Белград, 19 серпня 2003 – Кабiнет мiнiстрiв планував до кiнця року приватизувати тисячу компанiй i отримати вiд продажi мiльярд доларiв. План уже перевиконаний, оскiльки в державну касу лише вiд приватизацiї двох тютюнових заводiв влилося шiстсот мiльйонiв. Проте не усi покупцi такi щедрi. Зрештою, працiвники найчастiше не знають iмен нових власникiв, якi ховаються за звучними мiжнародними консорцiумами. В численних випадках виявилося, що власниками пiдприємств стали їхнi директори або новоспеченi бiзнесмени, котрi подали фальшивi банкiвськi гарантiї. Вони таким чином за дрiбнi грошi здобули велике майно й намагаються якомога швидше без будь-яких iнвестицiй збiльшити свої прибутки за рахунок працiвникiв.
Згiдно з опитуваннями, лише 20% громадян задоволенi приватизацiєю. Вдвiчi бiльше є таких, котрi вважають, що процес проходить повiльно, неефективно й нечесно. Двадцять відсотків , навпаки, упевненi, що усе вiдбувається надто швидко й, знову, нечесно.
А щодо нових власникiв думки подiленi. 40% громадян продаж державних компанiй чужинцям ототожнюють iз продажем нацiонального суверенiтету Сербiї. Половину з них це обурює, iншим байдуже. 35 % кажуть, що йдеться про невiдворотний процес та що немає нiчого гiршого вiд iзоляцiї.
Коли ж ідеться про дохiд вiд приватизацiї, одна третина громадян стверджує, що грошi розкрадуть або розтратять урядовцi. Одна третина вiрить, що капiтал вiд приватизацiї буде iнвестований у розвиток економiки.
Урядовцi й економiсти запевняють, що не треба боятися глобалiзацiї. Сербiя за рiвнем життя перебуває на самому європейському днi. Її знесиленому й застарiлому господарству конче потрiбнi закордоннi iнвестицiї. А компанiям необхiднi новi, динамiчнi керiвники. Проурядова газета “Полiтика” попереджає, що треба забути колишнє самоврядування, коли усiх працiвникiв називали спiввласниками заводiв. Фактичним власником була держава, котра наразi продає не якесь цiнне майно, а свої власницькi права. Новi власники купують не робочий клас, а найманих працiвникiв. Згадана газета робить висновок, що Сербiя не смiє залишитися у хвостi Європи, куди вона потрапила через iзоляцiю. Якщо вона хоче вийти звідти , то мусить прийняти усi правила й ризики гри на великому, мiжнародному теренi.
Згiдно з опитуваннями, лише 20% громадян задоволенi приватизацiєю. Вдвiчi бiльше є таких, котрi вважають, що процес проходить повiльно, неефективно й нечесно. Двадцять відсотків , навпаки, упевненi, що усе вiдбувається надто швидко й, знову, нечесно.
А щодо нових власникiв думки подiленi. 40% громадян продаж державних компанiй чужинцям ототожнюють iз продажем нацiонального суверенiтету Сербiї. Половину з них це обурює, iншим байдуже. 35 % кажуть, що йдеться про невiдворотний процес та що немає нiчого гiршого вiд iзоляцiї.
Коли ж ідеться про дохiд вiд приватизацiї, одна третина громадян стверджує, що грошi розкрадуть або розтратять урядовцi. Одна третина вiрить, що капiтал вiд приватизацiї буде iнвестований у розвиток економiки.
Урядовцi й економiсти запевняють, що не треба боятися глобалiзацiї. Сербiя за рiвнем життя перебуває на самому європейському днi. Її знесиленому й застарiлому господарству конче потрiбнi закордоннi iнвестицiї. А компанiям необхiднi новi, динамiчнi керiвники. Проурядова газета “Полiтика” попереджає, що треба забути колишнє самоврядування, коли усiх працiвникiв називали спiввласниками заводiв. Фактичним власником була держава, котра наразi продає не якесь цiнне майно, а свої власницькi права. Новi власники купують не робочий клас, а найманих працiвникiв. Згадана газета робить висновок, що Сербiя не смiє залишитися у хвостi Європи, куди вона потрапила через iзоляцiю. Якщо вона хоче вийти звідти , то мусить прийняти усi правила й ризики гри на великому, мiжнародному теренi.
