- Насамперед, 24 серпня – це день народження української нації. Це наше колективне, загальнонародне, загальнодержавне свято. Як людина, дитина не може народитися без батьків , так і нація не може ствердитися без держави. І прикметно, що державні пологи ми мали двічі. А 24 серпня 1991 року держава народилася назавжди. І той факт, що більшість людей ( точніше – багато людей , як показали соціологічні дослідження) поки що не сприймає це як свято, говорить про те , що люди ставляться до цієї дати , як до події, яка заохочує, спонукає, зобов’язує кожного з нас до великої роботи.
А в той же час ми спостерігаємо таку тенденцію, що зростає кількість людей , які підтримують і бачать своє життя у незалежній державі. А отже свято – це підведення підсумків того, що зроблено, і окреслення нових завдань. А їх дуже багато, що вимагає консолідації українського суспільства. Тому в цей день, я думаю, ми повинні звертатися до першовитоків нашої державності і говорити про ті завдання, які стоять перед Україною, і ті умови, ті передумови, які покликані розв’язати ці завдання. А вони великі, відповідальні і складні.
- Як Ви вважаєте, чому сьогодні ще у міжнародних оцінках інколи звучить, що от для того, щоб тісніше співпрацювати з Україною, потрібно чекати до наступних парламентських виборів?
- Це, очевидно, пов’язано із тим, як у нас організовувалися і проводилися виборчі кампанії. Очевидно, це пов’язано зі складним, драматичним перебігом навіть президентської кампанії. З тим, що точка неповернення назад Україною буде пройдена після парламентських виборів 2006 року. Це моє бачення, це моє сприйняття. Хоча я переконаний, що не потрібно вичікувати, а слід працювати з Україною, бо Україна була, є і буде державою. А наше завдання, наше зобов’язання – дати відповідь, яким буде внутрішнє наповнення цієї держави. Я переконаний, що воно буде цивілізованим.
- Ви очолюєте Народну партію, яке Ваше бачення майбутніх блоків, групувань на парламентських виборах?
- Моє бачення таке, щоб від цього виграла, насамперед, Україна, щоб виграв український народ. А політики - я думаю, вони зможуть вгамувати вже свої пристрасті, свої політичні інтереси. Мені бачиться блокування таким чином, щоб парламент працював стабільно і передбачувано. Якщо це буде в українському парламенті, то я переконаний, що українське суспільство буде розвиватися стало і по висхідній.
- Деколи кажуть, що українська держава на чотирнадцятому році свого розвитку має деякі риси радянського способу правління, або як кажуть “совкізму”. Ви нещодавно говорили про те, що деякі “системні” прояви цього є. Ви мали саме це на увазі?
- Родових ознак минулого позбутися доволі не просто. Нам головне потрібно - що? Це об’єктивність і правда в оцінках того, що відбулося в Україні і що відбувається, що дозволить нам більш чітко окреслити наші завдання і підходи до їх розв’язання на перспективу. Я не драматизую того, що відбувається в Україні, оскільки ми отримали складний спадок і не зовсім сприятливі зовнішні економічні процеси для розвитку сьогодні української держави. Потрібно на це дивитися спокійно, зважено і виробляти політику, яка б була відповідною на сьогодення і на перспективу.
- Як Ви дивитеся на те, що парламент найближчим часом під Вашим керівництвом вирішить питання, які визначають місце України у глобальному світі?
- Я дивлюся на це відповідально. Оскільки сьогодні правила гри, за якими буде жити Україна, перебувають у компетенції Верховної Ради України. Ми повинні сьогодні приймати такі закони, які б забезпечували якнайшвидше входження України в європейські структури, європейський простір і гарантували безпеку України, а для цього необхідно нам тісно співпрацювати із євроатлантичними структурами. Це надзвичайно відповідальна робота, і я переконаний , що консолідована позиція парламенту має бути продемонстрована. І це був би головний підсумок роботи Верховної Ради четвертого скликання.
- А Ви переконані у тому, що політична реформа буде здійснена у відповідні терміни і відбудеться підвищення ролі Верховної Ради та уряду?
