Запоріжжя, 12 червня 2002 - Так само, як ухвалення законів здебільшого не означає їхнього дотримання, - ухвалення прогресивних регіональних програм зовсім не означає, що вони будуть виконані. Приміром, на Запоріжжі розроблена багатонадійна регіональна програма боротьби з бідністю. До речі, перша в Україні. Цим документом вельми пишається обласне керівництво. За словами першого заступника губернатора – Миколи Байрака – кінцева мета програми – звести на нівець кількість бідних жителів регіону. Наш запорізький кореспондент Л. Кленович вважає, що це було б так смішно, якби не було так сумно. Чому? – дізнаємось далі.
Дійсно, бідних людей на Запоріжжі з часом має стати значно менше. Однак, фактори, що впливають на “очищення” регіону від нужденних, передовсім пояснюються не позитивною дією програми боротьби з бідністю. Розглянемо лише найяскравіші.
За сумною статистикою, смертність на Запоріжжі вдвічі перевищує народжуваність. Причин кілька. Насамперед – екологічна криза, через яку запоріжці хворіють на онкологію удесятеро частіше, ніж решта жителів України. Рік у рік зростає й відсоток смертності серед немовлят. Нині він становить майже 20 проміле на кожну тисячу населення. Медики пояснюють таку картину саме соціальними негараздами, браком коштів в усіх ланках, причетних до народження нового громадянина.
До речі, на фінансових проблемах наголошують і керівники промислового комплексу регіону. Нестача грошей, за їхніми поясненнями, є головною причиною відмови від утримання на балансі підприємств об'єктів соцсфери. А відтак – відпочинок, лікування та оздоровлення трудящих здійснюється за власний рахунок. Як кажуть, “по повній програмі” боротьби з бідністю.
Щодо соціального захисту інвалідів, літніх людей, афганців, чорнобильців та інших уразливих верств населення, які вже й не мріють про гідний відпочинок або вкрай необхідне лікування, - без сльози й не розповіси! Так, строки введення в експлуатацію шпиталю для інвалідів війни вже неодноразово відкладалися через зволікання підприємств, що беруть участь у реконструкції корпусу. Останнім терміном визначене 28 червня, День Конституції України. Утім, будівельні роботи на разі ведуться повільно. Зважаючи ж на поважний вік імовірних пацієнтів шпиталю, дехто з них ризикує не дочекатися відповідного медичного обслуговування.
Ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС і взагалі щастить відпочивати та оздоровлюватись лише 1 раз на п'ятирічку. І це попри існування численних законодавчих актів щодо соцзахисту чорнобильців.
З рештою, якщо до всіх соціальних проблем запоріжців додати регулярне підвищення цін на комунальні послуги та енергоносії, скасування багатьох пільг, зростання кількості безробітних та безпритульних тощо, - є підстави стверджувати, регіональна влада й справді бореться з бідністю. Але дуже своєрідним чином.
Дійсно, бідних людей на Запоріжжі з часом має стати значно менше. Однак, фактори, що впливають на “очищення” регіону від нужденних, передовсім пояснюються не позитивною дією програми боротьби з бідністю. Розглянемо лише найяскравіші.
За сумною статистикою, смертність на Запоріжжі вдвічі перевищує народжуваність. Причин кілька. Насамперед – екологічна криза, через яку запоріжці хворіють на онкологію удесятеро частіше, ніж решта жителів України. Рік у рік зростає й відсоток смертності серед немовлят. Нині він становить майже 20 проміле на кожну тисячу населення. Медики пояснюють таку картину саме соціальними негараздами, браком коштів в усіх ланках, причетних до народження нового громадянина.
До речі, на фінансових проблемах наголошують і керівники промислового комплексу регіону. Нестача грошей, за їхніми поясненнями, є головною причиною відмови від утримання на балансі підприємств об'єктів соцсфери. А відтак – відпочинок, лікування та оздоровлення трудящих здійснюється за власний рахунок. Як кажуть, “по повній програмі” боротьби з бідністю.
Щодо соціального захисту інвалідів, літніх людей, афганців, чорнобильців та інших уразливих верств населення, які вже й не мріють про гідний відпочинок або вкрай необхідне лікування, - без сльози й не розповіси! Так, строки введення в експлуатацію шпиталю для інвалідів війни вже неодноразово відкладалися через зволікання підприємств, що беруть участь у реконструкції корпусу. Останнім терміном визначене 28 червня, День Конституції України. Утім, будівельні роботи на разі ведуться повільно. Зважаючи ж на поважний вік імовірних пацієнтів шпиталю, дехто з них ризикує не дочекатися відповідного медичного обслуговування.
Ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС і взагалі щастить відпочивати та оздоровлюватись лише 1 раз на п'ятирічку. І це попри існування численних законодавчих актів щодо соцзахисту чорнобильців.
З рештою, якщо до всіх соціальних проблем запоріжців додати регулярне підвищення цін на комунальні послуги та енергоносії, скасування багатьох пільг, зростання кількості безробітних та безпритульних тощо, - є підстави стверджувати, регіональна влада й справді бореться з бідністю. Але дуже своєрідним чином.
