Днями український режисер та актор кримськотатарського походження, директор «Кримського дому» Ахтем Сеітаблаєв був призначений начальником служби співпраці з громадськістю та ЗМІ 241-ї окремої бригади Збройних сил України. В ефірі Крим.Реалії Сеітаблаєв розповів про роль мови та пропаганди в нинішній війні Росії проти України, про зброю «русского мира» і про те, яким буде його перше слово, коли він повернеться до Криму.
– Зараз в ефірі на моє прохання ми говоримо з вами російською мовою, а яка мова для вас сьогодні звичніша, яка ця мовна градація?
– Здебільшого з більшою частиною оточення я говорю українською, і мені це подобається. Рідну кримськотатарську я в жодному разі не забуду. І коли повернемо Крим, перше слово там скажу рідною мовою.
Минуло багато часу відтоді, як говорити українською для мене стало необхідністю
– І яке це буде слово?
– «Вдома». Минуло досить багато часу відтоді, як говорити українською для мене стало необхідністю. Іноді навіть просто фізіологічною потребою, бо це маркер – свій-чужий. Але ось лаюся я точно російською мовою.
– А таке в наш час, мабуть, трапляється.
– Трапляється. І не лише у наш час. Але в наш час особливо.
– Якою в ідеалі має бути в Україні ситуація з мовою?
– Я розглядав би це питання в контексті того, до якого результату призвело незнання української мови. Століттями – що Російська імперія, що радянська імперія – знищували все, що допомагає людині бути індивідуальністю, зокрема мову. Це досить сильний маркер. Досить сильна емоційна складова кожної людини.
Мало хто в історії зробив так багато поганого для російської культури, російського народу та російської мови, як персонаж Путін
Теза про те, що там, де російська мова – там «русский мир», стала зброєю цього «русского мира». Напевно, мало хто в історії зробив так багато поганого для російської культури, для російського народу та для російської мови, як персонаж Путін, вибачте, я без матюка.
У 2014 році чув таку байку із Севастополя. Деякі вдячні жителі Севастополя зустрічають російську армію «визволителів» із квітами, чекають, що зараз якийсь батальйон заїжджатиме. І заїжджає батальйон із Північного Кавказу. На броні сидять люди у військовій формі, вітаються російською мовою, щоправда, з акцентом, і не дуже схожі на представників російського народу. Один із тих, хто їх зустрічають, з квітами в руці, в ступорі за цим спостерігає. А його сусід каже: «А ти чекав, що Чехов із Тургенєвим приїдуть?» Впевнений, що ніхто з тих, хто зі зброєю в руках прийшов в Україну, не має уявлення ні про Чехова, ні про Тургенєва, ні про Пушкіна.
Я абсолютно підтримую захист нашої державної мови
Весь фактаж подій свідчить про те, що російська пропаганда дуже вміло використовує справді видатних діячів творчого ландшафту. Талановитий режисер, талановита балерина – хедлайнери «русского мира», і вони кажуть: «руссктй мтр» – він такий. А він не такий. І вони чудово знають, що роблять.
Нам потрібно, знаючи це, не просто відповідати адекватно, а діяти на випередження. Тому я абсолютно підтримую захист нашої державної мови, яка має бути мовою всіх офіційних осіб, ЗМІ, сфери обслуговування.
– Чи є «хороші росіяни»? Частина українського суспільства вже не ставить цього питання, бо для них очевидно, що ні.
Вони з тих, хто легалізує те, що відбувається в Україні: в Бучі, Ірпені
– А [академік Андрій] Сахаров? Словосполученням «хороший росіянин» переважно називають людей, які за фактом є хорошими людьми. Вони з тих, хто легалізує те, що відбувається в Україні: в Бучі, Ірпені, Гостомелі тощо. Тому конотацію слова «хороший росіянин» можу розглядати лише в контексті конкретних вчинків конкретних людей. Якщо просто відповісти на запитання: чи вони бувають? Так, бувають. Ми ж не нацисти.
– А кого із сучасників ви в цьому випадку могли б назвати?
– Уникнувши відповіді конкретної, я б сказав: точно не «злий росіянин» – дитина, якій три роки, яка народилася в освіченій родині, де батьки слідують фундаментальним людським і гуманістичним цілям і в цьому контексті виховують своїх дітей.
Контент формує людину: що вона читає, що слухає, які казки та про яких героїв їй розповідали, на чому робили акцент – на якій рольовій моделі поведінки. Коли дитина росте на спогляданні, вивченні, співпереживанні – це результат. Та й зовсім інший результат, якщо маленька людина виростає в сім'ї, де сповідують принципи: «без лоха – жизнь плоха»; «падаючого – підштовхни».
