Київ, 1 липня 2003 року.
Сергій Грабовський
Вітаємо вас, шановні слухачі! Те, про що ми будемо сьогодні вести мову, думаю, шокує значну частину з-поміж вас. Але пошук історичної правди вимагає відмови від будь-яких міфів. З вами у цьому пошуку, як завжди, Сергій Грабовський, журналіст радіо “Свобода”, і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.
Голос Берії: “Великий Ленин основал нашу партию, привел ее к победе, пролетарской революции”.
Максим Стріха
Ви чули голос людини, яку впродовж останнього півстоліття практично всі вважають демонічною істотою, яка завдала чи не найбільше лих народам колишнього Радянського Союзу. Лаврентій Павлович Берія.
Сергій Грабовський
Ми не збираємося ані реабілітувати, ані ще глибше втоптувати у бруд нашого персонажа. Ми не будемо відстежувати й оцінювати всю його діяльність. У фокусі нашої уваги – лише один вимір ста чотирнадцяти днів діяльності Лаврентія Берії після смерті Сталіна, коли Берія став одним із найвпливовіших керівників Совєтського Союзу, а саме – беріївська національна політика і беріївська українізація, як не парадоксально для слухача звучить це словосполучення.
Володимир Ляшко
“Із виступів на пленумі ЦК КПСС, який відбувся у Москві з 2 по 7 липня, і обговорював перше і головне питання “Про злочинні антипартійні і антидержавні дії Берії”:
Член президії ЦК КПСС Малєнков: «...Берія при обговоренні німецького питання пропонував не спрямувати курс на форсоване будівництво соціалізму, а відмовитися від всякого курсу на соціалізм у Німецькій демократичній республіці і тримати курс на буржуазну Німеччину...»
Колишній член політбюро Андрєєв: «Він почав дискредитувати ім‘я товариша Сталіна, наводити тінь на найбільшу після Леніна людину...Я не сумніваюсь, що саме під його тиском невдовзі після смерті товариша Сталіна раптом зникають з преси згадки про Сталіна...З‘явилося казна-звідки питання про культ особи...»
Кириченко, перший секретар ЦК Компартії України: «У записці Берії незрозуміло чому фігурують такі терміни: “західноукраїнська інтелігенція”, “західноукраїнські кадри”, “русаки”, “русифікація”... І це в той час, коли на Україні давно вийшли з ужитку ці слова. Український і совєтський народ – єдина сім‘я...”
Сергій Грабовський
Хто ж він був, Лаврентій Берія? Звернемося до фактів.
Усупереч поширеній думці, Берія не надто тривалий час очолював совєтські органи внутрішніх справ. Він був керівником НКВД з 1938 по 1945 роки. Після цього він став заступником голови совєтського уряду, з дуже конкретним таємним дорученням: керівництво ядерною і ракетною програмами. Знову очолив міністерство внутрішніх справ (об‘єднане з держбезпекою) Берія тільки після смерті Сталіна.
26 березня 1953 року Берія подав у президію ЦК КПСС доповідну з додатком у вигляді проекту указу “Про амністію”. Пропозиція Берії щодо амністії була миттєво затверджена. 28 березня указ був опублікований. На волю вийшли мільйон двісті тисяч в‘язнів. Третина серед них були українцями...Всупереч усталеній думці, більшість, хто вийшли на волю, не були кримінальними злочинцями. Берія пропонував обміркувати і широку амністію для політв‘язнів – але цю його пропозицію президія ЦК КПСС відхилила.
Максим Стріха
Безумовно, Берія був абсолютно цинічною людиною, і, хоч як це парадоксально звучить, я міг би навіть схарактеризувати його, якщо реконструювати його справжні погляди, як антикомуніста. І тут він справді, очевидно, тим різнився від відданого ленінця Хрущова, бо Берія, схоже, дуже добре знав ціну всім словам про перевагу радянського ладу, про передову радянську науку ( якою, власне, він сам керував...), про переможну радянську армію.
