Львів, 3 липня 2002 - Сесія Львівської міськради ухвалила рішення про присвоєння звання почесного громадянина міста Львова відомому польському політикові, одному з лідерів Солідарність, колишньому міністрові праці та соціальної політики Яцеку Куроню. Він став шостим іноземцем, якого удостоєно цього високого звання.
Буквально напередодні цієї події львів'яни мали змогу ще раз пересвідчитися у тому, що Куронь є переконаним прихильником українсько-польського поєднання. Адже він одним із перших на сторінках польської преси висловив застереження про те, аби у дискусії щодо польських військових поховань на Личаківському цвинтарі польська сторона зважала на позицію мешканців Львова. Послухайте матеріал Галини Терещук.
Серед почесних громадян Львова є вже Папа Римський Іван Павло 11, Збігнєв Бжезінський, Роберт Готц. Про присвоєння цього звання Яцеку Куроню перед львівськими райцями клопотала група українських політиків на чолі з Віктором Ющенком. Міськрада взяла це до уваги і 3 липня на своєму засіданні одноголосно надала відомому польському діячеві звання почесного громадянина Львова.
Як розповіли друзі пана Яцека, отримання такої відзнаки завжди було великою мрією Куроня. Його приятель, голова товариства “Надсяння “Володимир Середа каже: “Яцек Куронь народився у Львові у 1934 році і прожив тут 11 років. Часто у розмовах він пригадує свою рідну вулицю Стрийську, Стрийський парк, Львів… Для львів'ян -- це велика приємність мати такого почесного громадянина міста, який реально працює для українсько-польським поєднанням.”
Польський політик, інтелектуал, громадський діяч Яцек Куронь одним із перших на сторінках відомих польських видань висловив справді виважені міркування щодо польських військових поховань у Львові. Його статтю ”Маймо відвагу визнати: не йдеться про написи на цвинтарі орлят” було передруковано і в Україні. Яцек Куронь назвав у ній галас, який здійняли польські мас-медіа навколо цієї проблеми, інфантильним.
Він зазначив, що поляки примушують львів'ян погодитися на те, аби пантеон тріумфу польської зброї постав у місті, яке ті вважають серцем України, і аби він постійно нагадував українцям про поразку в українсько-польській війні 1918 року. “Однак у жодному польському місті немає знаків тріумфу німецької, російської чи якоїсь іншої зброї. Польща б ніколи на таке не погодилася,”- цитую слова Яцека Куроня. У цій статті він нагадує своїм співвітчизникам назви польських міст, де до війни були цвинтарі, на яких поховані тисячі українських вояків. Там донині немає не тільки хрестів, а навіть і трави. Яцек Куронь закликав сучасне й майбутні покоління поляків та українців не припуститися помилок своїх предків. Крім того, на його думку, польська сторона має зрозуміти позицію львів'ян. Адже Польща для України є величезним політичним шансом на шляху до Європи. Так вважає відомий польський політик, а віднині і почесний громадянин міста Львова Яцек Куронь.
Буквально напередодні цієї події львів'яни мали змогу ще раз пересвідчитися у тому, що Куронь є переконаним прихильником українсько-польського поєднання. Адже він одним із перших на сторінках польської преси висловив застереження про те, аби у дискусії щодо польських військових поховань на Личаківському цвинтарі польська сторона зважала на позицію мешканців Львова. Послухайте матеріал Галини Терещук.
Серед почесних громадян Львова є вже Папа Римський Іван Павло 11, Збігнєв Бжезінський, Роберт Готц. Про присвоєння цього звання Яцеку Куроню перед львівськими райцями клопотала група українських політиків на чолі з Віктором Ющенком. Міськрада взяла це до уваги і 3 липня на своєму засіданні одноголосно надала відомому польському діячеві звання почесного громадянина Львова.
Як розповіли друзі пана Яцека, отримання такої відзнаки завжди було великою мрією Куроня. Його приятель, голова товариства “Надсяння “Володимир Середа каже: “Яцек Куронь народився у Львові у 1934 році і прожив тут 11 років. Часто у розмовах він пригадує свою рідну вулицю Стрийську, Стрийський парк, Львів… Для львів'ян -- це велика приємність мати такого почесного громадянина міста, який реально працює для українсько-польським поєднанням.”
Польський політик, інтелектуал, громадський діяч Яцек Куронь одним із перших на сторінках відомих польських видань висловив справді виважені міркування щодо польських військових поховань у Львові. Його статтю ”Маймо відвагу визнати: не йдеться про написи на цвинтарі орлят” було передруковано і в Україні. Яцек Куронь назвав у ній галас, який здійняли польські мас-медіа навколо цієї проблеми, інфантильним.
Він зазначив, що поляки примушують львів'ян погодитися на те, аби пантеон тріумфу польської зброї постав у місті, яке ті вважають серцем України, і аби він постійно нагадував українцям про поразку в українсько-польській війні 1918 року. “Однак у жодному польському місті немає знаків тріумфу німецької, російської чи якоїсь іншої зброї. Польща б ніколи на таке не погодилася,”- цитую слова Яцека Куроня. У цій статті він нагадує своїм співвітчизникам назви польських міст, де до війни були цвинтарі, на яких поховані тисячі українських вояків. Там донині немає не тільки хрестів, а навіть і трави. Яцек Куронь закликав сучасне й майбутні покоління поляків та українців не припуститися помилок своїх предків. Крім того, на його думку, польська сторона має зрозуміти позицію львів'ян. Адже Польща для України є величезним політичним шансом на шляху до Європи. Так вважає відомий польський політик, а віднині і почесний громадянин міста Львова Яцек Куронь.
