Доступність посилання

ТОП новини
15 липня 2020, Київ 14:28

Зеленському варто прийняти факт, що військове протистояння в його нинішньому вигляді надовго – Марія Кучеренко


Український військовий на передовій поблизу КПВВ «Гнутове», лютий 2020 року

Прессекретар російського президента Володимира Путіна Дмитро Пєсков назвав «цілком зрозумілою» підготовку угруповань «ЛНР» і «ДНР» до «нової війни» проти України на Донбасі. Раніше у відповідь на нібито «обстріли з боку ЗСУ» на лінію фронту висунулися мотострілецькі і танкові підрозділи підтримуваних Росією угруповань «ЛНР» і «ДНР». В ОБСЄ заявили, що ці «навчання» так близько від ЗСУ порушують Мінські домовленості.

Чи наважиться Росія на новий удар на Донбасі? Як на загострення на фронті відреагують в Україні та світі? І чи може «нова війна» послабити позиції Зеленського на переговорах щодо Донбасу?

Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили офіцер резерву ЗСУ, член Стратегічної ради «Руху опору капітуляції» Мирослав Гай, аналітик Центру досліджень проблем громадянського суспільства Марія Кучеренко та експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков.

– З чим ви пов’язуєте зростання напруги на фронті: це вже не просто риторика – туди підігнали мотострілецькі, танкові бригади. Угруповування «ЛНР» і «ДНР» проводять «навчання» близько до позицій ЗСУ. Навіщо, на вашу думку?

Мирослав Гай: Така ситуація відбувається з року в рік, нічого дивного в ній не має. «Навчання» в двох «армійських корпусах» угруповань періодично відбувається. Ситуація може помінятися через те, що Російська Федерація оголошує мобілізацію на окупованих територіях і може під виглядом навчань «Кавказ-2020», що мають розпочатися у вересні, сформувати велике угруповання військ. Але ця ситуація – наразі під контролем наших Збройних сил і наших іноземних союзників. Тобто наразі сказати, що вони можуть піти в наступ, який завершиться якимось великим успіхом, не можна. Але ситуація може кардинально змінитися в будь-який день: якщо ми побачимо, що починають проводити накопичення сил та засобів, і особливо людей: бо техніки у них багато, а людей недостатньо.

Якщо Росія буде впроваджувати якісь більш активні дії, то вона буде розраховувати не на мобілізаційний ресурс тих, хто залишився на окупованих територіях, – таких людей дуже мало, як і тих, хто хоче воювати, – а в першу чергу на найманців з боку Російської Федерації та кадрові російські війська.

– Навіщо, на вашу думку, ці підготовки тривають зараз – що це за сигнал?

Мирослав Гай: Це політичний тиск безпосередньо на Офіс президента Зеленського і на міжнародну спільноту. Ніхто ніколи не повідомляє заздалегідь, що збирається іти в наступ. Тобто всі ці заяви носять виключно декларативний характер.

Мирослав Гай
Мирослав Гай
Зараз кількість загиблих та поранених від обстрілів більша, ніж за аналогічний період 2019 року
Мирослав Гай


Те, що вони можуть, наприклад, збільшити кількість обстрілів – то вони і так кожного дня обстрілюють наші позиції з крупного калібру, забороненого Мінськими домовленостями. У нас не було жодної перерви в обстрілах, жодного дня перемир’я. Зараз кількість загиблих та поранених від обстрілів більша, ніж за аналогічний період 2019 року. Що вони можуть робити провокації, використання диверсійних і снайперських груп – це правда. Що можуть збільшити кількість обстрілів – правда. І якщо Російська Федерація, яка єдина є відповідальною за процеси, які відбуваються на окупованих територіях і за цю війну, вирішить, що вони хочуть розширити збройну агресію, це буде робитися швидко, оперативно, без оголошень з їхнього боку.

– Ви кажете, що це відбувається заради тиску. Що не влаштовує зараз Російську Федерацію в Мінських перемовинах? Навіщо вони тиснуть?

Вони розраховували, що Володимир Зеленський ще під час «нормандської зустрічі» піде на здачу інтересів України
Мирослав Гай

Мирослав Гай: Вони розраховували, що Володимир Зеленський ще під час «нормандської зустрічі» прийме всі забаганки Російської Федерації, піде на повністю здачу інтересів України. Під впливом громадянських процесів, акцій, зокрема «Руху опору капітуляції», президент не зміг піти на тотальні забаганки Кремля, на повну здачу національних інтересів України.