Не мав Берія, на відміну від Сталіна, і великих сентиментів до російського народу. Отже, чи міг з Берії вийти такий собі радянський Ден Сяопін за інших політичних розкладів? Можливо, і так, особливо, якщо врахувати, що в економіці Берія в усьому покладався на Малєнкова – того, котрий врешті-решт його і зрадив, – але згадаємо, що Малєнков виступав за пріоритетний розвиток легкої і харчової промисловості, за економічні реформи.. Він, очевидно, був лихою людиною. У нього справді “по шию” руки в крові, що, правда, не означає, що рівень цієї крові на інших, названих інших радянських вождях нижчий. Але, на відміну від інших, Берія, очевидно, справді зрозумів безперспективність комунізму і шукав виходу з ситуації, не бажаючи втрачати велику державу і особисту владу...
Сергій Грабовський
Одним із моментів такого пошуку була беріївська національна політка, яка і є предметом нашої особливої уваги. Ось, що пише сучасний російський історик професор Борис Соколов:
“Побоюючись, що відцентрові тенденції коли-небудь можуть розвалити Совєтський Союз, він запропонував хоча б частково задовольнити національні почуття жителів республік. За задумом Берії, керівниками компартій і основних відомств мали стати представники корінної національності. Було запропоновано сформувати національні армії, заснувати національні ордени (наприклад, у Грузії – Шота Руставелі, на Україні – Тараса Шевченка тощо), перевести діловодство на національні мови, більше уваги присвячувати національній інтелігенції.
Досвід війни переконав Лаврентія Павловича, що далеко не всі совєтські народи готові були йти у бій “За Родіну, за Сталіна!” Його син, котрий побував на Західній Україні, підтвердив, що жителі приєднаних територій зовсім не раді своєму входженню до “сім‘ї братніх народів”. Серго Лаврентійович згадував: “Дуже сильне враження на мене справили захоплені повстанці. Багато хто з них був моїм перевесником. Освічені, переконані у своїй правоті молоді люди. Коли я розповів про бачене на Західній Україні батькові, він відреагував так: “А чому ти дивуєшся? Ці люди воюють за самостійну Україну. І в Грузії так само було, і в будь-якому іншому місці може бути. Зброєю їх на свій бік не закличеш...”
Сергій Грабовський
Спогади Серго Берії знаходять підтвердження у практичних заходах, здійснених 53-го року Лаврентієм Берія. Слово історику, професору Юрію Шаповалу.
Юрій Шаповал
Йдеться про підготовлену до президії ЦК КПРС, як тоді називалось Політбюро, записки про серйозні помилки і у проведенні колективізації в Прибалтиці, в Західній Україні, про брутальні порушення національної політики, а також про репресії у Прибалтиці, Білорусі і в Україні. Саме Берія був першим у тодішньому керівництві, хто вважав за доцільне виключити з політичного лексикону слово “бандит”, яким зазвичай називали учасників повстанського руху на Західній Україні: “В Україні немає ніяких бандитів, а є лише націоналістично налаштована частина населення.” Саме за наказом Лаврентія Берії до Москви привезли тоді одного з керівників закордонного представництва Української Головної Визвольної Ради Василя Охримовича, який був закинутий літаком до України, нагадаю, у жовтні 1952 року, і захоплений тоді ж. За вказівкою Берії, до тодішньої столиці радянського союзу з сибірського заслання привезли сестер Бандери, а з Володимирівської в’язниці президента УГВР Кирила Осьмака , а також Митрополита Йосипа Сліпого, якого так само намагалися використати для розв’язання західноукраїнських проблем.
Відтак можна було сподіватися на більш-менш серйозні зміни, насамперед, в західноукраїнському регіоні. Після того, як з Берії зробили діяча, який нібито мав на меті сприяти націоналізму, Йосипа Сліпого відправили на заслання, Кирила Осьмака - до Володимирівської в’язниці, а Василя Охримовича у березні 1954 розстріляли.
