нас благе діло, для українців», – ділиться міркуваннями Артур.
Від початку повномасштабного вторгнення окупантів в Україну пошуковці «Плацдарму» повернули родинам 800 тіл загиблих військових і цивільних українців.
Робота волонтерів триває щодня. Олексій Юков згадує, що все почалося у 2012 році з пошуків тіл загиблих під час боїв Другої світової. А вже з 2 травня 2014 року, коли Слов’янськ перебував під окупацією гібридних сил Росії і на околицях міста точилися бої, – розпочався новий етап в історії асоціації. Відтоді вони евакуйовують тіла бійців, загиблих у новій війні.
Пошуковці зауважують, що саме у цьому лісі непоодинокі знахідки і німецької зброї часів Другої світової, і навіть старовинної зброї часів Київської Русі. Виходить, що кров тут ллється з давніх-давен, і здавна загарбники знаходять на цій землі свій останній прихисток.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
