Прага, 8 липня 2002 – Убивство в суботу віце-президента перехідної влади Афганістану Хаджи Абдул-Кадіра посилює політичну загрозу становищу й самого нинішнього афганського керівника Хаміда Карзая, яке вже зазнало удару тиждень тому, коли американські війська помилково знищили майже півсотні людей на святі заручин в одному селі. Тепер, кажуть оглядачі, Карзая може врятувати тільки швидке розстеження вбивства віце-президента, встановлення й покарання злочинців. А от у понищене американським нальотом село йому їхати не радять…
Призначеного лише минулого місяця віце-президента й міністра громадських робіт Афганістану Хаджи Абдул-Кадіра, якого в суботу розстріляли невідомі просто біля його міністерства в Кабулі, в неділю ховали в Джалалабаді, столиці його рідної провінції Нанґархар, понад десять тисяч осіб.
Та ще більше підстав сумувати, ніж прихильники загиблого, має тепер президент Хамід Карзай: це вбивство підірвало сподівання на більшу безпеку за нової влади й стало ударом по політичній стабільності, і в першу чергу по найбільшій етнічній групі Афганістану – пуштунах, які почуваються недопредставлені у владі.
Забитий віце-президент, а перед тим відомий іще в боях проти радянської окупації польовий командир Хаджи Абдул-Кадір був тим часом після Хаміда Карзая найпомітнішим пуштуном у нинішній перехідній афганській владі, в якій переважають афганські таджики. Як сказав у понеділок журналістам у Кабулі речник міністерства закордонних справ Афганістану Омар Самад, «Це втрата важливої постави в уряді – афганця, якого поважали всі афганці, з усіх етнічних груп, того, хто боровся проти тероризму, проти вторгнень…»
Так, саме Абдул-Кадір, давній губернатор провінції Нанґархар іще з доталібських часів, який не приєднався до здебільшого пуштунського руху Талебан і став упливовим діячем протиталібського, переважно таджицько-узбецького Північного альянсу, міг би стати тією ланкою, що зміцнила би прихильність пуштунів до нової влади. Тепер, кажуть аналітики, такої поважаної всіма сторонами особи серед пуштунів, мабуть, більше й немає.
Тож, на думку оглядачів, єдиним виходом для Хаміда Карзая, щоби зберегти нетривку єдність Афганістану, є тепер щонайшвидше знайти й покарати невідомих убивць – які можуть бути і з лав Талебану чи Аль-Каєди, а чи й із кланів суперників Абдул-Кадіра, який контролював одну з найбагатших торговельно-контрабандно-опійних провінцій на кордоні з Пакистаном.
Відповідальність за вбивство на себе ніхто не взяв. Дванадцятьох підозрюваних у причетності до нього вже затримано – але вони цю причетність заперечують. А Карзай уже звернувся в понеділок до Міжнародних допомогових сил безпеки по допомогу в розстеженні. Але йому пригадують, як п’ять місяців тому так само таємничі нападники вбили тодішнього міністра туризму й цивільної авіації Абдул-Рехмана – а їх і досі не встановлено. Це безумовно додало почуття вседозволеності в країні, де зброю має кожен підліток.
Іще одним джерелом напруженості є помилковий повітряний наліт американців на афганське село Дехравад минулого понеділка, де, за словами афганців, було вбито 48 і поранено 117 осіб. Хоча міжнародна комісія не змогла достеменно підтвердити всі ці твердження, інцидент вочевидь таки стався – і в неділю командувач американських військ в Афганістані генерал-лейтенант Дан МакНіл сам прибув для примирення до цього села в провінції Урузґан. Він, за повідомленнями, приємно поговорив зі старійшиною села й губернатором провінції й пообіцяв задля безпеки й допомоги розташувати в селі американський підрозділ.
Але генералова невимушена розмова з начальством не розрадила розлючених мешканців села, які вважають, що американці тепер діють, як колись росіяни – а саме, мовляв, хочуть захопити Афганістан, – а центральна афганська влада їм у цьому сприяє.