Максим Стріха
Я далекий від того, щоб стверджувати, що Берія справді по-людському симпатизував кардиналові, пізнішому, Сліпому, Охримовичу чи українському народові, в цілому. Ні, він очевидно, цими людськими категоріями взагалі нічого не міряв. Але віні вибудував свою схему боротьби за владу в Радянському союзі. І в цій схемі передбачалося значно більше місця для національних республік, для діячів цих національних республік, для культур цих національних республік, аніж в цій схемі, в якій було реалізовано пізніше Микитою Хрущовим і його союзниками-переможцями.
Сергій Грабовський
Подовжимо розповідь професора Шаповала про практичні кроки Берії в українському питанні.
Юрій Шаповал
В травні 53-го на засіданні Президії ЦК КПРС було ухвалено постанову питання Західних областей Української РСР, і це була постанова, прийнята саме за запискою Лаврентія Берії. Цим рішенням по суті було визнано серйозні масштаби і наслідки брутальних дій режиму на західноукраїнських землях і підкреслювалося, що боротьбу з націоналістичним підпіллям не можна вести лише шляхом масових репресій і чекістсько-військових операцій. Саме під впливом цього рішення пленум ЦК Компартії України 4 червня 1953 року увільнив з посади першого секретаря ЦК КПУ, беззастережного русофіла і антисеміта Леоніда Мельникова. За цих умов, міністром внутрішніх справ України у березні 1953 став генерал Павло Мешик, це був, безумовно, ставленик Берії, міністр, який, напевно, шокував своєю поведінкою своїх же колег.
Мешик підготував для Москви записку, в якій керівництво компартії України прямо звинувачувалося у брутальних діях при створенні колгоспів, насильстві, репресіях. Він критикував партократів у виступі на пленумі у червні 53-го. Як згадував генерал Павло Судоплатов, цей ставленик Берії міг зухвало порекомендувати першому секретареві ЦК КПУ навчатися української мови, а керівнику Київської обласної парторганізації Петру Шелесту повернути “позичений” для полювання пожежний катер...
Сергій Грабовський
Додам до цього свідчення інших істориків: міністерству внутрішніх справ УРСР Берія дав директиву брати на роботу тільки молодь, яка вільно володіє українською мовою. Звернімо увагу на два слова: “молодь” і “вільне володіння мовою”. Можна висловити припущення, що планувалася дуже велика чистка органів, і не тільки їх.
Максим Стріха
“Відкриваю у майбутнє двері я, там вітає нас товариш Берія” – так писав молодий український радянський поет, якому судилося дожити до наших часів і оспівати вже незалежну Україну. Справді, це видається парадоксальним: Берія, очевидно, був значно щирішим продовжувачем ленінської національної політики як того комплексу заходів, до яких вдавався пізній Ленін у напрямку істотних поступок націоналам.
Сергій Грабовський
Беріївська українізація, як і всі його перетворення, наштовхнулися на шалений опір партноменклатури. Юрій Шаповал завершує розповідь.
Юрій Шаповал
26 червня було взято під варту як змовника Лаврентія Берію, його колег. Зокрема, міністра Мешика відправили до Москви. Невдоволені ними вдосталь відігралися, бомбардуючи тоді центральні органи в Москві доносами в такому дусі: “прикриваючись фразами про потребу виправлення припущених перекручень національної політики, вони робили ставку на українських націоналістів та агентів Ватикану, намагалися відродити Уніатську церкву. Ворожа робота Мешика та його колег була складовою загальнодержавного плану ворога партії та народу, змовника Берії щодо поновлення капіталізм в СРСР”.
Скінчилося все цілком традиційно для радянської системи. Павло Мешик удостоївся пройти за одним з Берією вироком спеціального судового присутствія Верховного суду і, за офіційним повідомленням, вони разом, і ще кілька діячів спецслужби були розстріляні 23 грудня 1953 року.