- Зовсім не переконаний. Сьогодні тривають дискусії з цього приводу. І я думаю, якщо дивитись на парламент, то у ньому також різні позиції присутні. А це свідчить про те, що нам потрібно провести широкі консультації, які б не призводили до збурення суспільства, до привнесення порозуміння у політичний клас, політичну еліту України. Бо це сьогодні питання, яке не зовсім є, так би мовити, доленосним або виключно важливим для широкого загалу. Це проблема, це питання , яке мають вирішити політики, з тим щоб не перекладати ці проблеми на українське суспільство і не привносити протистояння. Хоча я є прихильником того, що необхідно рухатися вперед і не треба ревізувати минуле.
- Сьогодні міжнародні журналістські організації і правозахисні організації кажуть, що в Україні є ще проблеми (та й в самій Україні кажуть про це), що є ще проблеми з правами людини, що є старі резонансні справи. От як Ви як лідер парламенту можете цю ситуацію охарактеризувати системно?
- Проблема така існує, і на неї не можна заплющувати очі. Але це процес нашого розвитку. Головне, я думаю, своєчасно вносити відповідні корективи і вживати адекватних вичерпних заходів.
- А як Ви дивитеся на ці справи - справа Колесникова, справа Ахметова? Це прояви демократії судочинства чи відголоси минулих президентських виборів?
- Тут знову ж таки не можна дати однозначної відповіді. Оскільки у попередній період, коли мали місце факти переслідування опозиції, тоді правляча політична еліта стверджувала, що тут немає жодної політики, є власне економіка. Сьогодні ситуація змінилася навпаки. Що знову дає підставу тим, хто є в опозиції, говорити про політику, а тим, хто опановує владні щаблі, говорити, що тут немає політики, є власне економіка, є кримінал.
Тому тут потрібен надзвичайно зважений, прозорий і об’єктивний підхід, для того, щоб не залишалось підстав для двозначних тлумачень. Хоча певні тенденції простежуються в плані, скажімо, політичного тиску, про що говорять і іноземні дипломати, про що говорять і аналітики. Я думаю, що в наших інтересах, в інтересах держави, в інтересах Президента забезпечити тут прозорість і однозначну визначеність.
- Як Ви вважаєте, відносини України зі світом, з Росією свідчать про те, що зовнішня політика стала більш збалансованою чи залишилася й надалі залежною від Росії, насамперед. Ви за останній час уже двічі були в Москві. І як можете охарактеризувати розвиток українсько-російських стосунків – вони рівноправні чи є намагання Росії мати гору?
- Щодо загалом нашої зовнішньої політики, я думаю, що сьогодні українська держава , влада на шляху розробки зовнішньополітичної концепції, яка б відповідала довготривалим інтересам України. Я хотів би зазначити , що саме сьогодні відбудеться нарада з українськими послами, на якій буде виступати Президент України, відбудеться зустріч послів з Прем’єр – міністром України, зі мною як Головою Верховної Ради України. Що дозволить нам обговорити комплексно цю проблему.
Щодо конкретних відносин з Російською Федерацією, то цілком очевидно, що кожна сторона має свій національний інтерес, а відповідно репрезентує його у зовнішній політиці. Нам потрібно чітко виробити свою позицію, співставляти з позицією Російської Федерації і намагатися знайти такий підхід, таку лінію, яка б відповідала інтересам України і забезпечила відповідні інтереси Російської Федерації. Я зрозумів під час зустрічі із державними чинниками Російської Федерації, що вони налаштовані на співпрацю.
З огляду на прагматичний підхід (а сьогодні панує прагматизм у російській зовнішній політиці) і з огляду на ті процеси у світі, які відбуваються у ставленні до України, нам потрібно сьогодні використати сповна сьогодні інтерес, моду, якщо хочете, до України і забезпечити повсякденну, повсякчасну і стабільну присутність України у світі. Ми повинні брати участь у всіх процесах - як європейських, так і світових - і проводити там українську політичну лінію.
- Пане Литвин, як Ви як Голова Верховної Ради, як лідер партії думаєте над тим, що маєте зробити насамперед, щоб зміцнити незалежність України?
- Насамперед - виступати з позицій діалогу, з позицій конструктивізму. І говорити не про гріхи, які залишилися або присутні у кожній політичній структурі, а про той позитив , який може бути використаний в інтересах України. Це перше. І друге: уважно прислуховуватися до позицій і настроїв українського суспільства і формулювати таку політику, яка б забезпечила реалізацію цих настроїв і устремлінь і була б співвіднесена із загальними потребами української держави.