Вони, по-перше, хотіли пришвидшити питання виборів на окупованих територіях без припинення вогню і виконання безпекової частини «Мінська». Вони хочуть повністю амністії бойовикам і легалізації цих збройних формувань під виглядом «народної міліції». Хочуть, щоб Україна напряму вступила в перемовини з представниками окупаційних адміністрацій, щоб легітимізувати їх і вивести Російську Федерацію з будь-якого переговорного процесу – фактично визнати в Україні наратив про «громадянську війну» і, відповідно, допомогти Російській Федерації вийти з-під санкцій, які просто шалено б’ють по ній і нищать її економіку.

Вони хочуть, щоб ці території на особливих умовах ввійшли в склад України, щоб там були проведені вибори, які легітимізують ці території, і ми отримали бомбу сповільненої дії – території, які зможуть впливати на внутрішню і зовнішню політику України. Зокрема, можуть блокувати всі рішення на рівні місцевих органів влади і, відповідно, балотуватися в парламент.

У Зеленського є два варіанти: або продовжувати політику попередників, або просто капітулювати перед Російською Федерацією
Мирослав Гай

У Володимира Зеленського є два варіанти: або продовжувати політику попередників, можливо, з іншою, м’якою риторикою, або просто капітулювати перед Російською Федерацією і піти на геополітичне зближення – відповідно, віддалення від Заходу, теж особливо не міняючи цю риторику, щоб не злити українське населення. Українські громадяни здебільшого налаштовані, як показують всі соціологічні дослідження, на вступ до НАТО: більше 62% – за євроатлантичну інтеграцію і підтримують рух подалі від Росії.

Марія Кучеренко: Від Російської Федерації устами бойовиків прозвучали прямі погрози, що вони зрушать лінію розмежування, за точку відліку визначалися певні ЛЕП. Але сам сенс був у тому, щоб прозвучало в публічному полі, що Російська Федерація готова відстоювати своє бачення переговорів в рамках Тристоронньої контактної групи – переговорів в цілому і про політичну складову врегулювання, в тому числі і військовим шляхом. Але це був аргумент не тільки для української аудиторії, не тільки для Володимира Зеленського, а в тому числі і для Заходу, наших посередників в особі ОБСЄ. Тобто бойовики і Російська Федерація прямо заявили, що до вимог, які вони висувають в рамках тих же переговорів, необхідно прислухатися, а інакше вони влаштують ескалацію. Чи буде ця ескалація насправді як наступ Російської Федерації – я не думаю.

Марія Кучеренко
Марія Кучеренко

– Якщо на Донбасі буде велике загострення, то які політичні процеси розпочнуться в Україні?

Марія Кучеренко: В самій Україні це викличе реакцію цих так званих «мизамирців», які активно ратують за прямі переговори: домовлятися прямо тут і прямо зараз. Я маю на увазі всіх представників неформальних платформ діалогу тощо, як та ж Марина Черенкова, Сивохо. Знову почнуться розмови, які останнім часом сильно активізувалися, що нам необхідно вести прямий діалог, тільки він є запорукою врегулювання конфлікту, нібито про це говорить міжнародний досвід. Але цей міжнародний досвід стосується конфліктів, які більше вписуються в парадигму громадянських або терористичних війн. Це не стосується міжнародного конфлікту і, більше того, це не може стосуватися конфліктів, в якому сторона-агресор намагається підмінити свою справжню роль у конфлікті через виставлення на перший план деяких проксі. Тому вся ця риторика буде звучати сильніше.

Військове протистояння в його нинішньому вигляді надовго. Більше того: у нього є потенціал до ескалації
Марія Кучеренко


У нас, очевидно, не заморожений конфлікт, як би хто не хотів говорити, що в їхній голові війна закінчилася, вона триває. Зеленському варто прийняти той факт, що це військове протистояння в його нинішньому вигляді надовго. Більше того: у нього є потенціал до ескалації, Російська Федерація як аргумент постійно висуватиме, як мінімум, такі заяви.

– Виходить, що Російська Федерація виграє в будь-якому випадку, навіть якщо наступає, тому що загострюється громадянське протистояння всередині України – між умовними проросійською і патріотичною партіями. У Зеленського вже слабка позиція, коли він їде, припустимо, на перемовини щодо Донбасу, тому що в Україні у нього немає такої громадської підтримки. Чому б Росії дійсно не вдарити на Донбасі зараз?

Замість того, щоб бити Російську Федерацію по руках, ми закривали очі, намагалися здаватися більш договороспроможними
Марія Кучеренко

Марія Кучеренко: Ця слабка позиція і win-win для Російської Федерації сталися далеко не вчора. Тобто, думати, щоб не ставити себе в таке невигідне становище, треба було одразу: ще в той момент, коли ми погоджувалися на відведення на трьох пілотних точках в обхід рамкового рішення ТКГ 20 вересня 2016 року. Ці відведення проходили з порушеннями. Замість того, щоб бити Російську Федерацію по руках і скликати позачергові засідання ТКГ, вимагати, щоб процедура проходила синхронно і дзеркально, щоб звідти пішли ці ряджені бойовики в костюмах СЦКК, ми закривали очі, намагалися здаватися більш договороспроможними. Це вилилося потім в підписання «формули Штайнмаєра» – в серйозну політичну поступку – і в сьогоднішню ситуацію, коли кожен маневр, спроба якось домовитися по середині, придумати нові маніпуляції, веде тільки до погіршення ситуації.

У Російській Федерації не бачать проблеми в тому, щоб піднімати градус військової напруженості. На даний момент для них це, в першу чергу, інструмент політичного тиску. Якщо згадаємо недавні документи, які презентували російські think tanks, для них зараз гостро стоїть питання, щоб саме в рамках ТКГ все вирішувалося швидше, з упором на політичну частину. Їм необхідно так само демонструвати, що Російська Федерація – нібито не сторона конфлікту, що їм необхідно вже на підставі цього переходити до більш спокійного і обширного діалогу з тим же Європейським союзом.

Тобто, це у них наратив з документу в документ, що вони хочуть вести діалог не з Україною про нормалізацію відносин, а з Європейським союзом – та ж доповідь Ольги Олікер, де простежуються відверто російські наративи, що нібито Російська Федерація почувається незаслужено покараною. Вони будуть тиснути різними способами, але силова загроза – це певний останній аргумент. Застосує Росія цю силу чи ні – все одно він для наших західних партнерів залишається вкрай чутливим.

– Якщо станеться загострення на Донбасі, як на це відреагує міжнародна спільнота?

Микола Бєлєсков: Я сумніваюся, що буде відповідний наступ, тому що навіть в тренувань, які зараз відбуваються в Російській Федерації, значно зменшилися темпи, особливо в квітні, на тлі коронавірусу. Зараз уявити, що буде нарощування, досить важко.

Микола Бєлєсков
Микола Бєлєсков

Якщо станеться новий наступ, я думаю, ситуація повернеться для Росії дипломатично на лютий 2015 року. Вони банально не зможуть говорити, що давайте знову вибудовувати діалог. По суті, Росія такими діями вкотре дискредитує сили, які виступають за діалог, тому, з цієї точки зору, росіянам вдаватися до масового застосування сили нераціонально. Я думаю, що реакція буде, і вона буде серйозною. Росія дипломатично сплатиться, тому що вона доволі довго і важко виходила з ситуації, яка склалася в 2014–2015 роках.

– У звіті ОБСЄ зазначено, що уздовж лінії розмежування знаходяться танкові і механізовані війська угруповань «ДНР» і «ЛНР». Може бути так, що зараз вони провокують українських військовослужбовців і станеться казус беллі, представлений світу як українська агресія?

Микола Бєлєсков: По-перше, обстріли справді є, але, на щастя, це не обстріли артилерією: переважно це міномети. Останні тижні працювала артилерія калібру 122 міліметри.

Як почне масовано працювати артилерія калібру 152 міліметри або реактивні системи залпового вогню – тоді можна говорити, що щось почалося, це серйозно, це має сенс. Поки це – маневрування, гра на нервах. Звичайно, тут є певні ризики. Вже питання до української сторони, як прописані правила застосування сили: чи, наприклад, потурбувалось політичне керівництво, вище військове керівництво про те, щоб розрахунки великої стратегії, дипломатії і вирішення конфліктів не вплинули негативно на наших військових, щоб вони мали можливість відповідати. Це важливий момент. Але, з іншого боку, доволі чимале угруповування тримається в операції Об’єднаних сил – це 10 бригад і дві, як мінімум, артилерійські. Тобто командувач Об’єднаних сил має можливості боротися з тим угрупованням. І воно – не для наступу, виключно для оборони. Щоб проводить якісь серйозні наступальні дії, треба заводити, по-перше, серйозніші калібри в більшій кількості і більш досвідчених людей, які мають відповідні навички. Все це можна відслідкувати, якщо нормально працює ГУР.

Можливо, якісь провокації будуть, але велике залучення – дуже важко. Якщо будуть маленькі провокації, зрозуміло, що тут питання, щоб нашим військовим були надані правильні можливості, щоб вони могли реагувати, але при цьому, щоб Україна не вийшла крайньою. Всі ці роки конфлікту з Росією дуже важко, з одного боку, правильно відповідати, з іншого – не дати приводу говорити, що ми займаємося ескалацією. Поки що в нас виходило доволі непогано.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите).

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG