Доступність посилання

ТОП новини

Вона мріяла щоб Бог послав їй « «гарячу смерть» не зимне умирання». До 60 роковин з дня загибелі Олени Теліги


Вона мріяла щоб Бог послав їй « «гарячу смерть» не зимне умирання». До 60 роковин з дня загибелі Олени Теліги

Прага, 25 лютого 2002 – Правду казали римляни, що поетом не можна стати, поети народжуються. Але коли поет від народження стає на шлях боротьби і гине за волю Вітчизни, то за ним йдуть мільйони його співвітчизників і сам Бог сприяє свободі його народу. Такою була й Олена Теліга, поетка, розстріляна нацистами у кінці лютого 1942 року в Києві. «По слідах її скошених кроків» встала незалежна Україна.

Один із свідків останніх днів життя Олени Теліги писав, що вона ще з романтичної молодості мріяла щоб Бог послав їй « «гарячу смерть, не зимне умирання». І вийшло так, що сповнювала Вона Божий наказ – вогнем свого серця очистила шлях для волі рідної землі. Як писала Олена у одному із своїх віршів:

«Залізну силу, що не має меж, Дихання Бога в сльози перетопить І скрутить бич безжалісних пожеж З маленьких іскор, схованих у попіл.»

Або ж її рядки з приводу невблаганної смерті побратимів у боротьбі за волю України: «А тепер в кожнім серці пожежу пригаслу Розпалили ви знову – спаливши життя».

Розстріл гестапівцями цього лютневого дня 1942 року Олени Теліги, Михайла Теліги, Івана Рогача, всього понад 40 провідних членів ОУН-М, означав остаточний крах ілюзій бандерівців щодо використання співпраці з нацистами для проголошення незалежності України. Олег Ольжич сказав тоді: «Це - вирішальний момент. Карти кинуті раз і назавжди. Відкривається ще один фронт нашої боротьби». Недарма 1942 рік став роком формування УПА, яка повела боротьбу, не на життя , а на смерть і з нацистами, і з радянським тоталітарним режимом. Сам Ольжич, також поет і блискучий розум, був закатований нацистами у концтаборі в кінці війни.

Очевидці розповідали, що гестапівці були вражені стійкістю Олени Теліга. Один з німців-офіцерів СД, що катував її, казав: «Ні в чому не признається. Щоб врятувати інших, все бере на себе. Я не бачив чоловіка, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка». Хтось також повідомив, що у котрійсь із келій на Короленко,33 в Києві, котра були раніше в’язницею НКВС і стала катівнею гестапо, залишився короткий напис під тризубом: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». Ïї гаряча смерть, як писав побратим Олени Олег Жданович, колоситься зерном посіяних ідей.

«Але, буває, крізь вогонь межі Минулі дні вертаються, як спогад. Ми завтра знов не будемо чужі, Цей дар приймаючи від Бога»

І дійсно сьогодні, про яке сказала Олена Теліга у своїх поетичних рядках, вона для України не чужа, бо «по слідах її скошених кроків» йдуть тисячі тисяч народу з вільним майбутнім.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG