Після короткого обговорення умов капітуляції у п’ятницю від рана загони талібів у Кандагарі розпочали складення зброї. Уже в четвер підрозділи Північного альянсу зайняли аеропорт у Кандагарі без жодного опору з боку талібів. За повідомленням Ісламського інформаційного агентства, наказ про капітуляцію дав лідер руху талібан мулла Могаммад Омар. Сам Омар, щоправда, не сдався і разом зі своїми найближчими радниками продовжує переховуватися. Тим часом міністр оборони США Рамсфельд заявив, що Вашігтон категорично наполягає на судовому процесі над Омаром та іншими лідерами талібану, які не лише дали міжнародним терористам базу для діяльності на території Афганістану, а й самі вчиняли тяжкі злочини, за які вони повинні відповісти перед судом. Тому, за словами Рамсфельда, Сполучені Штати не мають наміру іти на жодні компроміси у цій справі. Однак, із падінням Кандагара бої в Афганістані ще не закінчилися. У східній гірській частині країни, у районі Тора-Бора неподалік від Джелалабада ще тривають бої. У мережі гірських печер, як припускають військові командири Північного альянсу й американських підрозділів спеціального призначення, може переховуватися Бін Ляден і його бойовики. Американська авіація продовжує бомбардувати цей район, а сили альянсу розпочали прочісування підземних бункерів, яке може потривати ще кілька днів.
Із поступовим закінченням бойових дій в Афганістані надходять повідомлення про початок політичних розбіжностей між чотирьма афганськими угрупованнями, які дійшли домовленості під час боннських переговорів у справі перехідного уряду. Уже наступного дня після підписання домовленостей першим про своє невдоволення заявив один із найвпливовіших лідерів Північного альянсу генерал Рашід Достум, який вважає, що його угруповання не отримало в новому уряді належної кількості портфелів. Достум оголосив бойкот тимчасового уряду, який може послужити першим кроком до розвалу нового керівництва. Оглядачі, однак, вважають, що протегування Північного альянсу в новому керівництві допровадило б до дисбалансу у складі перехідного уряду і до відновлення громадянської війни. З цієї причини тимчасове керівництво було сформовано не на підставі заслуг в усуненні талібану, а кандидатів підібрано пропорційно до кількості провінцій і чисельності етнічних груп.
Боннські домовленості гостро скритикував також пуштунський лідер Ахмад Ґайлані, теж вважаючи нечесним розподіл міністерських портфелів. Невдоволення висловив також лідер «твердолобих» ісламістів Гекматьяр, який перебуває в еміграції в сусідньому Ірані. Суперечки між представниками нової адміністрації постають і на рівні провінцій. Деякі оглядачі передбачють у зв’язку з цим поглиблення розбіжностей між сторонами протягом найближчого майбутнього, тобто в перебігу конкретного розподілу адміністративних функцій.