Партія ще більше посилила контроль за діяльністю спецслужби, а особливо за її протидією українському буржуазному націоналізму. В Західній Україні було так, як було. Там тривало криваве протистояння.
Максим Стріха
«Дорогой товарищ Тито», - говорил Хрущов Никита, Виноват не ты, не я, Виновата Берия.»
Уже значно пізніше, коли відбулася реабілітація Сталіна, але не можна було повною мірою замовчати факти таборів і репресій чільних діячів комуністичної партії, відбулася дуже зручна підміна понять.
Сталін був добрий, чи майже добрий, комуністи були чесні, воєначальники загибли безвинно через те, що проти них виступили політичні авантюристи і іноземні шпигуни Єжов і Берія. Цей радянський міф робився навіть у таких добрих творах мистецтва, як знаменитий фільм “Каяття”. Ви пам’ятаєте, що головний герой має прототипом не Сталіна, це Лаврентій Павлович Берія.
Ще раз повторюся, Берія, очевидно, був абсолютно людиною цинічною, стовідсотковим послідовником Макіавеллі і людиною, яка дістала свій смертний вирок цілком заслужено, не як шпигун, а як людина, винна в загибелі невідомо якої кількості людей, але очевидно, яка вимірюється дуже багатьма.
Проте безсумнівно, що десталінізацію СРСР почав проводити не Микита Сергійович Хрущов, її розпочав ефективніше, інтенсивніше, цілеспрямованіше Лаврентій Берія, і хто знає, якби в липні 53 перемогли не Хрущов і не Малєнков, який зрадив свого союзника, а Берія з Мешиком, можливо, Радянський Союз і соціалістична система проіснували б значно менше.
Сергій Грабовський
На цьому ми прощаємося з вами. Вели радіожурнал “Країна Інкоґніта” Максим Стріха і Сергій Грабовський. Хай вам щастить, і хай Україна розкриває вам свої загадки. Говорить радіо “Свобода”.
Сергій Грабовський
Вітаємо вас, шановні слухачі! Те, про що ми будемо сьогодні вести мову, думаю, шокує значну частину з-поміж вас. Але пошук історичної правди вимагає відмови від будь-яких міфів. З вами у цьому пошуку, як завжди, Сергій Грабовський, журналіст радіо “Свобода”, і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.
Голос Берії: “Великий Ленин основал нашу партию, привел ее к победе, пролетарской революции”.
Максим Стріха
Ви чули голос людини, яку впродовж останнього півстоліття практично всі вважають демонічною істотою, яка завдала чи не найбільше лих народам колишнього Радянського Союзу. Лаврентій Павлович Берія.
Сергій Грабовський
Ми не збираємося ані реабілітувати, ані ще глибше втоптувати у бруд нашого персонажа. Ми не будемо відстежувати й оцінювати всю його діяльність. У фокусі нашої уваги – лише один вимір ста чотирнадцяти днів діяльності Лаврентія Берії після смерті Сталіна, коли Берія став одним із найвпливовіших керівників Совєтського Союзу, а саме – беріївська національна політика і беріївська українізація, як не парадоксально для слухача звучить це словосполучення.
Володимир Ляшко
“Із виступів на пленумі ЦК КПСС, який відбувся у Москві з 2 по 7 липня, і обговорював перше і головне питання “Про злочинні антипартійні і антидержавні дії Берії”:
Член президії ЦК КПСС Малєнков: «...Берія при обговоренні німецького питання пропонував не спрямувати курс на форсоване будівництво соціалізму, а відмовитися від всякого курсу на соціалізм у Німецькій демократичній республіці і тримати курс на буржуазну Німеччину...»
Колишній член політбюро Андрєєв: «Він почав дискредитувати ім‘я товариша Сталіна, наводити тінь на найбільшу після Леніна людину...Я не сумніваюсь, що саме під його тиском невдовзі після смерті товариша Сталіна раптом зникають з преси згадки про Сталіна...З‘явилося казна-звідки питання про культ особи...»
Кириченко, перший секретар ЦК Компартії України: «У записці Берії незрозуміло чому фігурують такі терміни: “західноукраїнська інтелігенція”, “західноукраїнські кадри”, “русаки”, “русифікація”... І це в той час, коли на Україні давно вийшли з ужитку ці слова. Український і совєтський народ – єдина сім‘я...”
Сергій Грабовський
Хто ж він був, Лаврентій Берія? Звернемося до фактів.
Усупереч поширеній думці, Берія не надто тривалий час очолював совєтські органи внутрішніх справ. Він був керівником НКВД з 1938 по 1945 роки. Після цього він став заступником голови совєтського уряду, з дуже конкретним таємним дорученням: керівництво ядерною і ракетною програмами. Знову очолив міністерство внутрішніх справ (об‘єднане з держбезпекою) Берія тільки після смерті Сталіна.
26 березня 1953 року Берія подав у президію ЦК КПСС доповідну з додатком у вигляді проекту указу “Про амністію”. Пропозиція Берії щодо амністії була миттєво затверджена. 28 березня указ був опублікований. На волю вийшли мільйон двісті тисяч в‘язнів. Третина серед них були українцями...Всупереч усталеній думці, більшість, хто вийшли на волю, не були кримінальними злочинцями. Берія пропонував обміркувати і широку амністію для політв‘язнів – але цю його пропозицію президія ЦК КПСС відхилила.
Максим Стріха
Безумовно, Берія був абсолютно цинічною людиною, і, хоч як це парадоксально звучить, я міг би навіть схарактеризувати його, якщо реконструювати його справжні погляди, як антикомуніста. І тут він справді, очевидно, тим різнився від відданого ленінця Хрущова, бо Берія, схоже, дуже добре знав ціну всім словам про перевагу радянського ладу, про передову радянську науку ( якою, власне, він сам керував...), про переможну радянську армію.
Не мав Берія, на відміну від Сталіна, і великих сентиментів до російського народу. Отже, чи міг з Берії вийти такий собі радянський Ден Сяопін за інших політичних розкладів? Можливо, і так, особливо, якщо врахувати, що в економіці Берія в усьому покладався на Малєнкова – того, котрий врешті-решт його і зрадив, – але згадаємо, що Малєнков виступав за пріоритетний розвиток легкої і харчової промисловості, за економічні реформи.. Він, очевидно, був лихою людиною. У нього справді “по шию” руки в крові, що, правда, не означає, що рівень цієї крові на інших, названих інших радянських вождях нижчий. Але, на відміну від інших, Берія, очевидно, справді зрозумів безперспективність комунізму і шукав виходу з ситуації, не бажаючи втрачати велику державу і особисту владу...
Сергій Грабовський
Одним із моментів такого пошуку була беріївська національна політка, яка і є предметом нашої особливої уваги. Ось, що пише сучасний російський історик професор Борис Соколов:
“Побоюючись, що відцентрові тенденції коли-небудь можуть розвалити Совєтський Союз, він запропонував хоча б частково задовольнити національні почуття жителів республік. За задумом Берії, керівниками компартій і основних відомств мали стати представники корінної національності. Було запропоновано сформувати національні армії, заснувати національні ордени (наприклад, у Грузії – Шота Руставелі, на Україні – Тараса Шевченка тощо), перевести діловодство на національні мови, більше уваги присвячувати національній інтелігенції.
Досвід війни переконав Лаврентія Павловича, що далеко не всі совєтські народи готові були йти у бій “За Родіну, за Сталіна!” Його син, котрий побував на Західній Україні, підтвердив, що жителі приєднаних територій зовсім не раді своєму входженню до “сім‘ї братніх народів”. Серго Лаврентійович згадував: “Дуже сильне враження на мене справили захоплені повстанці. Багато хто з них був моїм перевесником. Освічені, переконані у своїй правоті молоді люди. Коли я розповів про бачене на Західній Україні батькові, він відреагував так: “А чому ти дивуєшся? Ці люди воюють за самостійну Україну. І в Грузії так само було, і в будь-якому іншому місці може бути. Зброєю їх на свій бік не закличеш...”
Сергій Грабовський
Спогади Серго Берії знаходять підтвердження у практичних заходах, здійснених 53-го року Лаврентієм Берія. Слово історику, професору Юрію Шаповалу.
Юрій Шаповал
Йдеться про підготовлену до президії ЦК КПРС, як тоді називалось Політбюро, записки про серйозні помилки і у проведенні колективізації в Прибалтиці, в Західній Україні, про брутальні порушення національної політики, а також про репресії у Прибалтиці, Білорусі і в Україні. Саме Берія був першим у тодішньому керівництві, хто вважав за доцільне виключити з політичного лексикону слово “бандит”, яким зазвичай називали учасників повстанського руху на Західній Україні: “В Україні немає ніяких бандитів, а є лише націоналістично налаштована частина населення.” Саме за наказом Лаврентія Берії до Москви привезли тоді одного з керівників закордонного представництва Української Головної Визвольної Ради Василя Охримовича, який був закинутий літаком до України, нагадаю, у жовтні 1952 року, і захоплений тоді ж. За вказівкою Берії, до тодішньої столиці радянського союзу з сибірського заслання привезли сестер Бандери, а з Володимирівської в’язниці президента УГВР Кирила Осьмака , а також Митрополита Йосипа Сліпого, якого так само намагалися використати для розв’язання західноукраїнських проблем.
Відтак можна було сподіватися на більш-менш серйозні зміни, насамперед, в західноукраїнському регіоні. Після того, як з Берії зробили діяча, який нібито мав на меті сприяти націоналізму, Йосипа Сліпого відправили на заслання, Кирила Осьмака - до Володимирівської в’язниці, а Василя Охримовича у березні 1954 розстріляли.
Максим Стріха
Я далекий від того, щоб стверджувати, що Берія справді по-людському симпатизував кардиналові, пізнішому, Сліпому, Охримовичу чи українському народові, в цілому. Ні, він очевидно, цими людськими категоріями взагалі нічого не міряв. Але віні вибудував свою схему боротьби за владу в Радянському союзі. І в цій схемі передбачалося значно більше місця для національних республік, для діячів цих національних республік, для культур цих національних республік, аніж в цій схемі, в якій було реалізовано пізніше Микитою Хрущовим і його союзниками-переможцями.
Сергій Грабовський
Подовжимо розповідь професора Шаповала про практичні кроки Берії в українському питанні.
Юрій Шаповал
В травні 53-го на засіданні Президії ЦК КПРС було ухвалено постанову питання Західних областей Української РСР, і це була постанова, прийнята саме за запискою Лаврентія Берії. Цим рішенням по суті було визнано серйозні масштаби і наслідки брутальних дій режиму на західноукраїнських землях і підкреслювалося, що боротьбу з націоналістичним підпіллям не можна вести лише шляхом масових репресій і чекістсько-військових операцій. Саме під впливом цього рішення пленум ЦК Компартії України 4 червня 1953 року увільнив з посади першого секретаря ЦК КПУ, беззастережного русофіла і антисеміта Леоніда Мельникова. За цих умов, міністром внутрішніх справ України у березні 1953 став генерал Павло Мешик, це був, безумовно, ставленик Берії, міністр, який, напевно, шокував своєю поведінкою своїх же колег.
Мешик підготував для Москви записку, в якій керівництво компартії України прямо звинувачувалося у брутальних діях при створенні колгоспів, насильстві, репресіях. Він критикував партократів у виступі на пленумі у червні 53-го. Як згадував генерал Павло Судоплатов, цей ставленик Берії міг зухвало порекомендувати першому секретареві ЦК КПУ навчатися української мови, а керівнику Київської обласної парторганізації Петру Шелесту повернути “позичений” для полювання пожежний катер...
