Прага, 5 серпня 2005 - Майже 6 років живе в Токіо колишня киянка Наталія Гудзій. Власне, киянкою вона стала після вибуху на Чорнобильській АЕС 26-го квітня 86-го року, коли мешканці прилеглих до АЕС населених пунктів змушені були покидати свої домівки.
В Києві Наталка вступила до музичної школи, де вивчала спів та гру на бандурі і водночас відвідувала заняття дитячого ансамблю “Червона калина”, довкола якого гуртувалися діти, евакуйовані з Чорнобильської зони.
Одного дня ансамбль дістав запрошення з Японії для проведення благодійних концертів, кошти з яких мали піти на допомогу дітям, потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
Наталія Гудзій
Одного разу нас запросили до Японії з “Червоною калиною”, з ансамблем для благодійних концертів. Кошти, які будуть зібрані, будуть надіслані для постраждалих дітей від Чорнобильської аварії.
Усіх запросила в Токіо організація чорнобильська, і ми вперше, коли приїхали з дітьми з “Червоної калини”, то ми кілька давали концерти по всій Японії.
Людмила Литовченко
А скільки Вам було на той час років?
Наталія Гудзій
16 років. Потім ми повернулися до України, і через рік нас викликали ще раз, і знову ми давали ці благодійні концерти. Після цього мене запросили одну як солістку, і три місяці я їздила вже лише з концертами по Японії. За три місяці я дала 29 концертів.
Після цього я повернулася до України, але за перебування тут в Японії, країну цю дуже полюбила, хотілося знову туди повернутися.
І вже четвертий раз я сюди приїхала з метою навчатися в школі японської мови, давала концерти, це був мій 4-тий приїзд. Мені було тоді 19 років. То я вже постійно тут, вже 5,5 років.
Людмила Литовченко
Ви пережили Чорнобильську трагедію, і ви напевне якщо не особисто, так би мовити, зблизька, то здалеку з інформації знаєте, як українська держава ставиться до жертв Чорнобиля. І Ви на власні очі бачите Японію.
Минуло багато років від тієї трагедії, але як на загал, яка атмосфера в Японії, серед японців щодо трагедії в Хіросімі та Нагасакі?
Наталія Гудзій
Це згадується постійно. Шкода, що про Чорнобильську аварію, от пройшло вже 19 років, і про неї починають забувати. Якщо перший час постраждалим допомагали людям в різному розумінні цього слова, то зараз ця допомога стає все меншою і, практично, вже нічого не залишається. І в нас про це дуже мало йде розмов, йде передач.
А у них вже стільки років пройшло, але все одно і по телебаченню дуже багато передач, і завжди йдуть розмови про це. Звичайно, на великі роковини само собою, але, скажемо, в їхньому повсякденному житті це не забувається. Навіть я з іншої країни, але все ж таки це відчуваю.
Людмила Литовченко
Пані Наталю, скажіть будь ласка, як Ви почуваєтеся в Японії? Ваше особисте відчуття в родині, я знаю, що ви маєте чоловіка-японця, правда?
Наталія Гудзій
Так.
Людмила Литовченко
Серед японців, серед ваших новонабулих друзів?
Наталія Гудзій
Ви знаєте, як я ще приїхала сюди, я була дуже молодою та юною, з мовою було багато проблем, все ж таки культура інша. Звичайно, було трохи важкувато, але я вже настільки звикла тут, зустріла своє щастя тут, для мене це вже як би моя друга Батьківщина стала.
Я Богу вдячна за те, що в мене є такий шанс виступати в Японії з концертами, і через ці концерти розповідати японцям про чорнобильську аварію, щоб про неї не забували, щоб ніколи такого не повторилося.
Людмила Литовченко
Пані Наталю, як Ви відчували на собі ставлення до таких людей, які пережили Чорнобильську трагедію?
Наталія Гудзій
Звичайно, є люди, які не знають, але загалом дуже багато людей знають про Чорнобиль, і вони дуже тепло відносяться,
не так, що це сталося в якійсь дуже далекій від них країні, не ставляться так, щоб це їх не стосується. А дуже з розумінням до Чорнобильської трагедії, з відкритим серцем вони намагаються хоч чимось допомогти дітям, які постраждали.
Тому мені дуже тут подобається, дуже пощастило, що маю такий шанс через свої концерти передавати японцям нашу українську культуру, нашу українську музику, український спів.
