Бєлград, 23 жовтня 2001 – Минулої суботи у Загребi, головному мiстi Хорватiї, кiльканадцять тисяч учасникiв недавнiх вiйн манiфестувало проти уряду. Манiфестацiю органiзувала так звана Штабквартира для захисту гiдностi вiтчизняної вiйни. Воєннi ветерани, окремi з них з фашистськими вiдзнаками, зокрема вимагали вiд влади припинити спiвробiтництво з Мiжнародним трибуналом у Гаазi. Вони величали покiйного главу держави Франьо Туджмана, а президента Стiпе Месича, прем’єр-мiнiстра Iвiцу Рачана та їхнiх спiвробiтникiв називали червоною бандою.
На думку оглядачiв, у Хорватiї триває наступ консервативних сил. Хоча демократична влада перевела на пенсiю чимало вiйськовослужбовцiв близьких до колишнього режиму, у Збройних силах та їхнiх службах розвiдки ще є певнi кола, якi вимагають, щоби армiя грала значнiшу роль в полiтицi. Консервативна iєрархiя Католицької церкви також часто висловлює незадоволення лiберальною полiтикою демократичного уряду. Така її поведiнка стала приводом для незвичайного дипломатичного заходу: посли країн Європейського союзу у Загребi минулого тижня звернулися до Ватикана з вимогою загальмувати нацiоналiстичних екстремiстiв серед єпископату. Нагадаємо, що листа з подiбним змiстом до папської адмiнiстрацiї нещодавно надiслав президент Месич. Все-ж, єпископи й генерали мрiють про вiдновлення колишньої авторитарної системи.
Подiбне явище спостерiгається в Сербiї. Сербська православна церква, щоправда, на словах пiдтримує демократичну владу. Проте, її iєрархи виступають з тих самих великосербських позицiй, як i в час Мiлошевича. Вони при цьому вимагають, як i їхнi хорватськi брати у Христi, щоби Церква стала свого роду сторожем основних нацiональних цiнностей. Нацiональне вони ототожнюють з державним. Отож, Церква мала б, на їхню думку, стати полiтичною силою, яка контролюватиме чи заходи влади узгодженi з нацiональними й державними iнтересами. Щодо Збройних сил, вони вiд минулого року не виступають з полiтичними вимогами. На знак вдячностi, влада залишила на посадах бiльшiсть Мiлошевичевих генералiв, скомпрометованих у вiйнах в сусiднiх країнах та у Косовi. Уряд не вiдважився навiть доторкнутися до сильних розвiдкової та контрозвiдкової служб армiї. Згодом це могло б, так само як i у Хорватiї, стати свого роду бумерангом, оскiльки консервативнi церковнi й вiйськовi структури мрiють не про демократiю, а про владу твердої руки.
На думку оглядачiв, у Хорватiї триває наступ консервативних сил. Хоча демократична влада перевела на пенсiю чимало вiйськовослужбовцiв близьких до колишнього режиму, у Збройних силах та їхнiх службах розвiдки ще є певнi кола, якi вимагають, щоби армiя грала значнiшу роль в полiтицi. Консервативна iєрархiя Католицької церкви також часто висловлює незадоволення лiберальною полiтикою демократичного уряду. Така її поведiнка стала приводом для незвичайного дипломатичного заходу: посли країн Європейського союзу у Загребi минулого тижня звернулися до Ватикана з вимогою загальмувати нацiоналiстичних екстремiстiв серед єпископату. Нагадаємо, що листа з подiбним змiстом до папської адмiнiстрацiї нещодавно надiслав президент Месич. Все-ж, єпископи й генерали мрiють про вiдновлення колишньої авторитарної системи.
Подiбне явище спостерiгається в Сербiї. Сербська православна церква, щоправда, на словах пiдтримує демократичну владу. Проте, її iєрархи виступають з тих самих великосербських позицiй, як i в час Мiлошевича. Вони при цьому вимагають, як i їхнi хорватськi брати у Христi, щоби Церква стала свого роду сторожем основних нацiональних цiнностей. Нацiональне вони ототожнюють з державним. Отож, Церква мала б, на їхню думку, стати полiтичною силою, яка контролюватиме чи заходи влади узгодженi з нацiональними й державними iнтересами. Щодо Збройних сил, вони вiд минулого року не виступають з полiтичними вимогами. На знак вдячностi, влада залишила на посадах бiльшiсть Мiлошевичевих генералiв, скомпрометованих у вiйнах в сусiднiх країнах та у Косовi. Уряд не вiдважився навiть доторкнутися до сильних розвiдкової та контрозвiдкової служб армiї. Згодом це могло б, так само як i у Хорватiї, стати свого роду бумерангом, оскiльки консервативнi церковнi й вiйськовi структури мрiють не про демократiю, а про владу твердої руки.
