Прага, 17 січня 2002 - Для українського військового виробництва співпраця з Росією була і залишається справою виживання, вважає польський експерт з українських питань Тадеуш Ольшанський. Проте, на його думку, це не означає, що Київ зрікається незалежної політики у сфері безпеки, чи своєї співпраці з НАТО.
Пожвавлення військово-промислових зв’язків з Росією відбулося після того, як Україна у 2000 році ухвалила нову доктрину зовнішньої політики, говорить аналітик польського Центру Східних Досліджень, що у Варшаві, Тадеуш Ольшанський. Згідно з новою доктриною, головні закордонні партнери України – Росія та Сполучені Штати.
Україна, на думку Тадеуша Ольшанського, не може уникнути співпраці з Росією у військовій, так само як і в інших галузях, бо вона залежна від російського виробництва і ринку. Якщо для російських виробників зброї спрівпраця з українськими підприємствами – це справа постачання бракуючих компонентів, то для українських збройових заводів співпраця з Росією є справою виживання, вважає польський експерт. Головне, на думку Тадеуша Ольшанського, те, що тісна співпраця з Росією не має означати загрози для української незалежності.
На думку польського експерта, найчіткіший сигнал про зміну своєї закордонної політики Київ послав під час візиту до України російського президента Володимира Путіна у розпал скандалу навколо записів майора Мельниченка. Тоді, у грудні 2000 року, коли у Дніпропетровську президент Путін та президент Кучма підписували угоди про поглиблену співпрацю, у Києві координатор української політики безпеки Євген Марчук зустрічався з представником міністерства оборони США Джеффрі Старром.
Так Київ дав зрозуміти, що він продовжує вважати себе стратегічним партнером США, а співпрацю з НАТО ключовим елементом політики національної безпеки. Цей сигнал, на думку польського експерта, так і зрозуміли всі зацікавлені сторони – Росія, США та Європейський Союз.
Розмістивши свою військово-морську базу на території українського Севастополя, Росія заблокувала вступ України до НАТО та забезпечила свої інтереси на Чорному Морі. З іншого боку, Сполучені Штати зацікавлені у тому, щоб Україна як чорноморська держава мала незалежну від Росії політику безпеки, оскільки Україна є важливим чинником стабільності для Туреччни, основного партнера США в реґіоні. Між цими геополітичними інтересами своїх двох найголовніших партнерів і балансуватиме Україна, вважає польский експерт.
Пожвавлення військово-промислових зв’язків з Росією відбулося після того, як Україна у 2000 році ухвалила нову доктрину зовнішньої політики, говорить аналітик польського Центру Східних Досліджень, що у Варшаві, Тадеуш Ольшанський. Згідно з новою доктриною, головні закордонні партнери України – Росія та Сполучені Штати.
Україна, на думку Тадеуша Ольшанського, не може уникнути співпраці з Росією у військовій, так само як і в інших галузях, бо вона залежна від російського виробництва і ринку. Якщо для російських виробників зброї спрівпраця з українськими підприємствами – це справа постачання бракуючих компонентів, то для українських збройових заводів співпраця з Росією є справою виживання, вважає польський експерт. Головне, на думку Тадеуша Ольшанського, те, що тісна співпраця з Росією не має означати загрози для української незалежності.
На думку польського експерта, найчіткіший сигнал про зміну своєї закордонної політики Київ послав під час візиту до України російського президента Володимира Путіна у розпал скандалу навколо записів майора Мельниченка. Тоді, у грудні 2000 року, коли у Дніпропетровську президент Путін та президент Кучма підписували угоди про поглиблену співпрацю, у Києві координатор української політики безпеки Євген Марчук зустрічався з представником міністерства оборони США Джеффрі Старром.
Так Київ дав зрозуміти, що він продовжує вважати себе стратегічним партнером США, а співпрацю з НАТО ключовим елементом політики національної безпеки. Цей сигнал, на думку польського експерта, так і зрозуміли всі зацікавлені сторони – Росія, США та Європейський Союз.
Розмістивши свою військово-морську базу на території українського Севастополя, Росія заблокувала вступ України до НАТО та забезпечила свої інтереси на Чорному Морі. З іншого боку, Сполучені Штати зацікавлені у тому, щоб Україна як чорноморська держава мала незалежну від Росії політику безпеки, оскільки Україна є важливим чинником стабільності для Туреччни, основного партнера США в реґіоні. Між цими геополітичними інтересами своїх двох найголовніших партнерів і балансуватиме Україна, вважає польский експерт.