Сергій Грабовський
Додам до цього свідчення інших істориків: міністерству внутрішніх справ УРСР Берія дав директиву брати на роботу тільки молодь, яка вільно володіє українською мовою. Звернімо увагу на два слова: “молодь” і “вільне володіння мовою”. Можна висловити припущення, що планувалася дуже велика чистка органів, і не тільки їх.
Максим Стріха
“Відкриваю у майбутнє двері я, там вітає нас товариш Берія” – так писав молодий український радянський поет, якому судилося дожити до наших часів і оспівати вже незалежну Україну. Справді, це видається парадоксальним: Берія, очевидно, був значно щирішим продовжувачем ленінської національної політики як того комплексу заходів, до яких вдавався пізній Ленін у напрямку істотних поступок націоналам.
Сергій Грабовський
Беріївська українізація, як і всі його перетворення, наштовхнулися на шалений опір партноменклатури. Юрій Шаповал завершує розповідь.
Юрій Шаповал
26 червня було взято під варту як змовника Лаврентія Берію, його колег. Зокрема, міністра Мешика відправили до Москви. Невдоволені ними вдосталь відігралися, бомбардуючи тоді центральні органи в Москві доносами в такому дусі: “прикриваючись фразами про потребу виправлення припущених перекручень національної політики, вони робили ставку на українських націоналістів та агентів Ватикану, намагалися відродити Уніатську церкву. Ворожа робота Мешика та його колег була складовою загальнодержавного плану ворога партії та народу, змовника Берії щодо поновлення капіталізм в СРСР”.
Скінчилося все цілком традиційно для радянської системи. Павло Мешик удостоївся пройти за одним з Берією вироком спеціального судового присутствія Верховного суду і, за офіційним повідомленням, вони разом, і ще кілька діячів спецслужби були розстріляні 23 грудня 1953 року.
Партія ще більше посилила контроль за діяльністю спецслужби, а особливо за її протидією українському буржуазному націоналізму. В Західній Україні було так, як було. Там тривало криваве протистояння.
Максим Стріха
«Дорогой товарищ Тито», - говорил Хрущов Никита, Виноват не ты, не я, Виновата Берия.»
Уже значно пізніше, коли відбулася реабілітація Сталіна, але не можна було повною мірою замовчати факти таборів і репресій чільних діячів комуністичної партії, відбулася дуже зручна підміна понять.
Сталін був добрий, чи майже добрий, комуністи були чесні, воєначальники загибли безвинно через те, що проти них виступили політичні авантюристи і іноземні шпигуни Єжов і Берія. Цей радянський міф робився навіть у таких добрих творах мистецтва, як знаменитий фільм “Каяття”. Ви пам’ятаєте, що головний герой має прототипом не Сталіна, це Лаврентій Павлович Берія.
Ще раз повторюся, Берія, очевидно, був абсолютно людиною цинічною, стовідсотковим послідовником Макіавеллі і людиною, яка дістала свій смертний вирок цілком заслужено, не як шпигун, а як людина, винна в загибелі невідомо якої кількості людей, але очевидно, яка вимірюється дуже багатьма.
Проте безсумнівно, що десталінізацію СРСР почав проводити не Микита Сергійович Хрущов, її розпочав ефективніше, інтенсивніше, цілеспрямованіше Лаврентій Берія, і хто знає, якби в липні 53 перемогли не Хрущов і не Малєнков, який зрадив свого союзника, а Берія з Мешиком, можливо, Радянський Союз і соціалістична система проіснували б значно менше.
Сергій Грабовський
На цьому ми прощаємося з вами. Вели радіожурнал “Країна Інкоґніта” Максим Стріха і Сергій Грабовський. Хай вам щастить, і хай Україна розкриває вам свої загадки. Говорить радіо “Свобода”.