І коли президент Хамід Карзай теж захотів було сам висловити співчуття постраждалим у Дехраваді, губернаторові провінції довелося принаймні наразі відрадити його від поїздки…
Призначеного лише минулого місяця віце-президента й міністра громадських робіт Афганістану Хаджи Абдул-Кадіра, якого в суботу розстріляли невідомі просто біля його міністерства в Кабулі, в неділю ховали в Джалалабаді, столиці його рідної провінції Нанґархар, понад десять тисяч осіб.
Та ще більше підстав сумувати, ніж прихильники загиблого, має тепер президент Хамід Карзай: це вбивство підірвало сподівання на більшу безпеку за нової влади й стало ударом по політичній стабільності, і в першу чергу по найбільшій етнічній групі Афганістану – пуштунах, які почуваються недопредставлені у владі.
Забитий віце-президент, а перед тим відомий іще в боях проти радянської окупації польовий командир Хаджи Абдул-Кадір був тим часом після Хаміда Карзая найпомітнішим пуштуном у нинішній перехідній афганській владі, в якій переважають афганські таджики. Як сказав у понеділок журналістам у Кабулі речник міністерства закордонних справ Афганістану Омар Самад, «Це втрата важливої постави в уряді – афганця, якого поважали всі афганці, з усіх етнічних груп, того, хто боровся проти тероризму, проти вторгнень…»
Так, саме Абдул-Кадір, давній губернатор провінції Нанґархар іще з доталібських часів, який не приєднався до здебільшого пуштунського руху Талебан і став упливовим діячем протиталібського, переважно таджицько-узбецького Північного альянсу, міг би стати тією ланкою, що зміцнила би прихильність пуштунів до нової влади. Тепер, кажуть аналітики, такої поважаної всіма сторонами особи серед пуштунів, мабуть, більше й немає.
Тож, на думку оглядачів, єдиним виходом для Хаміда Карзая, щоби зберегти нетривку єдність Афганістану, є тепер щонайшвидше знайти й покарати невідомих убивць – які можуть бути і з лав Талебану чи Аль-Каєди, а чи й із кланів суперників Абдул-Кадіра, який контролював одну з найбагатших торговельно-контрабандно-опійних провінцій на кордоні з Пакистаном.
Відповідальність за вбивство на себе ніхто не взяв. Дванадцятьох підозрюваних у причетності до нього вже затримано – але вони цю причетність заперечують. А Карзай уже звернувся в понеділок до Міжнародних допомогових сил безпеки по допомогу в розстеженні. Але йому пригадують, як п’ять місяців тому так само таємничі нападники вбили тодішнього міністра туризму й цивільної авіації Абдул-Рехмана – а їх і досі не встановлено. Це безумовно додало почуття вседозволеності в країні, де зброю має кожен підліток.
Іще одним джерелом напруженості є помилковий повітряний наліт американців на афганське село Дехравад минулого понеділка, де, за словами афганців, було вбито 48 і поранено 117 осіб. Хоча міжнародна комісія не змогла достеменно підтвердити всі ці твердження, інцидент вочевидь таки стався – і в неділю командувач американських військ в Афганістані генерал-лейтенант Дан МакНіл сам прибув для примирення до цього села в провінції Урузґан. Він, за повідомленнями, приємно поговорив зі старійшиною села й губернатором провінції й пообіцяв задля безпеки й допомоги розташувати в селі американський підрозділ.
Але генералова невимушена розмова з начальством не розрадила розлючених мешканців села, які вважають, що американці тепер діють, як колись росіяни – а саме, мовляв, хочуть захопити Афганістан, – а центральна афганська влада їм у цьому сприяє.
І коли президент Хамід Карзай теж захотів було сам висловити співчуття постраждалим у Дехраваді, губернаторові провінції довелося принаймні наразі відрадити його від поїздки…