Людмила Литовченко
Це була мешканка Токіо, свідок Чорнобильської катастрофи, бандуристка Наталія Гудзій.
В Києві Наталка вступила до музичної школи, де вивчала спів та гру на бандурі і водночас відвідувала заняття дитячого ансамблю “Червона калина”, довкола якого гуртувалися діти, евакуйовані з Чорнобильської зони.
Одного дня ансамбль дістав запрошення з Японії для проведення благодійних концертів, кошти з яких мали піти на допомогу дітям, потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
Наталія Гудзій
Одного разу нас запросили до Японії з “Червоною калиною”, з ансамблем для благодійних концертів. Кошти, які будуть зібрані, будуть надіслані для постраждалих дітей від Чорнобильської аварії.
Усіх запросила в Токіо організація чорнобильська, і ми вперше, коли приїхали з дітьми з “Червоної калини”, то ми кілька давали концерти по всій Японії.
Людмила Литовченко
А скільки Вам було на той час років?
Наталія Гудзій
16 років. Потім ми повернулися до України, і через рік нас викликали ще раз, і знову ми давали ці благодійні концерти. Після цього мене запросили одну як солістку, і три місяці я їздила вже лише з концертами по Японії. За три місяці я дала 29 концертів.
Після цього я повернулася до України, але за перебування тут в Японії, країну цю дуже полюбила, хотілося знову туди повернутися.
І вже четвертий раз я сюди приїхала з метою навчатися в школі японської мови, давала концерти, це був мій 4-тий приїзд. Мені було тоді 19 років. То я вже постійно тут, вже 5,5 років.
Людмила Литовченко
Ви пережили Чорнобильську трагедію, і ви напевне якщо не особисто, так би мовити, зблизька, то здалеку з інформації знаєте, як українська держава ставиться до жертв Чорнобиля. І Ви на власні очі бачите Японію.
Минуло багато років від тієї трагедії, але як на загал, яка атмосфера в Японії, серед японців щодо трагедії в Хіросімі та Нагасакі?
Наталія Гудзій
Це згадується постійно. Шкода, що про Чорнобильську аварію, от пройшло вже 19 років, і про неї починають забувати. Якщо перший час постраждалим допомагали людям в різному розумінні цього слова, то зараз ця допомога стає все меншою і, практично, вже нічого не залишається. І в нас про це дуже мало йде розмов, йде передач.
А у них вже стільки років пройшло, але все одно і по телебаченню дуже багато передач, і завжди йдуть розмови про це. Звичайно, на великі роковини само собою, але, скажемо, в їхньому повсякденному житті це не забувається. Навіть я з іншої країни, але все ж таки це відчуваю.
Людмила Литовченко
Пані Наталю, скажіть будь ласка, як Ви почуваєтеся в Японії? Ваше особисте відчуття в родині, я знаю, що ви маєте чоловіка-японця, правда?
Наталія Гудзій
Так.
Людмила Литовченко
Серед японців, серед ваших новонабулих друзів?
Наталія Гудзій
Ви знаєте, як я ще приїхала сюди, я була дуже молодою та юною, з мовою було багато проблем, все ж таки культура інша. Звичайно, було трохи важкувато, але я вже настільки звикла тут, зустріла своє щастя тут, для мене це вже як би моя друга Батьківщина стала.
Я Богу вдячна за те, що в мене є такий шанс виступати в Японії з концертами, і через ці концерти розповідати японцям про чорнобильську аварію, щоб про неї не забували, щоб ніколи такого не повторилося.
Людмила Литовченко
Пані Наталю, як Ви відчували на собі ставлення до таких людей, які пережили Чорнобильську трагедію?
Наталія Гудзій
Звичайно, є люди, які не знають, але загалом дуже багато людей знають про Чорнобиль, і вони дуже тепло відносяться,
не так, що це сталося в якійсь дуже далекій від них країні, не ставляться так, щоб це їх не стосується. А дуже з розумінням до Чорнобильської трагедії, з відкритим серцем вони намагаються хоч чимось допомогти дітям, які постраждали.
Тому мені дуже тут подобається, дуже пощастило, що маю такий шанс через свої концерти передавати японцям нашу українську культуру, нашу українську музику, український спів.
Людмила Литовченко
Це була мешканка Токіо, свідок Чорнобильської катастрофи, бандуристка Наталія Гудзій.