– Із сюжетів про пропагування Z-символіки в російських школах і дитячих садках ми бачимо, що агресія щодо України підігрівається навіть серед дітей.
Дитина, вихована твоїм ворогом – напевно, у цьому світі мало що гірше за це
– Ще страшніше те, що дуже багато українських дітей силоміць вивезли до Росії. Дитина, вихована твоїм ворогом – напевно, у цьому світі мало що гірше за це.
– Це один момент. Другий: у Криму діти всі ці вісім років жили в іншій системі. Водночас ще не так давно деяких російських лібералів непокоїло питання: а що ж буде, коли Україна повернеться до Криму, чи росіян виганятимуть?
– Як ми бачимо з нещодавніх подій (після вибухів у Новофедорівці, коли у соцмережах з'явилися відео з масовим поспішним від'їздом із Криму росіян – ред.), вони непогано справляються із самодепортацією.
– З іншого боку, країни Балтії порушують питання про видачу віз росіянам. Чи має цивілізований Захід зачинити всі двері перед росіянами?
– Так. Питання колективної відповідальності – не безпредметне. Як показує історія, Росія як державне утворення, якщо не помиляюся, жодного року не провела, не воюючи з кимось, не намагаючись захопити чиїсь території. І взагалі імперія може існувати, лише постійно розширюючись, отже – постійно воюючи. Немає приводів для війни – вона їх створює.
Наприклад, говорили про те, що обмежують російську мову в Криму, де з 600 шкіл було 12 шкіл кримськотатарською мовою, лише два ліцеї українською мовою і понад 500 російською. Це з приводу обмеження російської.
Я зі своїми студентами, з кожним новим курсом проводжу один експеримент. Він про те, як часто спеціально спотворюють сенси слів. Я говорю студентам: «Протягом трьох секунд скажіть мені свою асоціацію на слово «сарай». 9 із 10 говорять про маленьку будівлю, в якій тримають худобу або садовий інструмент. «А ось мовою моєї мами «сарай» – це палац. І дивно припустити, що столицю однієї з найпотужніших держав Європи (Кримського ханства – ред.) його мешканці назвали б «сараєм» у тій конотації, про яку ви кажете.
Добре, йдемо далі. Яка асоціація зі словом «хохол»? У деяких моїх студентів, особливо у хлопців, після цього питання скляніють очі. «Так нас називають, коли хочуть принизити», – відповідають вони. І тоді кажеш їм: «А ось мовою моєї мами воно означає «син неба». Тож кому треба було змінити зміст слів «палац» і «син неба»? А уявляєте, якщо через десять років слово «мама» викликатиме у вас таку ж рефлексію, як слово «хохол» зараз?» Це про слова, про мову та про цінності.
– Слово сильніше чи зброя?
– Якщо у стратегічній перспективі, то, звісно, слово. Якщо у тактичній – зброя. Мій життєвий досвід підтверджує, що абсолютно мав рацію академік Лихачов, сказавши, що освітою іноді потрібно займатися примусово. Для когось вистачить докірливого погляду матері, щоби він прочитав книжку. А комусь, на жаль, потрібно, щоб прилетів у двір 120-й міліметр (снаряд певного калібру – ред.).
– Президент Зеленський нещодавно наголосив у своїй заяві, що у Криму це почалося (агресія Росії проти України – ред.), у Криму це й закінчиться. Як реаліст усередині вас оцінює такі заяви?
Дуже багато хто намагався зробити так, щоб ми не повернулися до Криму. Ми завжди поверталися. І цього разу повернемося
– Я вдячний президентові за те, що він про це говорить, вводить у публічний дискурс. Ми знову ж таки повертаємося до слова. І в Біблії написано, що спочатку було слово. Люди повинні звикнути і не сумніватися в тому, в чому вже не перше століття не сумнівається жоден киримли (самоназва кримських татар – ред.). Дуже багато хто намагався зробити так, щоб ми не повернулися до Криму. Ми завжди поверталися. І цього разу повернемося.
Багато хто намагався знищити українців – Голодоморами, депортаціями тощо. Але Російської імперії немає, а ми з вами залишилися. І радянської імперії немає, а ми з вами залишилися. І цих також не буде. Та й іншої альтернативи ми не маємо. Це справді почалося у Криму, у Криму має і закінчитися.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
