Прага, 22 квітня 2002 – У понеділок західні коментатори широко відгукуються на перший тур президентських виборів у Франції, де друге місце за кількістю голосів здобув лідер правого Національного фронту Жан-Марі Ле Пен, випередивши теперішнього прем’єр-міністра Жоспена. Серед інших тем західні оглядачі і далі коментують становище на Близькому сході.
Нагадаймо, нинішній президент Шірак здобув нецілих 20 відсотків голосів, Ле Пен – понад 17 відсотків і на третьому місці опинився прем’єр-міністр Жоспен. Однак, головним героєм нинішніх коментарів є не лідер першого туру Шірак, а лідер французьких націоналістів Ле Пен, який у другому турі, що відбудеться 5 травня, може стати небезпечним суперником Шірака. Коментатори по різному оцінюють таку різку зміну настроїв французьких виборців. Одні пояснюють це правилом політичного маятника, інші наводять останні серйозні промахи Шірака і його участь у корупційному скандалі. Французька газета лівого напрямку «Ліберасьйон» вважає, приміром, що до втрати Шіраком позицій допровадили деякі його політичні кроки у внутрішній і зовнішній політиці, зокрема у справі глобалізації, децентралізації влади, у зв’язку з непевним майбутнім Європейського союзу та інше.
Коментатор німецької газети «Зюддойче цайтунґ» Ґерд Кренке називає успіх Ле Пена катастрофою для лівих сил Франції, які традиційно мали широкі впливи серед значної частини виборців. За словами автора, цього політичного землетрусу ніхто у Франції не очікував. На його думку, Ле Пен завдячує свій успіх тому, що йому вдалося переконати людей у браку безпеки і посіяти страх, зокрема, коли йдеться про імміграційну політику і надмір чужинців у Франції. Тепер ліві сили, закінчує німецький коментатор, які раптом опинилися в ізоляції, можуть сподіватися ще на парламентські вибори, які відбудуться у червні.
Події на Близькому сході теж не сходять із сторінок західної преси. На думку газети «Нью-Йорк таймс», ці події й позиція ізраїльського прем’єр-міністра Шарона викликали хвилю антисемітських настроїв у Європі. Поширення цих однобічних настроїв дійшло до того, як підкреслює газета, що норвезький нобелівський комітет публічно закликав відібрати нобелівську премію миру від міністра закордонних справ Ізраїлю Переса, проте не від Арафата, який свого часу поділив премію з Пересом. Тим часом європейський парламент запропонував упровадити торговельні санкції проти Ізраїлю, не згадавши при цьому вини палестинської сторони. На думку газети, ці настрої серед європейців надто упереджені й однобокі.
Нагадаймо, нинішній президент Шірак здобув нецілих 20 відсотків голосів, Ле Пен – понад 17 відсотків і на третьому місці опинився прем’єр-міністр Жоспен. Однак, головним героєм нинішніх коментарів є не лідер першого туру Шірак, а лідер французьких націоналістів Ле Пен, який у другому турі, що відбудеться 5 травня, може стати небезпечним суперником Шірака. Коментатори по різному оцінюють таку різку зміну настроїв французьких виборців. Одні пояснюють це правилом політичного маятника, інші наводять останні серйозні промахи Шірака і його участь у корупційному скандалі. Французька газета лівого напрямку «Ліберасьйон» вважає, приміром, що до втрати Шіраком позицій допровадили деякі його політичні кроки у внутрішній і зовнішній політиці, зокрема у справі глобалізації, децентралізації влади, у зв’язку з непевним майбутнім Європейського союзу та інше.
Коментатор німецької газети «Зюддойче цайтунґ» Ґерд Кренке називає успіх Ле Пена катастрофою для лівих сил Франції, які традиційно мали широкі впливи серед значної частини виборців. За словами автора, цього політичного землетрусу ніхто у Франції не очікував. На його думку, Ле Пен завдячує свій успіх тому, що йому вдалося переконати людей у браку безпеки і посіяти страх, зокрема, коли йдеться про імміграційну політику і надмір чужинців у Франції. Тепер ліві сили, закінчує німецький коментатор, які раптом опинилися в ізоляції, можуть сподіватися ще на парламентські вибори, які відбудуться у червні.
Події на Близькому сході теж не сходять із сторінок західної преси. На думку газети «Нью-Йорк таймс», ці події й позиція ізраїльського прем’єр-міністра Шарона викликали хвилю антисемітських настроїв у Європі. Поширення цих однобічних настроїв дійшло до того, як підкреслює газета, що норвезький нобелівський комітет публічно закликав відібрати нобелівську премію миру від міністра закордонних справ Ізраїлю Переса, проте не від Арафата, який свого часу поділив премію з Пересом. Тим часом європейський парламент запропонував упровадити торговельні санкції проти Ізраїлю, не згадавши при цьому вини палестинської сторони. На думку газети, ці настрої серед європейців надто упереджені й однобокі.
